Рішення

від 22.08.2016 по справі 902/666/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 серпня 2016 р.           Справа № 902/666/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000)

до: Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів

За участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

Представники сторін не з''явились

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" до Дочірнього підприємства "Вінніфрут-Інвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 09 БПА-11/01 від 01.06.2011 р.

Ухвалою суду від 08.08.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/666/16 та призначено до розгляду на 22.08.2016 р.

Сторони в судове засідання не з''явились, поряд з тим, через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх.№06-52/7624/16 від 22.08.2016 р.) про розгляд справи без участі представника, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім того, 22.08.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№06-52/7627/16 від 22.08.2016 р.), яким останній проти позову не заперечує та просить суд також справу розглядати без його участі.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви, 01.06.2011 р. між Дочірнім підприємством "Вінніфрут - Інвест" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (далі по тексту - "Продавець", "Відповідач") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМСК" (далі по тексту - "Покупець", "Позивач") укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №09 БПА - 11/01 за умовами якого Продавець зобов'язався продати зазначений у договорі простий вексель серії АА №1999497 у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити цінний папір на умовах цього Договору.

Сторони обумовили суму договору, яка на момент його підписання складає 972257,94 грн. (п.1.2 договору).

Відповідо до умов п.п.2.2. - 2.2.4. Продавець зобов''язується прийняти від Покупця грошові кошти, передбачені п.1.2. цього договору, на умовах, передбачених цим договором, передати Покупцю всі документи, що підтверджують право власності Продавця на цінні папери і документи, необхідні для переходу права власності, оформлені згідно вимог чинного законодавства, не відчужувати в будь - який спосіб, не передавати в заставу, в довірче управління третім особам цінні папери, що є предметом цього договору, після його укладення (попередити Покупця про права третіх осіб на цінні папери), а Покупець при цьому, зобов''язується сплатити на користь Продавця грошові кошти, за придбані цінні папери, на умовах, які визначені умовами даного договору.

Умовами договору сторони також передбачили, що Покупець зобов''язаний не пізніше 12.11.2012 р. включно здійснити оплату цінних паперів шляхом здійснення банківського переказу на поточний рахунок в банку Продавця, зазначений в цьому договорі, грошові суми, визначеної в п.1.2. цього договору відповідно до графіку платежів (додаток №1), що є невід''ємною частиною цього договору. Оплата згідно графіка здійснюється не пізніше останнього робочого дня у відповідному визначеному графіком місяці (п.3.1. договору).

Згідно положень п.3.2. договору Продавець зобов''язується не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних після підписання даного договору передати цінні папери Покупцю за Актом приймання - передачі.

У випадках, коли Продавець не виконає (неналежним чином виконає) свої зобов''язання по передачі цінних паперів, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни не переданих Покупцю цінних паперів. Така пеня сплачується за кожний день прострочки до моменту повного виконання Продавцем своїх зобов''язань. У випадках, коли Покупець не виконає (неналежним чином виконає) свої зобов''язання по сплаті відповідної грошової суми, визначеної цим договором, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої на користь Продавця грошової суми. Така пеня сплачується за кожний день прострочки до моменту повного виконання Покупцем своїх зобов''язань (п.п.5.1., 5.2. договору.)

Даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов''язань (п.6.1 договору).

Як стверджує позивач, вказаний спірний договір № 09 БПА -11/01 від 01.06.2011 р. був укладений з порушенням чинного на момент його укладення законодавства стосовно правил купівлі - продажу цінних паперів, а саме ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", оскільки ДП "Вінніфрут - Інвест" станом на 01.06.2011 р. не мав права вчиняти правочин без участі торгівця цінними паперами та фактично не був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності на вчинення такого провочину.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 207 ГК України закріплено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В пункті 3 ч.1 ст.3, ст.6 ЦК України закріплено принцип свободи договору який передбачає, право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Слід звернути увагу, що відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Аналогічні положення закріплено в п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" в якому вказано, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наголошено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як вказувалось вище позивач посилався, зокрема, на те, що оспорюваний договір №09БПА-11/01 від 01.06.2011 р. був укладений з порушенням чинного на час укладення законодавства стосовно правил купівлі - продажу цінних паперів.

Надаючи юридичну оцінку оспорюваному правочину в контексті заявлених позовних вимог суд із врахуванням наведеного вище приймає до уваги законодавство, яке діяло на момент їх вчинення.

Так, судом встановлено, що у відповідності до п.8 ст.17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (у редакції, що діяла на час укладення договору) не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами розміщення емітентом власних цінних паперів; викуп емітентом власних цінних паперів; проведення юридичними особами та фізичними особами - підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або заставних; провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговцями цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами; внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних осіб.

У відповідності до ст.2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, утворені в організаційно-правовій формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, які на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Частиною 1 ст.17 цього Закону зазначено, що професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

За змістом п.9 ст.17 цього Закону без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції:

-          дарування та спадкування цінних паперів;

-          операції, пов'язані з виконанням рішення суду;

-          придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.

Враховуючи те, що вексель за умовами абзацу д ч.5 ст.3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" є цінним папером, то такий договір купівлі-продажу векселя у відповідності до вимог цьогоЗакону мав бути укладений виключно за участі торгівця цінними паперами.

Як наголошено було вище, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу на момент вчинення правочину (частина перша ст. 215 ЦК України).

Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 ст.203 ЦК України зазначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. За змістом частини третьої ст.207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Таким чином, враховуючи, що оспорюваний правочин № 09 БПА-11/01 від 01.06.2011 р. ДП "Вінніфрут - Інвест" не мало права вчиняти без участі торгівця цінними паперами, для якого операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, суд вважає, що відповідач не був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності на вчинення такого Договору, відтак, його зміст суперечить п.8 ст.17 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок".

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням викладеного, враховуючи, що заявлені позовні вимоги відповідач в клопотанні від 22.08.2016 р. визнав, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № 09 БПА-11/01 від 01.06.2011 р. є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу цінних паперів № 09 БПА-11/01 укладений 01 червня 2011 року між Дочірнім підприємством "Вінніфрут - Інвест" Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМСК" (Покупець).

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Вінніфрут - Інвест" (код ЄДРПОУ 32456690, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСК" (код ЄДРПОУ 13555834, вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000) 1378,00 грн відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 26 серпня 2016 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000)

3 - відповідачу (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 24000)