Рішення

від 10.04.2007 по справі 11/34/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 "10" квітня 2007 р.                                                

Справа №  11/34/07

м. Миколаїв

За позовом:

 Приватного підприємства “Іва”

(54046, м.Миколаїв, вул.Софіївська,

1)

до відповідача:

СПД-фізичної особи ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

Суддя Василяка

К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від

позивача: Соболь В.П. -дов. №01-05 від 12.01.2007р.

від

відповідача:

СУТЬ СПОРУ:

розірвання договорів та стягнення 750,0 грн. боргу

          Від позивача надійшла заява про зміну

позовних вимог, в якій він просить визнати договір про спільну діяльність від

04.07.2006р. недійсним, а також відмовився від позовних вимог в частині стягнення

750,0 грн. боргу та розірвання договору оренди транспортного засобу від

16.03.2006р. №НОМЕР_1. 

У відзиві від 20.02.2007р.

відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що розірвання

договору оренди транспортного засобу від 16.03.2006р. №НОМЕР_1 не підвідомчий

господарському суду, оскільки укладений з фізичною особою; договір про спільну

діяльність від 04.07.2006р. суперечить вимогам законодавства; послуги на суму

750,0 грн., які стягуються позивачем відповідачу не надавались.

06.04.2007р. від відповідача

надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості ІІІ особи без

самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Миколаївську  облдержадміністрацію.

Суд не вбачає підстав для

задоволення клопотання, оскільки рішення з спору, що розглядається не вплине на

права та обов'язки Миколаївської 

облдержадміністрації щодо жодної із сторін.

          У судове засідання 10.04.2007р.

представник відповідача не з'явився, причин неявки не пояснив.

          Оскільки представник відповідача вже

брав участь у судових засіданнях, та у відзиві фактично висловив свою думку

стосовно змінених позовних вимог, суд, на підставі ст.75 ГПК України суд вважає

можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників сторін,

вивчивши матеріали  справи,  суд -

в с т а н о в

и в:

04.07.2006р. між ПП “Іва” (учасник

1) та СПД - фізичною особою ОСОБА_1 (учасник 2) було укладено договір про

спільну діяльність, за умовами якого сторони взяли на себе зобов'язання спільно

діяти та сприяти один одному для досягнення спільної мети.

Для цього, ПП “Іва”  доручило відповідачу здійснювати перевезення

пасажирів та багажу на приміських маршрутах загального користування №НОМЕР_3 та

№НОМЕР_2.

При цьому, як записано в п.3.1

спірного договору відповідач зобов'язаний внести свій внесок для досягнення

спільної мети транспортним засобом, що належать йому на праві власності або

користування.

Розділом 2 договору його учасники

передбачили наступні обов'язки ПП «Іва»:

-          організувати перевезення на наданих

йому маршрутах;

-          надати приватному підприємцю витяг з

паспорту автобусного маршруту та тарифи на перевезення пасажирів та багажу,

затверджені замовником;

-          розробляти графіки, розклад руху та

здійснювати контроль за їх виконанням;

-          видати необхідні документи

встановлені законодавством про автомобільний транспорт, а саме: дозвіл на

перевезення на право обслуговування маршруту, таблицю вартості проїзду,

дорожній лист, схему і витяг із паспорту 

маршруту, квитково-касовий лист, ліцензійну картку, тимчасовий

реєстраційний талон, розклад руху.

Крім сказаного позивач

зобов'язувався забезпечити відповідача також зовнішнім і внутрішнім

екіпіруванням, організувати диспетчерське керування пасажирських перевезень, щоквартально

організовувати проходження техогляду, дотримуватись відповідної кількості

транспортних засобів на маршруті.

Пунктом 2.2.9 спірного договору

його учасники записали обов'язок позивача надавати учаснику 2 (відповідач по

справі) щорічну відпустку у кількості 30 календарних діб. При цьому, в період

відпустки відповідач мав право отримувати від позивача дорожній лист для роботи

транспортного засобу без оплати його послуг.

Обов'язки відповідача зафіксовані в

розділі 3 договору.

Як записано в п. 3.1 Договору, що є

предметом спору, відповідач зобов'язується внести свій внесок для досягнення

спільної мети…транспортним засобом, що належить йому на праві власності або

користування

Окрім цього, відповідач

зобов'язався забезпечити безперебійне та якісне обслуговування пасажирів,

забезпечити належний технічний стан автомобіля, дотримуватись Правил дорожнього

руху, страхування водіїв.

Відповідач не мав права

передоручати здійснення зобов'язань по договору третім особам.

Розділом 4 спірного договору

сторони погодили порядок розрахунків.

При цьому, позивач, як записано в

п. 4.1 Договору покриває свої витрати від спільної діяльності за рахунок плати

від надання послуг відповідачу.

