Ухвала

від 22.08.2016 по справі 916/2123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" серпня 2016 р.Справа № 916/2123/15

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Андрєєвій І.Д.

за участю представників сторін:

від скаржника: не з'явився

від позивача: не з'явився

від Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса, вказана скаржником: АДРЕСА_2)

в порядку ст. 121-2 ГПК України

на дії Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, пр-т Миру, буд. 23, кімната 203, код ЄДРПОУ 35067687)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС МОТОРС» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, буд. 8-а, код ЄДРПОУ 24539784)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1; адреса, вказана скаржником: АДРЕСА_2)

про виселення з нежитлових приміщень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2015р. у справі №916/2123/15 (суддя Демешин О.А.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС МОТОРС» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виселення з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, а саме: об'єкту мийки автомобілів, об'єкту кафе, об'єкту виставочного залу продажу супутніх авто аксесуарів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. у справі №916/2123/15: рішення господарського суду Одеської області від 01.10.2015р. у справі №916/2123/15 скасовано; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС МОТОРС" задоволено; виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, а саме: об'єкту мийки автомобілів, об'єкту кафе, об'єкту виставочного залу продажу супутніх авто аксесуарів.

Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. у справі №916/2123/15 стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС МОТОРС» 1339,80 грн. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. та додаткової постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. у справі №916/2123/15 господарським судом Одеської області 22.02.2016р. видано відповідні накази:

- про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, а саме: об'єкту мийки автомобілів, об'єкту кафе, об'єкту виставочного залу продажу супутніх авто аксесуарів;

- про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС МОТОРС» 1339,80 грн. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

28.03.2016р. за вх.№2-1566/16 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, в якій просить:

- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області Марінова А.А. ВП50423972 від 17.03.2016р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- зобов'язати старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області Марінова А.А. прийняти всі передбачені законом засоби для звільнення з-під арешту всього рухомого та нерухомого майна, яке належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.03.2016р. №430 відповідно до п.п. 2.3.44, 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.п. 4.3, 3.12 рішення Зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол №17-2/2016 від 03.02.2016р.), у зв'язку з перебуванням судді Демешина О.А. з 24.02.2016р. на тривалому лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл заяви в порядку ст. 121 ГПК України за вх.№2-1565/16 від 28.03.2016р. у справі №916/2123/15, за результатами якого заяву розподілено судді Бездолі Ю.С.; нерозглянуту картку додаткових матеріалів вх.№2-1566/16 від 28.03.2016р., поданої в порядку ст. 121-2 ГПК України у справі №916/2123/15, передано визначеному складу суду для розгляду.

Ухвалою господарського судку Одеської області від 30.03.2016р. прийнято скаргу до розгляду; розгляд скарги призначено на 18.04.2016р. о 10:30; витребувано додаткові документи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.03.2016р. зупинено розгляд скарги від 28.03.2016р. за вх.№2-1566/16 в порядку ст. 121-2 ГПК України у справі №916/2123/15.

26.04.2016р. справу №916/2123/15 повернуто до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2016р. розгляд скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 28.03.2016р. за вх.№2-1566/16 в порядку ст. 121-2 ГПК України у справі 916/2123/15 поновлено; розгляд скарги призначено на 25.05.2016р. о 10:30; витребувано додаткові документи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2016р. розгляд скарги відкладено на 08.06.2016р. о 14:30; витребувано додаткові документи.

27.05.2016р. за вх.№1221/16 до суду надійшов запит Одеського апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи для подальшого скерування до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2016р. зупинено розгляд скарги від 28.03.2016р. за вх.№2-1566/16 в порядку ст. 121-2 ГПК України у справі №916/2123/15.

01.08.2016р. справу №916/2123/15 повернуто до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2016р. розгляд скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 28.03.2016р. за вх.№2-1566/16 в порядку ст. 121-2 ГПК України у справі 916/2123/15 поновлено; розгляд скарги призначено на 22.08.2016р. о 16:00; витребувано додаткові документи.

Скаржник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень, а також наявний в матеріалах справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень, а також наявний в матеріалах справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Відділ Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень, а також наявний в матеріалах справи витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

Розглянувши скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, господарський суд дійшов висновку про її відхилення з огляду на наступне.

09.03.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС МОТОРС» звернулось до Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області у справі №916/2123/15 від 22.02.2016р.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

09.03.2016р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№50423972 з виконання наказу господарського суду Одеської області у справі №916/2123/15 від 22.02.2016р. про стягнення 1339,80 грн. судових витрат, відповідно до якої, у т.ч.: Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 необхідно самостійно виконати вимоги виконавчого документа в строк до 16.03.2016р.; при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

14.03.2016р. скаржник надав до Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області заяву, згідно з якою скаржник просив відкласти проведення виконавчих дій за постановами ВП№50423972 та ВП№50425364 строком на 10 днів.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Листом від 15.03.2016р. за №5408 Відділ Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області відмовив боржнику у задоволенні заяви про відкладення проведення виконавчих дій.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

17.03.2016р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП№50423972, відповідно до якої, у т.ч.: накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення - 1339,80 грн. , заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яка належить боржнику ОСОБА_2 лише в межах суми боргу .

23.03.2016р. скаржник звернувся до Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою про повідомлення, чи направлялась постанова від 17.03.2016р. на адресу боржника з надання підтверджуючих документів.

У відповідь на заяву листом від 24.03.2016р. за №5910 Відділ Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області повідомив боржника, що вказану постанову було надіслано на його адресу простим листом, та повторно надіслав копію постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Частиною 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом : винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Згідно з ч.3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З наявних в матеріалів справи вбачається, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.03.2016р. ВП №50423972 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно скаржника у межах суми звернення стягнення, тобто в межах 1339,80 грн.

Посилання скаржника на перевищення вартості арештованого майна в 300 разів суми звернення стягнення є необґрунтованими та судом до уваги не приймаються.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

За ч.4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення порядку винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження скаржником до суду не надано.

Згідно з ч.7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє .

Така ж правова позиція викладена і у п.п. 9.9, 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (з наступними змінами та доповненнями).

За вимогами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про визнання доводів скаржника неправомірними та відхилення скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 28.03.2016р. за вх.№2-1566/16 на дії Відділу Державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області в порядку ст. 121-2 ГПК України - відхилити.

Суддя Ю.С. Бездоля