Рішення

від 22.08.2016 по справі 372/1109/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1109/14-ц Головуючий у І інстанції Тиханський О.Б. Провадження № 22-ц/780/4021/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 4 22.08.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

22 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Таргоній Д.О., Журбі С.О.

при секретарі Нагорній Г.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною ОСОБА_2 до ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, його поділ та визнання майна особистою приватною власністю,-

встановила :

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з названим позовом та просив поділити спільне майно подружжя, посилаючись на те, що під час перебування у шлюбі, укладеного 09 березня 2006 року з відповідачкою, ними було придбано наступне майно, а саме: двохкімнатна квартира №91, що знаходиться у будинку під номером 1/1 по вул. Ворошилова у м. Керч Автономна Республіка Крим; 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,10 га, яка розташована у с. Орявчик, Сколівського району, Львівської області кадастровий номер земельної ділянки 462483000:02:000:0063; земельна ділянка площею 0,15 га, розташована у м. Українка, вул. Приозерна, Обухівського району Київської області; земельна ділянка загальною площею 0,10 га, розташована у м. Українка, вул. Приозерна, Обухівського району, Київської області, кастовий номер земельної ділянки 3223151000:01:018:0087 (т.1, а. с.5).

В подальшому уточнив свої вимоги та просив поділити спільне майно подружжя, а саме : 1/3 частини земельної ділянки загальною площею 0,10 га, яка розташована у с. Орявчик, Сколівського району, Львівської області кадастровий номер земельної ділянки 462483000:02:000:0063; земельна ділянка площею 0,15 га, розташована у м. Українка, вул. Приозерна, Обухівського району Київської області; земельна ділянка загальною площею 0,10 га, розташована у м. Українка, вул. Приозерна, Обухівського району, Київської області, кадастовий номер земельної ділянки 3223151000:01:018:0087, відповідно виділивши кожному із подружжя майно - по ? частині ; двохкімнатну квартиру №91, що знаходиться у будинку під номером 1/1 по вул. Ворошилова у м. Керч Автономна Республіка Крим залишити у спільній власності подружжя (т.1, а.с.74).

ОСОБА_3 подала зустрічний позов, в якому просила визнати земельну ділянку площею 0,15 га її особистою приватною власністю, оскільки вона була придбана за її особисті кошти, які були отримані від продажу земельної ділянки в м. Севастополь, тому просила виключити її з майна, що є сумісною власністю подружжя та, щодо іншого майна то позивачкою по зустрічному позову був запропонований свій варіант розподілу, згідно якого відповідачу за зустрічним позовом пропонувалось передати :

квартиру в м. Керч та земельну ділянку в с. Орявчик, а за нею залишити земельну ділянку у м. Українка. Враховуючи, що майно, яке вона пропонувала передати у власність ОСОБА_2 коштує більше ніж майно, яке вона пропонує залишити собі, однак від компенсації вона відмовляється та погоджується на поділ без врахування ідеальних часток.

При цьому зазначала, що у липні 2006 року нею була продана земельна ділянка в м. Севастополь, яка знаходилась у ФТ «Берег» під номером 49 та одразу ж на ці кошти була придбана земельна ділянка у м. Українка площею 0,15 га.; крім того, ще до вступу у шлюб з ОСОБА_2, вона мала на особистому банківському рахунку значну суму грошових коштів, а тому купувала земельну ділянку у м. Українка за власні кошти для себе, ОСОБА_2 ніде не працював, жив за її кошти, власного майна та житла не мав.

Щодо іншого майна, то вона не заперечує, що воно є спільною сумісною власністю подружжя, проте його спільне використання є неможливим. Тому просила поділити спільне майно наступним чином:

їй залишити у власності земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована в м. Українка, оскільки дана земельна ділянка межує з земельною ділянкою площею 0,15, яку вона вважає особистою власністю і ці земельні ділянки вона планує використовувати для будівництва будинку, крім того, вона була ініціатором придбання цих земельних ділянок, оскільки знала як буде їх використовувати. У власності ОСОБА_2 залишити квартиру в м. Керчі та 1/3 частину земельної ділянки в с. Оравчик Львівської області, оскільки саме позивач був ініціатором придбання даного майна, в даному будинку в Керчі живе батько позивача, а на земельній ділянці в с.Оравчик позивач планував займатися бізнесом.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 червня 2015 року у задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі; зустрічний позов задоволено частково, визнано особистою приватною власністю ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована по вул. Приозрена в м. Українка Обухівського району Київської області; визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступне майно набуте під час шлюбу:

- земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована по вул. Приозерна в м. Українка Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151000:01:018:0077;

- 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га, що розташована в с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер 4624583000:02:000:0063;

- двокімнатну квартиру, загальною площею 52,2 кв.м., що розташована АДРЕСА_1 Крим, Україна.

