Ухвала

від 17.08.2016 по справі 635/3219/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/5522/16 Головуючий 1 інст. - Бобко Т.В.

Справа № 635/3219/16-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Кіся П.В., Коровіна С.Г.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року

за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «АВЕЛЕС», треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Лук'янцівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 31.12.2014 року площею 3,9397 га кадастровий номер НОМЕР_1 від 31 грудня 2014 року, укладений між нею та Фермерським господарством «Авелес», витребувати від відповідача належну їй на праві приватної власності зазначену земельну ділянку, скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки № 21280127 від 13 травня 2015 року та вилучити запис про державну реєстрацію речового права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 9651938 від 07 травня 2015 року за спірним договором оренди, а також стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 551,21 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що їй на підставі державного акту про право приватної власності на земельну ділянку від 28 березня 2002 року належить земельна ділянка площею 3,9397 га кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області. Поряд із зазначеною земельною ділянкою знаходяться земельні ділянки, які належать на праві власності іншим особам і в сукупності вони складають одне поле площею 373,9408 га.

31 грудня 2014 року між позивачем та ФГ «Авелес» був укладений договір оренди строком на 15 років. Уклавши аналогічні договори з іншими власниками земельних ділянок, а всього 89 договорів, ФГ «Авелес» отримав право оренди на приватній землі загальною площею 373,9408 га. Однак, відповідач використовує спірну земельну ділянку з початку 2012 року, засіває її, збирає урожай та отримує прибуток. Таким чином, у 2012-2014 роках відповідач користувався зазначеною земельною ділянкою без оформлення договору. З цього приводу позивач разом з іншими власниками земельних ділянок проводили збори, куди запрошували і керівництво ФГ «Авелес», а також зверталися зі скаргами до Харківської обласної державної адміністрації, Харківської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Прокуратуру Харківської області, Харківську обласну раду тощо, після чого, наприкінці 2014 року, відповідач терміново розпочав укладати договори оренди землі, при цьому, керуючий ФГ «Авелес» ОСОБА_2 особисто приїжджав до власників земельних ділянок та, користуючись їх безграмотністю, а також шляхом шахрайства, а іноді й погрозами, примушував підписувати договори оренди, тобто волевиявлення позивача на підписання зазначеного договору не було вільним та не відповідало внутрішній волі позивача.

Після підписання договорів оренди, які були складені особисто відповідачем, власники земельних ділянок не були ознайомлені з їх змістом, копії такого договору не отримували, при цьому відповідач посилався на те, що договір підлягає реєстрації. Після численних вимог орендодавців, відповідач наприкінці 2015 року розпочав видавати копії договорів оренди. Таким чином, відповідач навмисно та обізнано затягував оформлення договорів, щоб не сплачувати, в тому числі позивачу, орендну плату. Після того, як орендодавці отримали копію спірного договору оренди, вони не погодилися з його умовами, зокрема, договір не відповідає типовій формі договору оренди землі, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03 березня 2004 року, не вказані основні умови, які є в типовій формі, а саме: умови збереження стану об'єкта оренди, страхування об'єкта оренди, в розділі «Обов'язки орендаря» не визначений обов'язок, закріплений статтею 25 Закону України «Про оренду землі», відповідачем докорінно змінено розділ «Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду», порушено вимоги пункту 4 статті 22 Земельного Кодексу України, в порушення вимог статті 15 Закону України «Про оренду землі» не визначено спосіб, умови та порядок розрахунків в готівковій формі орендної плати.

Орендодавці запрошували керівництво ФГ «Авелес» для обговорення вищевказаних умов договорів оренди, на що останні запропонували збільшити термін дії договору вдвічі або залишити умови договору такими, якими вони є. Таким чином, відповідач порушує встановлений порядок використання вищевказаних орендованих земельних ділянок, наносить шкоду ґрунтам, оскільки засіває їх одними й тими ж культурами без наявності проектів ротації земель та розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою. Відповідачем розорано та засівається земля не тільки орендованих земельних ділянок, але й тих, на які договір оренди не укладався, польових магістралей, допоміжних шляхів між земельними ділянками. Крім того, псуються внутрішні дороги села, оскільки по ним постійно їздять багатотонні вантажівки ФГ «Авелес». Відповідач зацікавлений лише в отриманні прибутку від земельних ділянок, які знаходяться в приватній власності, в тому числі від земельних ділянок, власники яких вмерли, а їх правонаступники не прийняли спадщину. ФГ «Авелес» відмовляється ремонтувати дороги, сплачувати орендодавцям своєчасно та у повному обсязі орендну плату з видачею розрахункового документа та веденням документації, переглядати умови договорів оренди. Державні органи та органи місцевого самоврядування, куди орендодавці направляли скарги щодо неправомірних дій відповідача, в своїх відповідях рекомендували звернутися до суду.

