Постанова

від 16.08.2016 по справі п/811/3471/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року Справа № П/811/3471/15

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4255/10/17 прийняту 02 жовтня 2015 року Новоукраїнською ОДПІ, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 119751,02 грн.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №4356/10/17 прийняте 02 жовтня 2015 року Новоукраїнською ОДПІ, яким ФОП ОСОБА_1 визначено штрафні санкції в сумі 7917,69 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте 16 жовтня 2015 року Новоукраїнською ОДПІ №0001921105 форми «Р», яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 290986,80 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 72746,70 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте 16 жовтня 2015 року Новоукраїнською ОДПІ №0001931105 форми «Р», яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 178199,76 грн. та застосовано штрафну санкцію сумі 89099,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту документальної планової перевірки від 02.10.2015 року №232/17-00/НОМЕР_1.

Позивач не погоджуючись із встановленими у акті перевірки висновками зазначає, що відповідачем невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки акту не відповідають чинному законодавству (бухгалтерському та податковому обліку) а отже оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

До суду, від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вирішив провести судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 07.08.2015 року по 25.09.2015 року посадовими особами відповідача проведено документальну планову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Результати перевірки оформлені актом №232/17-00/НОМЕР_1 від 02.10.2015 року (т.1 а.с.13-53).

В ході перевірки встановлено наступні порушення:

- п.44.1, п.44.3 ст.44, п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177, пп.296.1.1 п.296.1 та пп.296.1.2 п.296.1 ст.296 ПК України, книги обліку та витрат за перевіряємий період на перевірку не надані;

- п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, занижено суму загального оподаткованого доходу за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року на 6619,33 грн., завищено суму загального оподатковуваного доходу за 2014 рік на 1112055,08 грн., завищено задекларовані витрати на 2839283,91 грн., в тому числі за друге півріччя 2013 року на 513185,40 грн., за 2014 рік на 2326098,51 грн. - в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 290986,80 грн., в тому числі за друге півріччя 2013 року - 87230,40 грн., за 2014 рік - 203756,40 грн.;

- ч.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - донараховано єдиний внесок на загальну суму 119750,99 грн., в тому числі за друге півріччя 2013 року на 38603,03 грн., за 2014 рік на 81147,96 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України - донараховано податок на додану вартість 178199,76 грн., в тому числі за квітень 2013 року на 1666,67 грн., за травень 2013 року на 3361,67 грн., за червень 2013 року на 2107,73 грн., за серпень 2013 року на 13238,86 грн., за вересень 2013 року на 11583,78 грн., за жовтень 2013 року на 7014,48 грн., за листопад 2013 року на 6961,66 грн., за грудень 2013 року на 15226,94 грн., за січень 2014 року на 4324,75 грн., за березень 2014 року на 21783,79 грн., за квітень 2014 року на 11295,27 грн., за травень 2014 року на 9543,13 грн., за червень 2014 року на 11827,72 грн., за липень 2014 року на 9186,56 грн., за серпень 2014 року на 14700,00 грн., за вересень 2014 року на 15805,69 грн., за листопад 2014 року на 8725,36 грн., за грудень 2014 року на 9845,70 грн.

02.10.2015 року, відповідачем винесено рішення №4356/10/17 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції, в розмірі 7917,69 грн. (т.1 а.с.55).

Також, 02.10.2015 року Новоукраїнською ОДПІ винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4255/10/17, якою відповідач, відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки від 02.10.2015 року №232/17-00/НОМЕР_1, рішення від 02.10.2015 року №4356/10/17, вимагав сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 119751,02 грн. (т.1 а.с. 54).

16.10.2015 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001921105, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 363733,50 грн., в т.ч. 290986,80 грн. за основним платежем та 72746,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с. 56) та податкове повідомлення-рішення №0001931105, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 267299,64 грн., в т.ч. 178199,76 грн. за основним платежем та 89099,88 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.57).

Оцінюючи подані сторонами докази слід звернути увагу на наступне.

З ІІ півріччя 2013 року ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до вимог ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність автомобільного вантажного автотранспорту, КВ?ЕД 49.41.

Щодо господарських відносин позивача з його контрагентами у перевіряємий період слід зазначити наступне.

В акті перевірки зазначено, що вартість паливно-мастильних матеріалів, згідно податкових накладних виписаних підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна», за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 рік та за 2014 рік не підтверджена розрахунковими документами, а саме, на перевірку не надано фіскальні звітні чеки на підтвердження оплати придбаних ПММ згідно податкових накладних.