Поділено спільне сумісне майно подружжя, придбане ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступним чином:

- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га, що розташована в с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер 4624583000:02:000:0063;

- визнано за ОСОБА_2 право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 52,2 кв.м., що розташована АДРЕСА_1 Крим, Україна;

- визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована по вул. Приозерна в м. Українка Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151000:01:018:0077.

В іншій частині зустрічного позову - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_3, рішення апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду І інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до довідки від 29.04.2014 року №Р1-В48/8661 ПАТ «Райффайзен Аваль», повідомлено, що за період з 01.01.2004 року по 30.07.2006 року на рахунок ОСОБА_3 було зараховано кошти в сумі 88593 Євро.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно п.1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Постановою Пленуму Верхового Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено судам, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою, до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувались за рахунок коштів, що бути особистою власністю кожного з них. Вирішуючи спори між подружжям про майно, повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п. 22 вказаної вище постанови, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Пункт 23 постанови встановлено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Пункт 25 даної постанови вказує, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 березня 2006 року, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року шлюб між сторонами було розірвано, шлюбні відносини між сторонами припинені з квітня 2014 року, що підтверджується рішенням Печерського районного суду м Києва від 11.08.2014 року. В період шлюбу сторонами було придбане наступне майно:

- двохкімнатна квартира №91, що знаходиться у будинку під номером 1/1 по вул. Ворошилова у м. Керч Автономна Республіка Крим, яка придбана на підставі договору купівлі продажу від 17 травня 2006 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №371. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Керченського орендного підприємства бюро технічної інвентаризації власником цілої частини квартири 1/1 є ОСОБА_2;

- 1/3 частина земельної ділянки загальною площею 0,10 га, яка розташована у с. Орявчик, Сколівського району, Львівської області кадастровий номер земельної ділянки 462483000:02:000:0063, яка придбана на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 01 вересня 2007 року зареєстрованого приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 за №1529, власником 1/3 частини земельної ділянки є ОСОБА_2;

- земельна ділянка площею 0,15 га, яка розташована у м. Українка, вул. Приозерна, Обухівського району Київської області, яка придбана на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 27 липня 2006 року зареєстрованого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за №2062, власником земельної ділянки є ОСОБА_3;

- земельна ділянка загальною площею 0,10 га, яка розташована у м. Українка, вул. Приозерна, Обухівського району, Київської області, кастовий номер земельної ділянки 3223151000:01:018:0087, яка набута ОСОБА_3 на підставі рішення Української міської ради 7 сесії 6 скликання, власником земельної ділянки є ОСОБА_3.

Суд І інстанції, задовольняючи вимогу ОСОБА_3 про визнання за нею права приватної власності на земельну ділянку в м. Українка площею 0,15 га, виходив з того, що нею було доведено, що вказана земельна ділянка була придбана за її особисті кошти, при чому суд посилався на покази свідків та на ту обставину, що позивач не спростував доводи ОСОБА_3 та не довів, що вказана земельна ділянка є спільним майном подружжя.

Проте, колегія суддів не може у повній мірі погодитися з такими висновками суду.

В силу ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

На обґрунтування доводів про те, що земельна ділянка площею 0,15 га у м.Українка придбана була за особисті грошові кошти, ОСОБА_3 вказувала на те, що дані кошти вона отримала від продажу у липні 2006 земельної ділянки в м.Севастополі, яка знаходилась у ФТ «Берег» під номером 49.

Проте, будь-які докази, зокрема, копії нотаріально посвідченого договору, із зазначенням часу його укладання та суми договору, остання не надала. При цьому, посилання представників ОСОБА_3, що остання позбавлена була можливості надати такі документи, у зв»язку з анексією території Республіки Крим, не заслуговують на увагу, оскільки договір купівлі-продажу укладався у липні 2006 року, копії договору, у відповідності до вимог чинного законодавства, передаються кожній із сторін - учасників договору та мають однакову законну силу.

Щодо посилань позивачки за зустрічним позовом на рух грошових коштів по особовому рахунку №262032935 в АТ «ОСОБА_7 Аваль» та довідку «ОСОБА_7 Аваль» від 24 квітня 2014 року, то вони не можуть бути покладені в основу доведеності доводів останньої.

