Постанова

від 25.08.2016 по справі 910/9168/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2016 р. Справа№ 910/9168/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Федорчука Р.В.

Ільєнок Т.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 25.08.2016 року по справі №910/9168/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р.

у справі №910/9168/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №1 м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури №1 м.Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів від 14.07.2004р. №79-6-00215.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі №910/9168/16 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 22.06.2016р., відповідач звернувся з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Прокуратура та Київська містка рада не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив.

При цьому, 23.08.2016р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з перебування його представника у відпустці.

Розглянувши в судовому засіданні дане клопотання та вислухавши думку представників сторін, судова колегія дійшла до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3.9.2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що в разі неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, представництво інтересів відповідача міг здійснювати безпосередньо керівник останнього у відповідності до ст.28 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення суду доказів, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

23.04.2004 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛГА", як орендарем, був укладений Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець, на підставі п. 9 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 року за №486-2/646, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Згідно із п.2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Деревообробна, 5 (п'ять) у Голосіївському районі м. Києва;

- розмір - 4892 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто два) кв.м.;

- цільове призначення - для реконструкції нежитлової будівлі під оптовий склад напоїв, подальшої її експлуатації і обслуговування та для будівництва, експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі;

- кадастровий номер 8000000000:90:113:0064.

Згідно із довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 21.01.2004р. .за № 51 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 4018593 (чотири мільйони вісімнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 74 коп. (п.2.2 Договору).

У відповідності до п.4.1 Договору, визначена цим Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Згідно із п.4.2 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 (однієї цілої та п'ять десятих) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Прокурор звертаючись з даним позовом зазначав, що у своєму рішенні від 28 лютого 2013 року №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" Київська міська рада, з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. За вказаним рішенням орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок, а Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення орендарів земельних ділянок, в тому числі Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" (а.с.63-91 т.1).

Також, прокурор вказував, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у своїх листах № 05704-15249 від 16.07.2013р. та №05704-8851 від 04.09.2014р. повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" про необхідність приведення у відповідність договору, однак останнє із заявою про укладення додаткової угоди про збільшення розміру орендної плати за договором не звертався, внаслідок чого прокурор і звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Згідно зі статтею 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист інтересів держави.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних або інших інтересів держави внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Дослідивши викладені заявником в позові обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокуратурою вірно визначено орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно із ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, згідно з статтею 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 статті 19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст.23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (стаття 30 Закону України "Про оренду землі").

На момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.11.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

За статтею 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Як свідчать матеріали справи, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листами №05704-15249 від 16.07.2013р. та №05704-8851 від 04.09.2014р. повідомляв відповідач про необхідність приведення розміру річної орендної плати у відповідність до законодавства на підставі рішення №89/9146 (яким внесено зміни в тому числі і до Договору між сторонами), встановивши річну орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, судовою колегією враховано висновки Верховного суду України, які викладенні у постанові від 20.11.2012р. по справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р., де визначено, що надсилання відповідачу пропозиції про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст.188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Згідно із п.288.5. ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (стаття 632 Цивільного кодексу України).

Враховуючи значені правової норми та, оскільки сторонами в Договорі передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованої ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами Договору.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимогах відповідає вимогам закону.

Аналогійної позиції дотримується Верховний суду України, яка викладена, зокрема, в постанові від 04.07.2011р. №41/81пд.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарги, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛГА" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі №910/9168/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2016р. у справі №910/9168/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/9168/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Р.В. Федорчук

Т.В. Ільєнок