Постанова

від 03.08.2016 по справі 925/66/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа№ 925/66/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання - Денисюк І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромтехнологія"

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2016

у справі № 925/66/16 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімоптторг"; 2. Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромтехнологія"

про стягнення 96 286,31 грн.

за участю представників:

від позивача: Грищенко Д.С.,

від відповідача-1: не з'явились,

від відповідача-2: Коржук І.О.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Хімоптторг" та ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" про стягнення 96 286,31 грн. заборгованості за договором овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 від 30.04.2008, з яких 59 939,80 грн. відсотків та 36 346,51 грн. пені.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.04.2016 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за договором овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 від 30.04.2008, визначену станом на 29.12.2015 у сумі 96 286,31 грн., з якої 59 939,80 грн. - відсотки та 36 346,51 грн. пеня.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2016 у справі № 925/66/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовано порушенням судом норм процесуального та матеріального права. На думку скаржника, нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків за період з 01.02.2010 по 27.07.2012, є безпідставним, оскільки договір передбачав нарахування відсотків лише по 24.06.2009, а з 25.06.2009 рахувалась вже заборгованість.

Скаржник стверджує, що порука припинилась 30.06.2008 на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки сторони кредитного договору без згоди поручителя уклали додаткову угоду № 1 до договору овердрафту, якою збільшили розмір процентної ставки, чим змінили умови основного зобов'язання та збільшили обсяг відповідальності ВК ТОВ "Хімпромтехнологія". Рішення Уманського міськрайсуду від 14.12.2009, як зазначає скаржник, не має преюдиціального значення, оскільки суд не досліджував умови додаткових угод до договору поруки, а давав оцінку умовам договору виключно на дату укладення.

Крім того, скаржник вказує на безпідставність висновку суду про переривання строку позовної давності сплатою 04.06.2013 останнього платежу по відсотках, оскільки це суперечить правовій позиції Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі № 6-20цс14 про початок перебігу позовної давності при періодичних платежах та п. 4.2, 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2016 апеляційну скаргу ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" у справі № 925/66/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.06.2016. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 та від 09.06.2016 розгляд справи було відкладено на 29.06.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.06.2016 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Отрюх Б.В., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 апеляційну скаргу ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" на рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2016 у справі № 925/66/16 прийнято до провадження новим складом колегії, розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 розгляд апеляційної скарги ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" відкладено на 12.07.2016.

Засідання призначене на 12.07.2016 не відбулось, розгляд справи призначено на 03.08.2016.

Відповідно до протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2016 та 03.08.2016 у зв'язку з перебуванням суддів Корсакової Г.В. та Отрюха Б.В. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Агрикова О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016 апеляційну скаргу ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" на рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2016 у справі № 925/66/16 прийнято до провадження новим складом колегії, розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.08.2016 представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та наполягав на її задоволенні.

Позивач у відзиві на позов, представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечили, вказавши на її безпідставність. Позивач пояснив, що заборгованість, яка заявлена до стягнення, була нарахована банком за період з 01.10.2010 по 27.07.2012, тобто по день повного, фактичного погашення позичальником заборгованості за тілом кредиту в силу умов договору. Пославшись на преюдиціальність обставин, встановлених рішенням Уманського міськрайонного суду від 14.12.2009, та правову позицію Верховного Суду України у постанові від 03.02.2016 № 6-2017цс15, позивач наполягав на чинності поруки.

Заперечуючи проти пропуску строку позовної давності позивач вказав на переривання його перебігу 04.06.2013 у зв'язку із здійсненням позичальником платежу за відсотками.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30.04.2008 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ТОВ "Хімоптторг" (позичальник) був укладений договір овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08, на положеннях та на умовах якого кредитор зобов'язався надати позичальнику право для фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування грошових коштів в обсягах, що перевищують реальні залишки коштів на поточному рахунку з виникненням при цьому дебетового сальдо за зазначеним рахунком (овердрафт), в межах ліміту, передбаченого цим договором.

Відповідно до п. 2.4 договору ліміт овердрафту за цим договором встановлюється в розмірі 220 000,00 грн. та не може перевищувати 20% від середньомісячних надходжень за останні 6 місяців на поточні рахунки позичальника, відкриті в банку.

Згідно із п. 1.2 договору строк користування овердрафтом за цим договором встановлюється сторонами до 24.04.2009.

У п. 2.7 договору сторони погодили, що за користування овердрафтом за даним договором діє диференційована процентна ставка, розмір якої залежить від строку безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника в наступному розмірі: якщо строк безперервного дебетового сальдо 4 дні - ставка 18,5% річних; 9 днів - ставка 18,75% річних; 14 днів - ставка 19,00% річних; 30 днів - ставка 19,50% річних.

Пунктом 2.8 договору сторони встановили, що обчислення строку користування овердрафтом та нарахування процентів по договору здійснюється кредитором за фактичне число календарних днів, протягом яких за відповідним поточним рахунком позичальника було наявне дебетове сальдо.

У п. 5.1 договору позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів та штрафних санкцій, в разі їх виникнення, на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 8.1 договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості по договору.

Згідно із п. 9.1 договору за порушення строків користування овердрафтом, сплати процентів передбачених п. 1.2, 5.1 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

30.07.2008 додатковою угодою № 1, укладеною між сторонами договору овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 від 30.04.2008, пункт 2.7 договору був викладений в новій редакції, відповідно до якої за користування овердрафтом за даним договором діє диференційована процентна ставка, розмір якої залежить від строку безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника в наступному розмірі: якщо строк безперервного дебетового сальдо 4 дні - ставка 18,5% річних; 9 днів - ставка 19,00% річних; 14 днів - ставка 19,35% річних; 30 днів - ставка 19,75% річних.

25.12.2008 сторони договору овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08, знову змінили процентну ставку, погоджену у п. 2.7 договору. Сторони погодили, що за користування овердрафтом за даним договором діє диференційована процентна ставка, розмір якої залежить від строку безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника в наступному розмірі: якщо строк безперервного дебетового сальдо 4 дні - ставка 22,00% річних; 9 днів - ставка 23,00% річних; 14 днів - ставка 23,50% річних; 30 днів - ставка 24,00% річних.

Додатковою угодою № 3 від 27.04.2009 сторони збільшили погоджену у п. 2.7 договору овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 до 26% річних, встановивши строк користування овердрафтом (п. 1.2 договору) до 24.06.2009. Крім того, сторони погодили графік погашення заборгованості за кредитом до 24.06.2009.

Місцевим господарським судом, також, встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.04.2008 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" (поручитель) був укладений договір поруки № 015/05-02/007-08 п-1, за яким поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по борговим зобов'язанням боржника - ТОВ "Хімоптторг", які виникають з умов договору овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 від 30.04.2008, а саме: повернути кредит в розмірі 220 000,00 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.

Разом з підписанням цього договору ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" підтвердив, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за зобов'язаннями боржника за кредитним договором (п. 1.4 договору поруки).

У п. 2.1 договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, комісійної винагороди, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки.

За п. 2.2 договору поруки ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" взяв на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, здійснити виконання зобов'язань боржника в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора про виконання зобов'язань. Виконання зобов'язань здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково.

У п. 3.1 договору поруки сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником, взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі, встановлену на момент подання позовної вимоги у відповідності до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України. Днем виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість боржника вважається надходження від кредитора письмової вимоги про виконання зобов'язань боржника за кредитним договором (п. 3.2 договору поруки).

Доказів надходження (направлення) ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" передбаченої договором вимоги позивач суду не надав.

У п. 4.1 договору поруки сторони встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов'язання. Також порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України). Сторони договору встановили, що строк та умови виконання цього договору можуть бути переглянуті сторонами лише з їх письмової згоди.

Як стверджує скаржник та не спростовано доводами позивача та матеріалами справи, ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" як поручитель не надавав своєї згоди на зміну забезпеченого порукою зобов'язання внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, а саме збільшення процентної ставки та строку користування овердрафтом за додатковими угодами від 30.07.2008, 25.12.2008 та від 27.04.2009.