Згідно довідки «ОСОБА_7 Аваль» від 24 квітня 2014 року останній було відкрито поточний рахунок фізичної особи №262032935 в євро 28 січня 2004 року; за період 01.01.2004 року по 30.07.2006 року на вказаному рахунку зараховувалися кошти в сумі 88593 євро (а.с.129). Тобто, даними коштами позивачка користувалася тривалий час задовго до укладання шлюбу з ОСОБА_2 Дана обставина підтверджується також випискою про рух грошових коштів по особовому рахунку №262032935 ОСОБА_8П.( ОСОБА_2) станом на квітень 2014 року. Дана виписка свідчить про те, що на рахунок останньої як зараховувалися грошові кошти, так і знімалися грошові кошти; при цьому, станом на 20 березня 2006 року обліковувалася сума 1996 євро, станом на 19 квітня 2006 року - 3300 євро, а станом на 28 квітня 2006 року - 3295 євро; станом на 01 червня 2006 року - 26 липня 2006 року на рахунку знаходилися грошові кошти - 0.00 грн.; станом на 03серпня 2006 року обліковувалася сума 3592,14 євро ( т.1, а.с. 134-142).

Будь-які дані про те, що отримані позивачкою грошові кошти у квітні 2006 року було витрачено у липні 2006 року саме на придбання земельної ділянки площею 0,15 га у м.Українка матеріали справи не містять, доказів цьому позивачка не надала (а.с.131-132). Тим більше, що позивачка, як вже наголошувалася, вказувала на те, що грошові кошти, за які було придбано земельну ділянку вона отримала від продажу у липні 2006 року земельної ділянки в м.Севастополі, яка знаходилась у ФТ «Берег».

З огляду на викладене, на думку колегії, вказані вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 на рахунках «ОСОБА_7 Аваль» мала відповідні грошові заощадження, проте, це не може служити доказом того, що грошові кошти, які обліковувалися на ім.»я останньої у період 2004-2006 р.р. були використані саме на придбання спірної земельної ділянки, як не може служити доказом і того, що сплачені грошові кошти за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2006 року ( 107000 грн.) особисто належали ОСОБА_3, а не були спільними коштами подружжя ; будь-які застереження щодо цього умови договору не містять (т.1, а.с.13), даних про те, що за період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 (2006-2014 р.р.), ОСОБА_3 вирішувала у визначеному законом порядку питання про оформлення їй у приватну власність спірної земельної ділянки, яку придбано було у період шлюбу за належні їй грошові кошти матеріали справи не містять, доказів цьому остання не надала.

Крім того, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 , на підтвердження доводів про те, що все майно подружжя, що є предметом поділу, було придбано за спільні грошові кошти чоловіка та жінки, надав копію договору купівлі-продажу ? частини квартири від 31.03.2006 року, за яким отримав 60000 дол.США ( на час придбання земельної ділянки це становило 303000 грн. (курс НБУ-5,05), а також що він, як суб»єкт малого підприємництва-фізичної особи за період четвертий квартал 2005 року отримав дохід у сумі 77118, 48 грн. , що підтверджено звітом ДПІ (а.с.121-123).

За таких обставин, колегія не може вважати обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо доведеності вимог позивачки за зустрічним позовом в частині поділу спільного майна подружжя,а саме, земельної ділянки в м. Українка площею 0,15 га, яка, за твердженням останньої придбана за особисті грошові кошти.

З огляду на вище зазначене, колегія вважає, що рішення суду не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно придбано в період перебування сторін у шлюбі, відповідно підлягає поділу в рівних частках, оскільки є спільною сумісною власністю подружжя.

Колегія, з урахуванням положень ст. ст. 70, 71 СК України дійшла висновку про те, що в силу презумпції спільності майна дружині і чоловіку, яка відповідачкою не спростована, спірне майно є спільним майном сторін і підлягає поділу в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України колегія суддів,-

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду від 04 червня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована по вул. Приозерна в м. Українка Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151000:01:018:0077; земельну ділянки площею 0,15 га, яка розташована у м. Українка, вул. Приозерна, Обухівського району Київської області; двокімнатну квартиру, загальною площею 52,2 кв.м., що розташована АДРЕСА_1 Крим, Україна; 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га, що розташована в с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер 4624583000:02:000:0063. Визнати за кожним з подружжя право власності на ? частину у спільному майні.

В порядку поділу спільного майна подружжя :

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину :

- земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована у м. Українка, вул. Приозерна, Обухівського району Київської області

- земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована по вул. Приозерна в м. Українка Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151000:01:018:0077;

- двокімнатної квартири, загальною площею 52,2 кв.м., що розташована АДРЕСА_1 Крим, Україна;

та на 1/6 частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га, що розташована в с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер 4624583000:02:000:0063.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину :

- земельної ділянки площею 0,15 га, яка розташована у м. Українка, вул. Приозерна, Обухівського району Київської області, державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 070627 від 17.07.2000 року;

- земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована по вул. Приозерна в м. Українка Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223151000:01:018:0077;

- двокімнатної квартири, загальною площею 52,2 кв.м., що розташована АДРЕСА_1 Крим, Україна;

та на 1/6 частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га, що розташована в с. Орявчик Сколівського району Львівської області, кадастровий номер 4624583000:02:000:0063.

В решті позовних вимог сторін відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :