Рішення

від 22.08.2016 по справі 910/10857/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-в, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016№910/10857/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/10857/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Е», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт», м. Київ,

про стягнення 223 936,41 грн.,

за участю представників:

позивача - Титковської О.І. (довіреність від 08.06.2016 №б/н);

відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Е» (далі - ТОВ «Прогрес-Е») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт» (далі - ТОВ «Стандарт»): 193 224,48 грн. боргу, який утворився у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 04.05.2015 №0405/01 (далі - Договір); 15 559,32 грн. пені; 1 162,64 грн. 3% річних і 13 989,97 грн. втрат від інфляції, а всього 223 936,41 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 193 224,48 грн., проте відповідачем в порушення умов Договору не було оплачено поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2016 порушено провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвали господарського суду міста Києва від 13.06.2016 і від 18.07.2016 надіслано відповідачу на адресу (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 15), вказану у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал; до матеріалів справи долучено конверт повернення з юридичної адреси відповідача з відміткою поштового відділення прописом « 01030 за не запитом» та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за юридичною адресою відповідача.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 22.08.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 193 224,48 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 25.02.2016 №135 на суму 808,32 грн.; від 15.03.2016 №206 на суму 7 909,68 грн.; від 18.03.2016 №240 на суму 12 564 грн.; від 22.03.2016 №241 на суму 7 314 грн.; від 23.03.2016 №259 на суму 13 820,40 грн.; від 24.03.2016 №260 на суму 8 462,88 грн.; від 28.03.2016 №277 на суму 81 666 грн.; від 28.03.2016 №281 на суму 10 051,20 грн.; від 29.03.2016 №282 на суму 10 984,80 грн.; від 30.03.2016 №284 на суму 13 820,40 грн.; від 02.04.2016 №306 на суму 25 822,80 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариства, що підтверджує поставку позивачем товару, та прийняття такого товару відповідачем.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що поставлений товар за видатковими накладними від 25.02.2016 №135, від 15.03.2016 №206, від 18.03.2016 №240, від 22.03.2016 №241, від 23.03.2016 №259, від 24.03.2016 №260, від 28.03.2016 №277, від 28.03.2016 №281, від 29.03.2016 №282, від 30.03.2016 №284 та від 02.04.2016 №306 був поставлений на виконання умов Договору.

Судом встановлено, що 04.05.2015 ТОВ «Прогрес-Е» (постачальник) і ТОВ «Стандарт» (покупець) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти і оплатити товар у повному розмірі на умовах і порядку, визначених Договором (пункт 1.1 Договору).

Разом з тим, згідно з пунктом 8.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2015.

Умовами Договору не передбаченого його пролонгації, з огляду на що Договір є таким, що припинив свою дію 30.12.2015.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статі 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторонами укладено усний договір поставки.

Відповідно до частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

29.04.2016 позивачем було надіслано відповідачу претензію-вимогу від 29.04.2016 №29/04, в якій позивач вимагав погасити заборгованість у сумі 193 224,48 грн.

Відповідач відповіді на вказану претензію-вимогу не надіслав, суму боргу не сплатив.

Крім того, сторонами підписано та скріплено печатками товариств акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2015 по 11.07.2016, згідно з яким у ТОВ «Стандарт» наявна перед ТОВ «Прогрес-Е» заборгованість у сумі 193 224,48 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення 193 224,48 грн. боргу є обґрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 15 559,32 грн. пені.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною першою статті 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Враховуючи те, що сторонами договору, в якому б передбачалось право позивача на нарахування пені, не укладено, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 15 559,32 грн.

Що ж до стягнення 1 162,64 грн. 3% річних і 13 989,97 грн. втрат від інфляції, то слід зазначити таке.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 162,64 грн. 3% річних і 13 989,97 грн. втрат від інфляції визначаючи початками періодів їх нарахування наступний день після підписання відповідної видаткової накладної, оскільки пунктом 5.2 Договору встановлено, що розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються на умовах 100% попередньої оплати.

Разом з тим, враховуючи, що Договір припинив свою дію 30.12.2015, а поставка позивачем була здійснена після припинення дії Договору, то період нарахування 3% річних і втрат від інфляції має розраховуватися у відповідності до положень статті 530 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, за приписами пункту 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, враховуючи, що претензію-вимогу від 29.04.2016 №29/04 відповідачем не отримано, а згідно з інформацією з офіційного сайту українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відправлення №0407801755766, яким було надіслано відповідачу вказану претензію-вимогу повернуто відправнику відповідно до повідомлення від 30.05.2016 «за закінченням встановленого строку зберігання», то датою початку періоду нарахування 3% річних і втрат від інфляції є 07.06.2016.

За перерахунком суду 3% річних за період з 07.06.2016 по 08.06.2016 (дата, визначена позивачем у розрахунку) становить 31,76 грн., а втрат від інфляції - 0 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 31,76 грн. 3% річних, у стягненні ж решти суми 3% річних (1 130,88 грн.) та втрат від інфляції (13 989,97 грн.) слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт» (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 15; ідентифікаційний код 22907172) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Е» (04208, м. Київ, просп. Г. Гонгадзе, буд. 5А, оф. 4; адреса для листування: 04078, м. Київ, вул. Білицька, 72-Г; ідентифікаційний код 38897200): 193 224 (сто дев'яносто три тисячі двісті двадцять чотири) грн. 48 коп. боргу; 31 (тридцять одну) грн. 76 коп. 3% річних і 2 898 (дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 84 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.08.2016.

Суддя О. Марченко