Рішення

від 18.08.2016 по справі 922/2335/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2016 р.Справа № 922/2335/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Управління освіти, молоді та спорту Лозівської районної державної адміністрації, м. Лозова про стягнення 133116,29 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 245 від 09.02.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01-42/1353 від 04.08.2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Управління освіти, молоді та спорту Лозівської районної державної адміністрації про стягнення 133116,29 грн., з яких: 94885,49 грн. - сума основного боргу, 7562,23 грн. - інфляційні втрати, 2012,18 грн. - 3% річних, 28656,39 грн. - пеня. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-418226 від 16.10.2015 року в частині своєчасного виконання розрахунків за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10.08.2016 року об 12:00 год.

05 серпня 2016 року від відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення на позов за вх. № 25856, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.08.2016 року була оголошена перерва до 18.08.2016 року о 10:30 год.

Після перерви в судовому засіданні розгляд справи було продовжено 18.08.2016 року о 10:30 год.

В призначеному судовому засіданні були присутні представники позивача та відповідача.

Представник позивача надав до суду заяву за вх. № 27430, в якій просить викласти п. 2 прохальної частини позовної заяви в іншій редакції, з урахуванням виправлень технічних описок.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд приймає її до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Також представник позивача у судовому засіданні повністю підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні підтверджує існування основної суми заборгованості, проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат заперечує. Просить зменшити розмір пені на 50 відсотків вказуючи на незабезпеченість по галузі "Освіта" Лозівського району, про що надав відповідне клопотання за вх. №27406, яке долучено судом до матеріалів справи..

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

16 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" (позивач, Постачальник) та Управлінням освіти, модлоді та спорту Лозівської районної державної адміністрації (відповідач, Споживач)) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-БО-418226.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах та порядку, передбачених договором, а Споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.6 Договору, послуги з постачання природного газу підтверджуються підписаним постачальником та споживачем Актом приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості послуг з постачання газу здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Додатковою угодою № 9 від 31.03.2016 року сторони продовжили термін дії договору з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:

- жовтень 2015 року - 13,762 тис. м. куб. на загальну суму 123504,59 грн.;

- листопад 2015 року - 38,545 тис. м. куб. на загальну суму 345915,17 грн.;

- грудень 2015 року - 69,975 тис. м.куб. на загальну суму 627978,05 грн.;

- січень 2016 року - 26,085 тис. м. куб. на загальну суму 200495,57 грн.

Всього за вказаний період жовтень 2015 року - січень 2016 року позивач передав відповідачу природного газу на загальну суму 1297893,38 грн. Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з газопостачання в заявленому періоді підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов договору, відповідач розрахувався за поставлений природний газ лише частково, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість у розмірі 94885,49 грн. та яку позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати в повному обсязі вартості природного газу поставленого позивачем не надав та існування заборгованості визнав, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 94885,49 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2012,18 грн. (за період 11.11.2015 року - 10.06.2016 року) та інфляційних втрат у розмірі 7562,23 грн. (за період листопад 2015 року - травень 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 В«Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування здійснені позивачем, судом встановлено, що період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а також розрахунок визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 2012,18 грн. та інфляційних втрат в сумі 7562,23 грн.

Розглядаючи вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 28656,39 грн., нарахованої за період з 11.11.2015 року по 10.06.2016 року по кожній поставці окремо, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2.2. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в сумі 28656,39 грн., яка нарахована за період з 11.11.2015 року по 10.06.2016 року по кожній поставці природного газу окремо.

Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Проте, відповідач просить зменшити стягувану суму пені 50%, обґрунтовуючи клопотання важким фінансовим становищем та незабезпеченістю по галузі "Освіта" Лозівського району.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як роз'яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетна установа - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Управління освіти, молоді та спорту Лозівської районної державної адміністрації є державною установою та фінансується за рахунок державного бюджету України, її кошторисом не передбачена виплата штрафних санкцій.

Згідно з п. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо іншого не передбачено Законом України "Про державний бюджет України".

В п. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України зазначено, що розпорядником бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Враховуючи ст. 51 Бюджетного кодексу України, відповідач є лише розпорядником бюджетних коштів, оскільки здійснює бюджетні зобов'язання на підставі затвердженого розпорядником кошторису, за дорученням якого Державне казначейство України здійснює платежі.

Таким чином, Управління здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету.

У зв'язку з недостатнім та несвоєчасним фінансуванням з Державного бюджету, фінансування відповідних статей видатків відповідача, з яких необхідно проводити оплату наданих позивачем послуг, є обмеженим.

Окрім того, в обгрунтування свого клопотання відповідачем надано до суду лист Фінансового управління Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, в якому зазначено, що згідно проведених розрахунків станом на 01.08.2016 року незабезпеченість по заробітній платі по галузі "Освіта" Лозівського району складає 8669,6 тис. грн., що свою чергу також підтверджує скрутне фінансове становище відповідача.

Із наведеного вище вбачається, що причиною неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань є саме недостатнє та несвоєчасне фінансування з державного бюджету України.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та те, що стягнення додаткових коштів у вигляді неустойки негативно позначається на рівні матеріального забезпечення управління.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 14328,20 грн., а в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 14328,19 грн. суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача повністю. При цьому суд враховує, що в частині зменшення судом розміру пені судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 193, 216, 230, 233 Господарського кодексу України, 6, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача - Управління освіти, молоді та спорту Лозівської районної державної адміністрації в Харківській області на 50%.

Стягнути з Управління освіти, молоді та спорту Лозівської районної державної адміністрації (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Лозовського, 10-А, п/р 35412006006693 у ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02146162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621, п/р 26005110058 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647) 94885,49 грн. заборгованості.

Стягнути з Управління освіти, молоді та спорту Лозівської районної державної адміністрації (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Лозовського, 10-А, п/р 35412006006693 у ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02146162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621, п/р 26008010058 в АБ "Кліринговий дім", МФО 300647) 14328,20 грн. пені, 2012,18 грн. 3% річних, 7562,23 грн. інфляційних втрат, 1996,74 грн. судового збору.

Видати накази суду після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 14328,19 грн. відмовити.

Повне рішення складено 23.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/2335/16