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Однак, як свідчать матеріали справи, рішенням Уманського міськрайонного суду від 14.12.2009 задоволено позов ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Хімоптторг", ТОВ "Промекспорт", ВК ТОВ "Хімпромтехнологія", ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості за договором овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 від 30.04.2008. Так, з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість в розмірі 198 374,94 грн., з якої, як свідчить розрахунок позовних вимог, 178 344,54 грн. заборгованість за тілом кредиту, 4 065,28 грн. - за відсотками за період з 01.10.2009 по 01.11.2009 та 15 965,09 грн. - пеня за період з 04.05.2009 по 01.11.2009.

Таким чином, судовим рішенням станом на 14.12.2009 була підтверджена чинність поруки ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" за виконання зобов'язань ТОВ "Хімоптторг" за договором овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 від 30.04.2008.

У постанові від 03.02.2016 № 6-2017ц15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що з огляду на визначений статтею 129 Конституції України принцип обов'язковості рішення після вирішення судом справи та набрання рішенням суду законної сили, а також на зміст ст. 553, 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі, якщо судове рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором та відмову в задоволенні позову поручителя про визнання недійсним договору поруки, в якому розглядалось питання дійсності договору поруки, і це рішення набрало законної сили, то під час вирішення справи про припинення поруки суду необхідно враховувати встановлення таким судовим рішенням указаних обставин.

Стаття 360-7 ЦПК України, стаття 111-28 ГПК України встановлюють обов'язковість судових рішень Верховного Суду України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів не приймає доводи скаржника про припинення поруки з 30.07.2008, оскільки її чинність на 14.12.2009 встановлена рішенням суду у спорі про покладення на поручителя відповідальності за невиконання (неналежне виконання) позичальником своїх зобов'язань перед банком. Твердження скаржника про те, що Уманський міськрайонний суд, приймаючи рішення від 14.12.2009, не давав оцінки додатковим угодам до договору овердрафту, спростовуються посиланнями на змінені умови договору у мотивувальній частини самого рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок

Укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" договором поруки від 30.04.2008 № 015/05-02/007-08 п-1 встановлено строк її припинення - порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України).

Оскільки договорами поруки було встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років з дня настання строку виконання основного зобов'язання, а кредитним договором установлено строк користування овердрафтом (п. 1.2 договору овердрафту) погашення заборгованості за кредитом до 24.06.2009, то днем настання строку виконання основного зобов'язання, з якого починається відлік трирічного строку для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя, буде 24 червня 2009 р., а припинення поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України - 24 червня 2012 р.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13.02.2013 у справі № 6-3цс13.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після закінчення цього строку припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, встановленого сторонами в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав указані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24.02.2016 № 6-2239цс15.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для покладення на ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" як поручителя за договором поруки від 30.04.2008 № 015/05-02/007-08 п-1 солідарного з позичальником - ТОВ "Хімоптторг" обов'язку погашення заборгованості та сплати штрафних санкцій за договором овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 від 30.04.2008, тому позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" задоволенню не підлягають.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що станом на 29.12.2015 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" нарахував позичальнику заборгованість за відсотками за період з 01.02.2010 по 27.07.2012 у сумі 59 939,80 грн. та пеню за несвоєчасне повернення відсотків за період з 12.11.2014 по 05.01.2016 у сумі 36 346,51 грн., а всього 96 286,31 грн., оскільки кредитні кошти ТОВ "Хімоптторг" в повному обсязі були повернуті лише 27.07.2012.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України та відповідно до пункту 2.8 кредитного договору відсотки за кредитним договором нараховуються до моменту повного погашення кредиту (за фактичне число календарних днів, протягом яких за відповідним поточним рахунком позичальника було наявне дебетове сальдо), а пункт 8.1 договору передбачає строк його дії до часу повного погашення позичальником заборгованості по договору.

Виходячи з цього, оскільки кредит не був погашений в повній мірі, тому позивач в подальшому правомірно продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом.

