Рішення

від 17.08.2016 по справі 910/12474/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2016Справа №910/12474/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТТА-1"

про стягнення заборгованості

суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Цесельський Д.С. - представник

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТТА-1" про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 11.07.2016 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/12474/16 та призначено розгляд справи на 20.07.2016.

19.07.2016 відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 20.07.2016 представники сторін не з'явились.

Ухвалою суду від 20.07.2016 відкладено розгляд справи на 17.08.2016.

В судове засідання 17.08.2016 представник позивача з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 17.08.2016 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 17.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсів", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тетта-1» , як покупцем було укладено договір поставки №300009 від 01.10.2013 року разом з протоколом узгодження розбіжностей.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору. Постачальник зобов'язується поставити Товар в строки, обумовлені Договором, згідно із замовленням Покупця, яке є невід'ємною частиною Договору, а Покупець - прийняти його та оплатити на умовах, визначених в Додатку № 4 к даному Договору.

Згідно пп.1.2 Договору, право власності на Товар переходить від Постачальника к Покупцю в момент підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі Товару.

Строк дії Договору, згідно припису його пп.12 1, був встановлений "...з моменту його фактичного підписання сторонами та до 31 грудня 2014р.", з пролонгацією, згідно змісту пп.13.2 Договору "...на 1 (один) рік", ''...якщо до закінчення строку дії Договору, жодна із сторін за 30 календарних днів не заявить про своє бажання розірвати даний Договір..."

Сторони не скористалися змістом пп.8.2 Договору - не заявили одна одній про розірвання його дії.

Таким чином, станом на 21.06.2016 року , Договір має юридичну силу.

Позивач зазначив, що відповідачем було отримано товар без зауважень.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 7359,96 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (копія наявна в матеріалах справи).

Позивач зазначив, що виконав зобов'язання за договором належним чином, тоді як відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 7359,96 грн.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 7359,96грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1723,48 грн., 3% річних в розмірі 186,67 грн. та інфляційні втрати в розмірі 279,46 грн.

Відповідно до п. 8.7 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару постачальник стягує із покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення оплати.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 1723,48 грн. Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору, враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1723,48 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 279,46 грн. -збитків від інфляції та 186,67 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетта-1" ( 02081, м. Київ, вул.. Здолбунівська, б. 7г, код ЄДРПОУ 38685495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсів" ( 08296, Київська обл.., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул.. Крупської, 11-А, код ЄДРПОУ 38273697) основну заборгованість в розмірі 7539 ( сім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 96 коп., пеню в розмірі 1723 ( одна тисячі сімсот двадцять три) грн.. 48 коп., інфляційні втрати в розмірі 186 ( сто вісімдесят шість) грн..67 коп., 3% річних в розмірі 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 64 коп., судовий збір в розмірі 1378 ( одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2016

Суддя Л.В. Прокопенко