У зв'язку з відсутністю в договорах зазначених вище умов, порушуються права позивача як власника земельної ділянки, відповідач використовує земельну ділянку без розроблених проектів сівозміни, що призводить до неефективного ведення сільськогосподарського виробництва, нераціонального використання та охорони земель, створюється несприятливе екологічне середовище, погіршуються природні якості землі. Таким чином, ФГ «Авелес» не додержано в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 статті 203 ЦК України, а тому позивач вважає, що існують підстави для визнання договору оренди недійсним, а також для застосування правових наслідків недійсності правочину.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ «Авелес», треті особи - Харківська обласна державна адміністрація, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, Лук'янцівська сільська рада Харківського району Харківської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалась на порушення норм матеріального та процесуального права неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з положень статей 202, 203, 204, 215, 626, 638, 792 ЦК України, статей 1, 13, 15 Закону України «Про оренду землі» та тих обставин, що судом не встановлено факту порушення прав позивача, як власника земельної ділянки, позивач в обґрунтування позовних вимог щодо визнання договору оренди недійсним посилається на формальне порушення закону, спірний договір оренди вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків та тривалий час виконувався сторонами, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення відповідачем виконання умов спірного договору не надає, підписавши текст спірного договору оренди, за весь період часу з моменту його укладення, не звертається у позасудовому порядку до відповідача із заявами про уточнення спірних його пунктів, зміну умов договору або його розірвання, а тому правових підстав для задоволення позову немає, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах 25 грудня 2013 року №6-78цс13, від 04 червня 2014 року у справі №6-55цс14 та від 09 грудня 2015 року у справі №6-849цс15. Будь-яких інших доводів в обґрунтування зазначених вимог позивачем не наведено, жодних належних та допустимих доказів, які б були підставою для визнання зазначеного договору недійсним суду не надано, а тому суд не вбачав підстав для задоволення позову.

З таким висновком суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказах, які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачка є власником земельної ділянки площею 3,9397 га кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Лук'янцівської сільської ради.

31 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ «Авелес» укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 передала в оренду орендарю ФГ «Авелес», а останній прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лук'янцівської сільської ради Харківського району Харківської області кадастровий номер НОМЕР_1, в тому числі рілля загальною площею 3,9397, яка належить ОСОБА_1 на підставі вищевказаного державного акту, строком на 15 років, при цьому орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю за користування земельною ділянкою орендну плату у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки, що становить 2 701,44 гривень на рік.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Реєстраційній службі Харківського районного управління юстиції Харківської області 13 травня 2015 року індексний номер 21280127, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 37552235 від 15 травня 2015.

На підставі акту приймання-передачі об'єкта оренди від 15 травня 2015 року, який також підписаний сторонами по справі, вищевказана земельна ділянка позивачем була передана у строкове платне користування орендарю ФГ «Авелес».

Згідно зі статтею 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 14 вищезазначеного Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до статті 15 зазначеного Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно зі статтею 27 зазначеного Закону, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до статті 31 даного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За правилами частин 1,3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидні сторони договору.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 125 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як на недійсність договору оренди землі позивачка посилається на те, що договір не відповідає типовій формі договору оренди землі, відповідач порушує встановлений порядок використання орендованих земельних ділянок, наносить шкоду ґрунтам, оскільки засіває їх одними й тими ж культурами без наявності проектів ротації земель та розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

Відповідно до положень частини 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами статей 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Також невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі частини 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин), передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між сторонами 31 грудня 2014 року.

Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною 3 статті 203, частни1 статті 215 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що вчинений правочин не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, оскільки волевиявлення позивача не відповідало його внутрішній волі є безпідставним та не підтверджується належними доказами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319, ЦПК України,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

С.Г. Коровін