У постанові від 25.05.2016 у справі № 6-157цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином нарахування позивачем заявлених до стягнення відсотків за період з 01.02.2010 по 27.07.2012 за договором овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 колегія суддів визнає обґрунтованим. Доводи скаржника про те, що договір передбачав нарахування відсотків лише по 24.06.2009 не ґрунтуються на умовах договору та нормах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 549 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення ч. 6 ст. 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 18.04.2011 у справі № 30/191, Вищий господарський суд України у постановах від 11.03.2014 № 5011-35/4003-2012, від 02.10.2013 у справі № 910/2224/13).

У договорі овердрафту сторони передбачили, що за порушення строків користування овердрафтом, сплати процентів передбачених п. 1.2, 5.1 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення ( п. 9.1 договору овердрафту). Користування овердрафтом надавалось позичальнику для фінансування власної господарської діяльності (п. 1.1 договору овердрафту).

Як роз'яснив пленум Вищого господарського суду України у п. 2.5 постанови від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до абз. 2 п. 5.1 договору овердрафту позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами за цим договором щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні овердрафту.

Як стверджує сам позивач, овердрафт був погашений 27.07.2012, з цієї дати банк припинив нарахування відсотків за користування ним, тому нарахування пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 12.11.2014 по 05.01.2016 у сумі 36 346,51 грн. суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто упродовж дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ). Спеціальна позовна давність установлюється законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність (ст. 257 ЦК України) за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. (Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі № 6-2520цс15 у постанові від 06.04.2016)

Як вже зазначалося раніше, за умовами договору овердрафту позичальник мав сплачувати проценти за користування кредитними коштами за цим договором щомісячно не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні овердрафту.

Позивач з вимогами про стягнення з позичальника та поручителя відсотків, нарахованих за період з 01.02.2010 по 27.07.2012, звернувся до суду 28.01.2016, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, перебіг якої, згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, щопізніше, розпочався з 28.07.2012.

Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу позовної давності, місцевий господарський суд помилково вказав на переривання її перебігу сплатою позичальником 04.06.2013 останнього платежу за відсотками.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У п. 4.4.1 постанови від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Наявна у матеріалах справи заява на переказ готівки № К58/518-3 від 04.06.2013 у сумі 9 532,48 грн. з призначенням платежу "ТОВ "Хімоптторг" через ОСОБА_6; погашення заборгованості по кред. договору № 015/08-02/007-08 від 30.04.2008", не може слугувати належним доказом переривання перебігу позовної давності, оскільки не свідчить про часткову сплату заборгованості за договором овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 від 30.04.2008 (номер договору відрізняється).

Колегія суддів також бере до уваги, що виконання заявленого до стягнення простроченого зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитним коштами передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів, тому часткова оплата не доводить вчинення дії, яка свідчить про визнання всієї заявленої до стягнення у даній справі суми заборгованості.

Крім того, позивач не довів суду повноваження ОСОБА_6 вчиняти дії від імені ТОВ "Хімоптторг", у рішення Уманського міськрайонного суду від 14.12.2009 встановлено, що ОСОБА_6 як один із поручителів несе солідарну відповідальність за договором овердрафту з диференційованою процентною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/05-02/007-08 від 30.04.2008. Тобто ОСОБА_6 як поручитель не є уповноваженою особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (синонім "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави стверджувати, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі суд не застосовує позовну давність.

Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме: передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2016 у справі № 6-1844цс15.

У матеріалах справи відсутня заява ТОВ "Хімоптторг" про застосування строків позовної давності, подана до винесення місцевим судом рішення, відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України. Проте, заяву про застосування строків позовної давності було подано ВК ТОВ "Хімпромтехнологія" до винесення рішення місцевим господарським судом.

У п. 2.1 постанови від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Таким чином сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові і щодо ТОВ "Хімоптторг".

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог, суперечить нормам матеріального права, у зв'язку із чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромтехнологія" на рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2016 у справі № 925/66/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.04.2016 у справі № 925/66/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01000, код 14305909) на користь Виробничого-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпромтехнологія" (вул. Більшовицька,1 м. Умань, 20300, код 30668116) 1515,80 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

К.В. Тарасенко