Постанова

від 09.11.2015 по справі 804/11823/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 р. Справа № 804/11823/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області до Фермерського господарства "Сура" про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Фермерського господарства "Сура", у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах згідно п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за липень та серпень 2015р. у загальному розмірі 2130, 74 грн.

Позовні вимоги пенсійного органу обгрунтовані тим, що Фермерське господарство "Сура" перебуває на обліку у позивача як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. На підприємстві відповідача працювала гр.ОСОБА_1 на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та яка з 20.04.2005р. отримує пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як багатодітна мати, яка працювала у сільському виробництві. До 01.01.2015р. відповідач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, платники фіксованого сільськогосподарського податку були звільнені від відшкодування витрат по пільгових пенсій, понесених УПФУ. Однак з 01.01.2015р. Законом України №71-VIII були внесені зміни до п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України, згідно з якими фіксований сільськогосподарський податок виключено з переліку загальнодержавних податків, а, отже, на думку позивача, згідно ст.1, ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» на Фермерське господарство "Сура" покладено обов'язок про відшкодування позивачеві фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, згідно розрахунку грошових коштів відповідачеві нарахована сума виплат для відшкодування відповідачем у загальному розмірі 2130, 74 грн., в тому числі: за липень 2015р. у сумі 1065, 37 грн. та за серпень 2015р. в сумі 1065, 37 грн. Зазначені нарахування станом на 27.08.2015р. відповідачем у добровільному порядку не були сплачені, у зв'язку з чим позивач просить примусово стягнути з Фермерського господарства "Сура" вказану суму боргу згідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована тим, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах як багатодітній матері, яка працювала у сільськогосподарському виробництві відповідно до п.п. «ж» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до положень абз.5 п.п.1 п.2 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, пенсії яким призначені відповідно до п. «в-е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється до 1 січня 2005р. за рахунок коштів Пенсійного Фонду, азі січня 2005р. - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону. За викладеного, відповідач вважає, що оскільки ОСОБА_1 призначено пенсію на підставі п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії не підлягає відшкодуванню відповідачем з урахуванням того, що згідно абз. 5 п.п.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ці витрати покриваються за рахунок коштів Державного бюджету України. Окрім того, відповідач зауважує і на те, що згідно ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» багатодітні жінки мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років, а ,отже, на думку відповідача, оскільки гр. ОСОБА_1 виповнилося 50 років і вона має стаж більше ніж 15 років, відповідач звільняється від обов'язку сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку їй пільгової пенсії. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Фермерське господарство «Сура» (код ЄДРПОУ 31761202) (далі-ФГ "Сура", відповідач) зареєстроване як юридична особа 23.11.2001р. за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Миколаївка та перебуває на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно заяви гр. ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка працювала у ФГ «Сура», відомостей, наведених у копії протоколу 3187 від 28.04.2005р. видно, що ОСОБА_1 була призначена пенсія як багатодітній матері, яка працювала у сільському господарстві на підставі п. «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується копією відповідного протоколу та копією довідки відповідача.

Позивачем на адресу відповідача було направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загаьнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" Закону України «Про пенсійне забезпечення» з лютого 2015р. від 02.02.2015р. за №465/02/22 відносно відшкодування фактично понесених витрат на виплату та доставку пільгової пенсії гр. ОСОБА_1 у розмірі 1065, 37 грн.

Факт виплати позивачем пенсії на пільгових умовах гр.ОСОБА_1 за липень 2015р. та за серпень 2015р. підтверджується довідками про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії та розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України №1058, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" Закону України «Про пенсійне забезпечення» у загальній сумі 2130, 74грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії гр.ОСОБА_1, за липень та серпень 2015р. у загальному розмірі 2130, 74 грн. посилаючись на те, що обов'язок по відшкодування таких витрат Пенсійного фонду по виплаті пільгових пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" Закону України «Про пенсійне забезпечення» покладено на відповідача згідно до вимог п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058) та відповідно до п.1 ст.1, п.1 ст.2, п.1 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» із наступними змінами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначала категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17 лютого 2000р. вказана стаття, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Законом України від 17.02.2000р. «Про внесення змін до деяких законів України» порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, а саме: ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - виключено, проте, врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Законі України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені у статті 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст.4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношення від об'єкта оподаткування, який передбачений ст.2 цього Закону.

Так, згідно до абз.4 пункту 1 ст.2, абз.З пункту 1 статті 4 вищенаведеного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, якими у тому числі є і фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також на підприємства, організації незалежно від форм власності покладено обов'язок по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В той же час, абзацом 5 п.п.1 п.2 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виплата пенсій, особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, азі січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених норм, можна дійти висновку про те, що з 1 січня 2005р. виплата особам пенсій, призначених відповідно до п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України №1058.

Окрім того, судом при прийнятті даного судового рішення враховується і норми ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка є чинною як на момент призначення пенсії, так і діє у 2015р. за якими жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56).

Також і згідно п.п. п.п.З та 6 п.З розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що тимчасово, до прийняття відповідного закону, жінки, які народили п'ятеро і більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. У цим випадках розміри пенсій фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України (п.п.6 п.З розділу ХУ Прикінцевих положень.

Так, як вбачається із копій наявних в матеріалах справи документів, пенсія гр.ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) була призначена як багатодітній матері, вона 26.06.2012р. досягла 50 років, має більш ніж 15 років трудового стажу згідно відомостей, наведений у копії протоколу №3187 від 28.04.2005р., а отже, гр. ОСОБА_1 повинна виплачуватися пенсія за віком з Державного бюджету України у відповідності до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.п.З та 6 п.З розділу XV Прикінцевих

положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За викладених обставин та виходячи з того, що матеріалами справи підтверджений факт призначення гр. ОСОБА_1 пенсії як багатодітній матері, яка працювала у сільськогосподарському виробництві, тобто на підставі п. «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що зазначено також і у позові, досягнення нею 50 років, наявність трудового стажу більше 15 років, суд приходить до висновку, що вказана пенсія повинна виплачуватися за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України №1058, а, отже, у відповідача відсутній обов'язок по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, виплаченої позивачем гр. ОСОБА_1 за липень та серпень 2015р. у загальній сумі 2130, 74 грн. з урахуванням ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», абзацу 5 п.п.1 п.2, п.п.З та 6 п.З розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивачем у позові не було наведено жодних обґрунтованих підстав правомірності заявленого позову про стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної гр.ОСОБА_1 на підставі п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» понесених позивачем за липень та серпень 2015р. у загальній сумі 2130, 74 грн. з огляду на те, що обов'язок по відшкодуванню вказаних витрат у відповідача відсутній з урахуванням вимог абз.5 п.п.1 п.2 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, позов Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області до Фермерського господарства "Сура" щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах згідно п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за липень та серпень 2015р. у загальному розмірі 2130, 74 грн. -задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Р.А. Барановський