Послуги надані та оформлені

позивачем на користь відповідача підлягають оплаті коштами останнього шляхом

внесення готівки до каси позивача.

Учасник 2 покриває свої витрати від

спільної діяльності за рахунок виручки від 

плати за проїзд до тарифу, встановленого засновником.

Дослідивши матеріали справи, суд

дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання договору спільної діяльності

недійсним підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини пов'язані із

здійсненням спільної діяльності регулюються главою 77 ЦК України.

Згідно положень ст.1130 ЦК України

за договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без

створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить

законові..

Спільна діяльність може

здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників або без об'єднання

вкладів.

Договір про сумісну діяльність

повинен бути укладений в письмовій формі, що прямо записано в ст.1131 названого

Кодексу.

Елементами договору про сумісну

діяльність є: склад його учасників, господарська мета, строк дії договору,

об'єкт, права та обов'язки сторін.

Названі елементи фактично є

суттєвими умовами договору.

Як записано в ст.908 ЦК України

перевезення вантажу, пасажирі, багажу, пошти здійснюється за договором

перевезення.

Загальні умови перевезення

визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами

(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються

відповідно до них.

Спеціальною нормою, яка регулює

питанні перевезення пасажирів автомобільним транспортом є Закон України  „Про автомобільний транспорт” від

05.04.2001р. (надалі Закон).

Стаття 44 Закону (Визначення умов

перевезень та конкурсу) говорить, що перевізник -переможець конкурсу - повинен

самостійно забезпечувати перевезення.

Позивач, згідно протоколу

конкурсного комітету від 16.08.2006р., є переможцем конкурсу на перевезення

пасажирів автомобільним транспортом.

16.08.2006р. між Миколаївською

облдержадміністрацією та ПП „Іва” було укладено договір про організацію

перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального

користування, які не виходять за межі території області, замовником перевезень

на яких є Миколаївська облдержадміністрація.

За умовами названого договору

перевізник був зобов'язаний в 30 денний термі з дня визначення переможця надати

в Миколаївську облдержадміністрацію на кожну запропоновану для обслуговування

маршрутів одиницю транспортного засобу копії реєстраційних талонів (на

орендовані транспортні засоби постійних та тимчасових) та наказу про

закріпленні водіїв, що знаходяться в трудових відносинах з перевізником, а

також на кожну запропоновану одиницю орендованого транспортного засобу копії

договору оренди.

Отже, як вбачається з тексту

названого договору, перевізнику не було надано права залучати до здійснення

перевезень інших юридичних осіб -суб'єктів господарювання.

Фактично ж позивач передав

відповідачу своє право перевезення пасажирів на маршрутах за плату, що не

узгоджується з положеннями статей ЦК України, що регулюють спільну діяльність.

Перевезення повинні здійснюватись

самим переможцем конкурсу, а не іншими особами, які є власниками транспортних

засобів і, які є самостійними  суб'єкти

підприємницької діяльності, оскільки в даному випадку останні, фактично,

виконують функції перевізника не приймаючи участь у конкурсі та отримуючи

прибуток, який розподіляється з переможцем конкурсу.

Окрім сказаного, як вбачається з

п.2.2.9 Договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу щорічну відпустку,

що не узгоджується з предметом договору, оскільки його учасником є суб'єкт

підприємницької діяльності, а не фізична особа.

Відповідно до приписів ст.203 ЦК

України, зміст правочинну не може суперечити вимогам законодавства.

Частина 3 ст.215 ЦК України

говорить, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна

із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, на підставах,

встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За таких обставин позов підлягає

задоволенню в повному обсязі змінених позовних вимог.

Враховуючи, що спір виник внаслідок

неправильних дій сторін, судові витрати з розгляду спору про визнання угоди

недійсною слід покласти на обидві сторони порівну.

Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И

В:

1. Позов задовольнити в повному

обсязі.

2. Визнати недійсним договір про

сумісну діяльність від 04.07.2006р., укладений між ПП „Іва” та СПД -фізичною

особою ОСОБА_1.

3. Стягнути з СПД - фізичної особи

ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідент.

№НОМЕР_4) на користь ПП „Іва”, 54046, м. Миколаїв, вул.Софіївська, 1 (р/р

26009044889 в Одеській філії АБ „Експресбанк”, МФО 386069, код ЄДРПОУ 23089190)

42,5 грн. держмита, 59,0 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення

судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          У разі подання  апеляційної скарги, або внесення

аппеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили

після розгляду справи аппеляційною інстанцією.

          Наказ видати після набрання судовим

рішенням законної сили.

 Суддя                                                       

К.Л.Василяка