Рішення

від 16.08.2016 по справі 910/11545/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016Справа №910/11545/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИМА КАРПАТИ" про стягнення 118 583,69 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Дараган О.Ю. (дов. б/н від 02.06.2016 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16 серпня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИМА КАРПАТИ" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 118 583,69 грн., в тому числі 113 651,53 грн. основного боргу, 2 690,27 грн. пені, 2 241,89 грн. 30 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Дистриб'юторським договором № 32 від 14.03.2014 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/11545/16 та призначено справу до розгляду на 28.07.2016 року.

28.07.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 28.07.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.06.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.07.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.08.2016 року.

У судовому засіданні 16.08.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 16.08.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 28.07.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: АДРЕСА_1 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТИМА КАРПАТИ" (дистриб'ютор) укладено Дистриб'юторський договір № 32 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.2. Договору продавець на умовах, передбачених даним Договором, поставляє продукцію дистриб'ютору в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу продукції і є його невід'ємною частиною, а дистриб'ютор здійснює продаж продукції та оплату отриманої продукції на умовах, визначених у даному Договорі.

Згідно з пунктом 5.1. Договору продавець зобов'язується продати, а дистриб'ютор зобов'язується купувати продукцію за цінами, зазначеними в комерційній пропозиції на кожний наступний місяць, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що ціна продукції встановлюється у національній валюті України з урахуванням податку на додану вартість та зазначається у накладній на кожну поставку. Розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях, відстрочка платежу 30 календарних днів. Загальна сума Договору - загальна сум, вказана в накладних на продукцію, що постачається по Договору.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2 Договору у випадку, коли продавець доставляє дистриб'ютору продукцію своїми силами і засобами, момент переходу права власності на продукцію наступає після передачі продукції на склад дистриб'ютора, про що ставиться відмітка в накладній на продукцію. В тому випадку, коли дистриб'ютор своїми силами і засобами забирає продукцію зі складу продавця, момент переходу права власності на продукцію наступає після передачі продукції дистриб'ютору, про що ставиться відмітка в накладній на продукцію.

Пунктами 12.1., 12.2. Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. Договір дійсний до 31.12.2014 року. В тому випадку, коли зобов'язання по договору не будуть виконані сторонами чи однією із сторін, то строк дії Договору продовжується до повного виконання зобов'язань по даному договору. Дія Договору пролонгується на 2 роки, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін письмово не виявить бажання його розірвати.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу продукції на загальну суму 2 393 398,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленої продукції на суму 2 237 536,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

В подальшому відповідачем здійснено повернення продукції на суму 42 210,22 грн., що підтверджується накладною на повернення № 1001208 від 16.05.2016 року.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2016 року по 24.05.2016 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 113 651,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Дистриб'юторським договором № 32 від 14.03.2014 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором та його прийняття відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях, відстрочка платежу 30 календарних днів.

Проте, відповідач у встановлені строки за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 113 651,53 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 113 651,53 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 690,27 грн. пені, 2 241,89 грн. 30 % річних.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку зі сплати грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.4. Договору у випадку прострочення платежу нараховується пеня в розмірі 0,2 % в день від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого боргу. Нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності складає три роки. У разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за весь період заборгованості.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 2 690,27 грн. пені в межах заявлених позовних вимог.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до пункту 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Згідно пункту 5.9. Договору покупець за несвоєчасну оплату продукції зобов'язаний сплатити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши процентів річних, суд приходить до висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2 241,89 грн. 30 % річних в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИМА КАРПАТИ" (02156, м. Київ, вулиця Академіка Курчатова, будинок 22, квартира 119, ідентифікаційний код 38699597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуція-Центр" (03680, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 44, корпус 8, ідентифікаційний код 36263797) 113 651 (сто тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн. 53 коп. основного боргу, 2 690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 27 коп. пені, 2 241 (дві тисячі двісті сорок одну) грн. 89 коп. 30 % річних, 1 778 (одну тисячу сімсот сімдесят вісім) грн. 75 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2016

Суддя С.В. Стасюк