Рішення

від 22.08.2016 по справі 922/2444/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2016 р.Справа № 922/2444/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Харків", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптітон", м. Харків про стягнення 1523,63 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № б/н від 22.04.2016 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛА Харків" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптітон" про стягнення заборгованості за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 109/3/1Б щодо оплати наданих послуг в сумі 1418,00 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 92,30 грн. пені, 7,04 грн. інфляційних втрат, 6,29 грн. 3% річних та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 липня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 серпня 2016 року.

08 серпня 2016 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 22 серпня 2016 року.

В призначене судове засідання 22 серпня 2016 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, витребувані судом документи не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з відстеження пересилання поштових відправлень (арк. спр. 42).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22 серпня 2016 року, місцезнаходження юридичної особи відповідача - 61082, Харківська обл., м. Харків, Фрунзенський р., АДРЕСА_1, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем копія позовної заяви. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 22 серпня 2016 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26 січня 2016 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 109/3/16 про технічне обслуговування та ремонту транспортних засобів.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільного транспортного засобу чи його складових, у тому числі з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем. Замовник бере на себе зобов'язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та порядку, що передбачені умовами цього договору. Перелік робіт з технічного обслуговування або ремонту, а також перелік матеріалів, що використовуються, вказуються в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість послуг узгоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в наряді-замовленні, який є невід'ємною частиною договору. Крім вартості послуг, зазначених у п. 2.1 цього договору, замовник оплачує виконавцю вартість матеріалів (запасних частин) виконавця, яка вказується в наряді-замовленні. Оплата послуг і матеріалів (запасних частин) здійснюється замовником шляхом внесення грошових коштів, протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання замовником акта виконаних робіт, на розрахунковий рахунок або до каси виконавця. Оплата здійснюється відповідно до реквізитів, вказаних у рахунку-фактурі. Розрахунок за цим договором з боку замовника вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця зазначений у відповідному рахунку-фактурі. Загальна ціна договору складається із загальної вартості послуг за весь період дії договору (п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.6, 2.7 договору).

Приймання транспортного засобу (його складових) на технічне обслуговування та/або ремонт здійснюється у присутності замовника або його уповноваженого представника, про що складається Акт приймання-передачі транспортного засобу (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та/або ремонту. Акт виконаних робіт після надання послуг з технічного обслуговування та/або ремонту складається у двох примірниках та підписується особами, які зазначені у додатку № 1 до договору (п.п. 4.1, 4.5 договору).

Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів (їх складових) виконується виконавцем відповідно до вимог експлуатаційної, ремонтної, технічної документації. Послуги, передбачені розд. 1 цього договору, вважаються наданими з моменту підписання між замовником та виконавцем Акту виконаних робіт (п.п. 5.1, 5.4 договору).

Згідно п.п. 7.1, 7.2, 7.3, 7.5 договору, кожна із сторін повинна виконувати свої зобов'язання належним чином, тобто у точний відповідності із вимогами чинного законодавства України та відповідно до умов цього договору, надаючи при цьому всіляку підтримку та сприяння іншій стороні. Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у відповідності до викладених у ньому умов та вимог чинного законодавства. Сторона. яка порушила свої зобов'язання, повинна без затримки та нагадування з боку іншої сторони якомога швидше та якісно усунути існуючі порушення. За порушення строків розрахунків, передбачених розділом 2 цього договору, замовник сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка діяла в період нарахування пені за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 9.1. 9.2 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2016 р., а в частині гарантій та невиконання зобов'язань до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Якщо сторони не виявили бажання припинити дію договору, то він діє наступний календарний рік на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за спірними договорами, даний факт підтверджується актом приймання-передачі виконаних послуг № CF-Y6026-023 від 26.01.2016 року на суму 1 418,00 грн., який підписано сторонами та скріплено печатками сторін (арк. спр. 28).

03 березня 2016 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за вих. № 29/2 від 29 лютого 2016 року, відповідно до якої позивач вимагав від відповідача протягом 10 днів сплатити 1 418,00 грн. заборгованості за надані послуги відповідно до умов договору № 109/3/16 про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 26 січня 2016 року. Втім відповідач, відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не сплатив, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідачем, в порушення умов договору № 109/3/16 про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 26 січня 2016 року, не сплачено вартість отриманих послуг, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 109/3/16 про технічне обслуговування та ремонту транспортних засобів від 26 січня 2016 року у розмірі 1 418,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 7,04 грн. інфляційних втрат та 6,29 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7,04 грн. (за період з 30 січня 2016 року по 24 березня 2016 року включно).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 92,30 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, умовами п. 7.5 спірного договору передбачено відповідальність у вигляді пені за порушення зобов'язання.

Враховуючи наведені норми закону та умови договору, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 92,30 грн. (за період з 30 січня 2016 року по 24 березня 2016 року) обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 545, 546, 610, 611, 625, 627, 628, 901, 903 Цивільного кодексу України, 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптітон" (61082, обл. Харківська, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 37364835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛА Харків" (61064, обл. Харківська, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 123, кім. 29, код ЄДРПОУ 39179986) 1 418,00 грн. основної заборгованості, 92,30 грн. пені, 7,04 грн. інфляційних втрат, 6,29 грн. 3% річних та 1 378,00 грн. судового збору.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/2444/16