Постанова

від 22.08.2016 по справі 917/828/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2016 р. Справа № 917/828/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В. , суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Марченко В.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (договір №181 від 13.04.2016р.),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2059 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.07.16р. у справі № 917/828/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз-Дніпро", м.Кам'янське, Дніпропетровська область,

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук,

про стягнення 37045,47 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.07.2016р. (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19185,00 грн. основного боргу, 16595,03 грн. інфляційних, 1264,63 грн. річних, 1378,00 грн. судового збору, 2970,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині у позові відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що під час поставки відповідач прийняв товар, хоча достатніх правових підстав для цього не мав, оскільки позивачем не було надано документів підтверджуючих якість товару, про що позивача було повідомлено, але жодних дій зі сторони останнього щодо виконання своїх господарських зобов'язань в частині надання документації, вчинено не було.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи ухвалою суду від 29.07.2016р.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В травні 2016р. ТОВ «Дагаз-Дніпро» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» 37045,47 грн., з яких: 19185,00 грн. основного боргу за товар, поставлений згідно договору поставки № 0035-СН від 15.01.2014р., 16595,84 грн. - інфляційних, 1264,63 грн. - 3% річних .

Позов обґрунтовано тим, що 15.01.2014р. між ТОВ "Дагаз-Дніпро", постачальником, та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", покупцем, укладено договір поставки товару № 0035-СН, згідно з яким постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити.

Пунктом 1.2. договору сторони узгодили специфікацію №1, згідно якої предметом поставки є редуктор середнього мосту для автомобіля FAW CA 3252, загальною вартістю товару - 19185,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.2.4. договору датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до п.4.2. договору оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі.

Відповідно до п.7.2. договору товар приймається покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару покупцю здійснюється після пред'явлення останнім довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей. Постачальник з відвантажувальним товаром направляє документи підтверджуючі іноземне походження товару.

Відповідно до п.7.3. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається відповідним чинним законодавством.

Відповідно до п.11.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1 цього договору (з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін) та закінчується 31.12.2014р., а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу передбачений специфікацією №1 в договорі товар на загальну суму 19185,00 грн., що підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною №84 від 03.02.2014р. та довіреністю відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей № НОМЕР_1 від 31.01.2014р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Однак, відповідач порушуючи умови договору, оплату за товар не здійснив, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом.

05.07.2016р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось, позивач поставив відповідачу передбачений в договорі товар на загальну суму 19185,00 грн., що підтверджується двостороннє підписаною видатковою накладною №84 від 03.02.2014р. та довіреністю відповідача на одержання товарно-матеріальних цінностей № НОМЕР_1 від 31.01.2014р. Однак, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем за вказаний товар.

За таких обставин, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання покупця по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 19185,00 грн. є обґрунтованою та такою, що правомірна задоволена судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.3.1. постанови Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Позивачем нараховано 1264,63 грн. - 3% річних за період 07.03.2014р. по 16.05.2015р., 16595,84 грн. - інфляційних за період березень 2014р. - квітень 2016р.

Враховуючи те, що відповідно до умов договору розрахунки за товар здійснюються на протязі 30 календарних днів з дати поставки, товар отримано відповідачем 03.02.2014р., однак оплату товару згідно умов договору не здійснено, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що за вказаний позивачем період сума 3% річних становить 1264,63 грн., а сума інфляційних - 16595,03 грн., які і задоволені судом першої інстанції, як обґрунтовані. Тому, у стягненні 0,81 грн. інфляційних правомірно відмовлено, як необґрунтованих.

Щодо стягнення 1378,00 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5, 6 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір № 181 від 13.04.2016р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням В«ДніпролексВ» в особі ОСОБА_2, додаткову угоду № 1 від 13.04.2016р. до вказаного договору на надання правових послуг у справі, що розглядається господарським судом Полтавської області за позовом ТОВ В«Дагаз-ДніпроВ» до ПАТ В«Кременчуцький сталеливарний заводВ» про стягнення боргу за договором поставки № 0035-СН від 15.01.2014р., копію свідоцтва № 2510 про право ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю, акт прийняття правових послуг від 05.07.2016р., платіжне доручення № 432 від 21.04.2016р. про сплату 3000,00 грн. адвокатському об'єднанню В«ДніпролексВ» за надання правових послуг.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2970,00 грн.

Щодо посилання апелянта на те, що під час поставки товару позивачем не було надано документів підтверджуючих якість товару, про що позивача було повідомлено, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.7.3. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається відповідним чинним законодавством.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем на підтвердження передачі товару до матеріалів справи надано видаткову накладну №84 від 03.02.2014р., на якій відсутні будь-які відмітки відповідача щодо непередання йому документів, які підтверджують якість товару та інші зауваження щодо поставленого товару.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача з моменту підписання товаросупроводжувальних документів до моменту звернення до суду з позовом.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач ні у судові засідання до суду першої інстанції, ні до апеляційної інстанції не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалами судів, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи (а.с.22, 34, 68). Відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень не надавав.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ним було надано сертифікат якості на товар під час поставки, тому зазначені посилання відповідача є необґрунтованими.

Відповідач в апеляційній скарзі також посилався на те, що згідно п.2.2., 7.1., 7.2., 8.1. договору поставка товару здійснюється на умовах СТР в редакції «Інкотермс 2000», а відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати, «Інкотермс» (в редакції 2000 року), СТР передбачає обов'язкові вимоги для продавця та покупця в разі поставки товару.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до офіційних правил тлумачення, СРТ - міжнародний торговий термін Інкотермс, який застосовується по відношенню до всіх видів транспорту, включаючи змішані перевезення. Продавець несе витрати по фрахту і перевезення до пункту призначення. Покупець оплачує страхування вантажу. Ризики переходять в момент доставки вантажу першому перевізникові.

Тобто, ніяких вимог щодо обов'язкового надання документів зазначеними правилами не передбачено.

Крім того, відповідно до змісту наведених відповідачем пунктів договору, наявного в матеріалах справи, вони взагалі не містять посилань на СТР в редакції "Інкотермс 2000 року". Відповідно до п.2.3. договору відвантаження товару здійснюється автомобільним транспортом за базисом поставки - СРТ згідно Інкотермс в редакції 2010 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає зазначені посилання апелянта також необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Полтавської області від 05.07.16р. у справі № 917/828/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.07.16р. у справі № 917/828/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.08.2016р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Шевель О. В.