Рішення

від 23.08.2016 по справі 906/566/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" серпня 2016 р. Справа № 906/566/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Іванкевич С.Л. - дов. №1 від 07.06.16р.

від відповідача: не з'явився (був присутній в судовому засіданні 22.08.16р. ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_1)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія ЛВ" (м. Коростень, Житомирська область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Коростень, Житомирська область)

про стягнення 725981,34 грн.

Строк розгляду спору продовжено по 23.08.16р. за клопотанням сторони у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 22.08.16р. оголошувалась перерва до 23.08.16р.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 725981,34 грн. заборгованості за виконане зобов'язання, забезпечене договором поруки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Надав для долучення до матеріалів справи нотаріально завірену копію договору поруки №012/110/087/3 від 19.06.09р.

Відповідач в засіданні суду 22.08.16р. суму заборгованості визнав частково. Зазначив, що за рахунок продажу частини нерухомого майна відбулося часткове погашення заборгованості за кредитним договором. При цьому, вказана сума включена до стягнення за виконане зобов'язання, забезпечене договором поруки. Однак, належних доказів в підтвердження зазначених обставин не надав. В судове засідання після перерви 23.08.16р. не з'явився, хоча про оголошення перерви в засіданні суду повідомлявся належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача (в засіданні суду 22.08.16р.), господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.09р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Приватним підприємством "Компанія ЛВ" був укладений договір поруки №012/110/087/3 (а.с.9-11), відповідно до умов якого сторони встановили, що позивач (поручитель) на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язанням боржника - Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (відповідач у справі), які виникають з умов кредитного договору №012/110/087 від 25.02.08р. (а.с.85-89), а саме: повернути кредит в розмірі 370000,00 грн., проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (штраф, пеню), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (п. 1.2 договору).

Згідно з п.1.3 зазначеного договору, сторони встановили, що зобов'язання поручителя перед банком є безумовним і ніяких інших умов, крім передбачених договором та вказаним в п. 1.2 кредитного договору - не потребують.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що у випадку невиконання боржником (відповідачем) взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель (позивач) несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до п.2.4 договору, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед Банком за кредитним договором, Банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Пунктом 3.1 даного договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.1, 2 ст. 554 ЦК України.

Як передбачено ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України).

Оскільки відповідач (боржник) не виконував своїх боргових зобов'язань перед Банком за кредитним договором №012/110/085 від 25.02.08р., позивач (поручитель) з метою уникнення нарахування відсотків та штрафних санкцій здійснив оплату по кредитному договору на загальну суму 725981,34 грн., чим виконав умови договору поруки в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача (а.с. 12-33).

Пунктом 2.3 договору поруки сторони встановили, що поручитель після виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору, у відповідності до ст. 556 ЦК України, набуває всіх прав Банку по виконаному ним зобов'язанню - кредитному договору №012/110/087 від 25.02.08р.

Згідно з ч.2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, у зв'язку з виконанням поручителем (позивачем) зобов'язання перед Банком, забезпеченого договором поруки №012/110/087/3 від 19.06.09р., до позивача перейшли всі права кредитора, і тому позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з боржника (відповідача) 725981,34 грн. заборгованості.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач заборгованість за виконане позивачем зобов'язання, забезпечене договором поруки, позивачеві не сплатив.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2

на користь Приватного підприємства "Компанія ЛВ", 11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Б. Шосе, 7, код ЄДРПОУ 34586378

- 725981,34 грн. - заборгованості;

- 10889,72 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 26/08/16

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек.)