Ухвала

від 18.08.2016 по справі 813/2273/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 876/11968/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Мельничук Б. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2015 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» про стягнення з відповідача на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів основний борг за 2014 рік в сумі 18327,14 грн. та пеню в сумі 217,68 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем не дотримано нормативу працевлаштування інвалідів, передбаченого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а тому, останній повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року позов задоволено. Постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за 2014 рік в розмірі 18544,82 грн.

Зазначену постанову мотивовано тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

14 липня 2016 року Львівським апеляційним адміністративним судом отримано заяву Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про відмову від адміністративного позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи заяви про відмову від адміністративного позову, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не знаходить перешкод для її задоволення.

Статтею 51 КАС України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Згідно із ст. 194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 КАС України про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження в справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Згідно із ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Виходячи із змісту ст. 203 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне перевірити законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ТзОВ «Саньков Клаб» зареєстроване як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у Фонді соціального захисту інвалідів та використовує найману працю фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно із ч.3 ст.18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частинами 4, 5 цієї ж статті встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Судом першої інстанції зазначено, що згідно поданого представником позивача Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, складеного керівником ТзОВ «Саньков Клаб», середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2014 році становила 21 особа, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році для відповідача становив - 1 особа.

З огляду на вищенаведене, судом першої інстанції зроблено висновок, про те, що ТзОВ «Саньков Клаб» не було виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, відділенням Фонду правомірно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника за 2014 рік у товаристві, а саме - 18327,14 грн.

Разом з тим, приймаючи оскаржувану постанову, судом першої інстанції не враховано наступного.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 17 грудня 2012 року по 28 березня 2014 року на ТзОВ «Саньков Клаб» на посаді касира працював інвалід III групи ОСОБА_2 (посвідчення серія НОМЕР_1 від 29 квітня 2011 року). Факт перебування вказаного працівника в трудових відносинах відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП підтверджується розпорядженням роботодавця про прийняття на роботу (Наказ № 27 від 14 грудня 2012 року), факт нарахування заробітної плати працевлаштованому інваліду, з якої утримувались страхові внески в розмірі 8,41% підтверджується Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (Форма 1ДФ).

З 01 квітня 2014 року по 20 березня 2015 року на посаді касира ТзОВ «Саньков Клаб» працював інвалід III групи ОСОБА_3 (посвідчення серія НОМЕР_2), факт перебування вказаного працівника в трудових відносинах відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП підтверджується розпорядженням роботодавця про прийняття на роботу (Наказ № 56 від 01 квітня 2014 року). Факт нарахування заробітної плати працевлаштованому інваліду, з якої утримувались страхові внески в розмірі 8,41 % підтверджується Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (Форма 1 ДФ).

При формуванні звіту про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, за формою 10-ПІ, складеного керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб», програмою була допущена технічна помилка, у зв'язку з чим було подано уточнений звіт, де допущені помилки були усунуті.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено безпідставність позовних вимог.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже, з огляду на відсутність передбачених ч. 4 ст. 51 та ч. 4 ст. 112 КАС України перешкод для прийняття відмови від адміністративного позову, а також на незаконність та необґрунтованість постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в справі № 813/2273/15, суд апеляційної інстанції вважає, що відмову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від адміністративного позову слід прийняти, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в справі № 813/2273/15 скасувати, а провадження в справі № 813/2273/15 - закрити.

Керуючись ст. 41, 51, 112, п. 2 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 158-160, 194, 195, 197, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 203, п. 4 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» - задовольнити.

Прийняти відмову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від адміністративного позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» про стягнення коштів.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року в справі № 813/2273/15 - скасувати.

Провадження в справі № 813/2273/15 за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Саньков Клаб» про стягнення коштів - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 23 серпня 2016 року.