Також зазначено, що згідно технічних характеристик та копій свідоцтв про реєстрацію наданих ФОП ОСОБА_1 на перевірку, для експлуатації транспортних засобів використовується дизельне паливо. Документів щодо використання бензину в оподатковуваних операціях ФОП ОСОБА_1 на перевірку не надано, в зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про те, що придбаний бензин не використовується в господарській діяльності, та відповідно дохід від використання бензину не отримувався.

Відповідно до п.85.6. ст.85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Представником відповідача акта про відмову від надання фіскальних звітніх чеків на підтвердження оплати придбаних ПММ згідно податкових накладних не надано, натомість позивачем долучені до матеріалів справи копії: договору укладеного між підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» та позивачем (т.3 а.с.88-91), податкових накладних (т.1 а.с.98, 134, 152, 188, 189, 210, 230-242; т.2 а.с.60-68, 102-105, 124, 125, 148-154, 229, т.3 а.с.47), фіскальних чеків (т.1 а.с.103-121, 125, 135-149, 159-181, 200-209; т.2 а.с.1-14, 23-36, 77-96, 109-117, 129-138, 159-173, 185-193, 200-223, 234-245; т.3 а.с.1-16, 25-46, 56-70), а також докази того, що придбаний бензин використовувався в господарській діяльності, а саме: копії актів списання матеріалів (паливно-мастильних), копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу VOLVO XC90, та копію гарантійного талону на бензиновий генератор «FORTE» (т.3 а.с.124-141).

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №65 від 29.11.2013 року, ТЗОВ «Перлина -Авто» зобов'язується передавати у власність позивача товар - марка «Kogel», модель «AWE 18», а позивач відповідно зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (т.3 а.с.83).

Позивачем надано належним чином посвідчені документи, які підтверджують факт оплати та отримання оплаченого причіпу, а саме: акт приймання передачі транспортного засобу, видаткової накладної, податкової накладної та рахунку-фактури (т.3 а.с.84-87).

Відповідач зазначає, що у документах, що засвідчують реєстрацію транспортного засобу, вказується лише прізвище, ім'я та по-батькові власника, без зазначення статусу особи як фізичної особи-підприємця чи фізичної особи (громадянина), а також, що в ході проведення перевірки, згідно первинних документів, не встановлено нарахування амортизації на причіп «Kogel», модель «AWE 18», в зв'язку з чим зроблено висновок про те, що вартість зазначеного причіпа не підлягає включенню до складу понесених витрат за друге півріччя 2013 року.

Порядком державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року N 1388, встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС лише за юридичними та фізичними особами. Тобто, доводи відповідача про те, що у документах, що засвідчують реєстрацію причіпу «Kogel», моделі «AWE 18» вказано лише прізвище, ім'я та по-батькові власника, без зазначення статусу особи як фізичної особи-підприємця чи фізичної особи (громадянина) є безпідставними.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В матеріалах справи наявні в повному об'ємі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарської операцій між позивачем та вказаним контрагентом, і зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведеної операції.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність включення позивачем вартості зазначеного вище причіпа до складу понесених витрат за друге півріччя 2013 року.

Відповідач також зазначає, що актом Добровеличківського відділення Новоукраїнської ОДПІ, про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Маєток-Виробництво» (код ЄДРПОУ 35438805) за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, від 13 листопада 2014 року №152/1700/НОМЕР_1, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Маєток-Виробництво» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. В зв'язку з чим, вартість товарно-матеріальних цінностей та послуг згідно накладних, виписаних ТОВ «Маєток-Виробництво» від 23.12.2013 року №56 на суму 41666,66 грн., від 30.12.2013 року №57 на суму 3333,33 грн., від 16.12.2013 року №55 на суму 46666,67 грн., не може бути віднесено до складу витрат за друге півріччя 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Новоукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ФОП ОСОБА_1 щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Маєток-Виробництво» за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт №152/1700/НОМЕР_1 від 13.11.2014 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача ст.203, 215, 228 ЦК України в частині здійснення правочинів, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого зменшується сума податкового кредиту по ПДВ в сумі 18333,33 грн. за грудень 2013 рік.

На підставі вказаного акту перевірки Новоукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004651105 від 26 листопада 2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 333,33 грн. основного платежу та 9 166,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року, по справі №П/811/4549/14, визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення №0004651105 від 26 листопада 2014 року, винесене Новоукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 333,33 грн. основного платежу та 9 166,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вказана постанова набрала законної сили, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.61-70).

