Рішення

від 29.08.2016 по справі 381/2325/16-ц

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (265) 6-17-89, факс (265) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/934/16

381/2325/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Чернишової Є.Ю., за участі секретаря Соловей Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червономотивилівської сільської ради Фастівського району Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування , -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2016 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Червономотивилівської сільської ради Фастівського району Київської області про про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування , мотивуючи вимоги тим, що 22.09.2015 року помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку загальною площею 0,1748 га, що розташована на території ОСОБА_4 сільської ради за адресою: Київська обл., Фастівський район, село В. Мотовилівка, вул. Жовтнева, 87. В передбачений законом строк позивачем була подана заява до нотаріальної контори для прийняття спадщини, але у зв’язку з відсутністю державної реєстрації зазначеної земельної ділянки за померлим, їй було відмовлено.

В судове засідання позивач не з’явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, від неї через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідач в судове засідання не з’явився, повідомлений вчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, повідомлена вчасно та належним чином, надала суду клопотання, відповідно до якого просила справу розглядати без її участі, не заперечувала проти задоволення позову.

Представник третьої особи Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, повідомлені вчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з’ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 096101, земельна ділянка площею 0,1784 га, яка розташована на території с. В. Мотовилівка, вул. Жовтнева, належала ОСОБА_5 на підставі рішення ради народних депутатів ВК Червономотовилівської сільської ради № 17 від 27 червня 2002 року, кадастровий номер 3224987202:01:003:0007 (а.с. 12-15).

Відповідно свідоцтва про право власності за законом від 24.04.2015 року, зареєстровано в реєстрі за № 2-393, спадкоємцем зазначеної вище ділянки є її син ОСОБА_3 (а.с.7-9).

22 вересня 2015 року помер ОСОБА_3, про що 23.09.2015 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві видано свідоцтво про смерть серії І-БК № 351363 (а.с.10).

За життя ОСОБА_3 заповіт не залишив, тому, реалізовуючи своє право на спадщину, позивач, як донька померлого, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, проте Дванадцятою Київською нотаріальною конторою 26 травня 2016 року постановою № 2351/02-31 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутня державна реєстрація земельної ділянки за померлим (а.с. 5).

Відсутність правовстановлюючого документу на ім’я ОСОБА_3 обумовлена тим, що земельна ділянка належала його матері ОСОБА_5, яка померла, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 096101, а ОСОБА_3 за життя отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, проте не звернулася до компетентного органу для виготовлення державного акта на земельну ділянку на свої ім’я.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши представлені сторонами в порядку ст. 60 ЦПК України докази в їхні сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Об’єктами права власності є будь-які речі (майно).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки (ст.179 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Враховуючи те, що земельна ділянка належала батькові позивачки, який помер 22.09.2015 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, проте він за життя не звернувся до компетентного органу для виготовлення державного акта на земельну ділянку на свої ім’я - позивач у справі набуває право в порядку спадкування за законом на дану земельну ділянку.

Як зазначалось, у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку позивачу було відмовлено у зв’язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на зазначену земельну.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7, про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Системний аналіз наданих позивачем доказів дає змогу суду достовірно встановити, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3. Суд вважає доведеним, що позивачка є спадкоємицею за законом, тому має право спадкування земельної ділянки, але не має Державного акта на земельну ділянку, саме тому у суду є всі підстави для визнання за нею права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, оскільки іншого порядку визнання права власності в порядку спадкування при відсутності належно оформленого Державного акта про право власності на землю не існує.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням відсутності заперечень зі сторони відповідача щодо позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись, ст. 11, 60, 62, 81, 88, 130, 174, 214, 215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 328, 392, 1218 Цивільного кодексу України, ст.125 Земельного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1784 га, яка розташована по вул. Жовтневій, № 87 с. В. Мотовилівка Фастівського району Київської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 22 вересня 2015 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час його проголошення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.Ю.Чернишова