Таким чином, доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Маєток-Виробництво» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків за грудень 2013 року є безпідставними.

Відповідно до акту перевірки та письмових заперечень відповідач зазначає, що також не підлягає включенню до складу понесених витрат придбання шин на суму 229977,10 грн. згідно з накладною від 31.12.2014 року №205 виписаної ТОВ «Шинпром» в зв'язку з тим, що дохід від використання зазначених шин в звітному періоді не отримано та оплата постачальнику товару ФОП ОСОБА_1 не здійснена.

Крім того, на підтвердження витрат за 2014 рік, ФОП ОСОБА_1 надано видаткову накладну виписану ТОВ «Автогрупп-Р» від 12.03.2014 року №1148 на придбання вантажного автомобіля МАN CGA26440 в сумі 122480 грн. в тому числі утилізаційний збір - 29480 грн. та видаткову накладну виписану ТОВ «Автогрупп-Р» від 15.08.2014 року №1269 на придбання причіпу SCHWARZMVLLEP PA2\ATL-A\B7 на суму 73500 грн. На думку відповідача, відсутні законні підстави вважати майно, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєстрований підприємцем вартість вказаних вантажного автомобіля та причіпа не підлягає включенню до складу понесених витрат за 2014 рік. Також, в ході проведення перевірки, згідно первинних документів, не встановлено нарахування амортизації зазначеного вантажного автомобіля та причіпу.

Також відповідач, посилаючись на акт перевірки Добровеличківського відділення Новоукраїнської ОДПІ, про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Зет Груп» за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року від 14 жовтня 2014 року №148/1700/НОМЕР_1, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Зет Груп» без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, в зв'язку з чим, вартість запасних частин згідно накладної виписаної ТОВ «Зет Груп» від 28.02.2014 року не може бути віднесено до складу витрат за 2014 рік.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. N 92, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

У пп. 14.1.138 Податкового кодексу наведено термін основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Таким чином, основні засоби мають певні і обов'язкові ознаки, а саме: мета використання у господарській діяльності, експлуатація, вартість поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Враховуючи викладене, придбаний вантажний автомобіль МАN CGA26440 та причіп SCHWARZMVLLEP PA2\ATL-A\B7 використовується в господарській діяльності позивача, який перебуває на загальній системі оподаткування та в розумінні ПК України є основним засобом.

Відповідно до пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Шинпром» та ТОВ «Зет Груп», суд зазначає наступне.

На підтвердження господарської операції з ТОВ «Шинпром» позивачем до матеріалів справи надано копії рахунку-фактури №СФ-0004654 від 31.12.2014 року, видаткової накладної №РН-0002503 від 31.12.2014 року, податкової накладної від 31.12.2014 року №205.

На підтвердження господарської операції з ТОВ «Зет Груп» позивачем надано копії договору поставки №55 від 28.02.2014 року (предметом договору є поставка запчастин до вантажного автомобіля), рахунку-фактури №47 від 28.02.2014 року, видаткової накладної №47 від 28.02.2014 року, податкової накладної №47 від 28.02.2014 року та квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Долучені до матеріалів копії первинних документів, свідчать про фактичне виконання сторонами умов договорів.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Долучені до матеріалів копії первинних документів, свідчать про фактичне виконання сторонами умов договорів.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах, в зв'язку з чим і доводи відповідача про те, що перевіркою правильності визначення єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 34,7%, встановлено порушення вимог ч.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є безпідставними.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати в розмірі 7520,18 грн. здійснені позивачем, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на користь ФОП ОСОБА_1

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-4255/10/17 прийняту 02 жовтня 2015 року Новоукраїнською ОДПІ, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 119751,02 грн.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за №4356/10/17 прийняте 02 жовтня 2015 року Новоукраїнською ОДПІ, яким ФОП ОСОБА_1 визначено штрафні санкції в сумі 7917,69 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте 16 жовтня 2015 року Новоукраїнською ОДПІ №0001921105 форми «Р», яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 290986,80 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 72746,70 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте 16 жовтня 2015 року Новоукраїнською ОДПІ №0001931105 форми «Р», яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 178199,76 грн. та застосовано штрафну санкцію сумі 89099,88 грн.

Стягнути за рахунок державних асигнувань Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 7520,18 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду К.М. Притула