Постанова

від 17.11.2015 по справі 804/11503/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 р. Справа № 804/11503/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Бабушкінського районного центра зайнятості м.Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Мета-Дніпро" про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ :

Бабушкінський районний центр зайнятості м.Дніпропетровська (далі- Бабушкінський РЦЗ м.Дніпропетровська, центр зайнятості, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Мета-Дніпро", у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків у розмірі 689, 90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків, яка у добровільному порядку не сплачена.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Мета-Дніпро" надано до суду заперечення на адміністративний позов, у яких відповідачем просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, зважаючи на безпідставність заявлених центром зайнятості позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Мета-Дніпро" (код ЄДРПОУ 13429466) (далі- ТОВ "НВКФ "Мета-Дніпро", підприємство, відповідач) зареєстроване як суб'єкт підпрємницької дільності юридична особа від 16.07.1996р.

ТОВ "НВКФ "Мета-Дніпро" було взято на облік у Бабушкінському РЦЗ м.Дніпропетровська як юридичну особу та роботодавця, що використовує найману працю від 16.07.1996р. за реєстраційним номером 45201039.

Розмір страхових внесків на випадок безробіття встановлено Законом України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001р. № 2213-ІП.

Підприємство подало до Бабушкінського РЦЗ м.Дніпропетровська розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І-й квартал 2011 р., відповідно до якого відповідачем самостійно розраховано розмір страхових внесків на випадок безробіття перед Фондом.

Відповідно до розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І-й квартал 2011 року, самостійно обрахованої та поданої відповідачем до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, залишок заборгованості відповідача зі сплати страхових внесків на випадок безробіття перед Фондом становить 689, 90 грн.

03.08.2015 року Бабушкінським районним центром зайнятості м. Дніпропетровська на адресу відповідача було надіслано претензію за вих. №1215 від 03.08.2015р., яка на час розгляду справи боржником не розглянута.

Позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням підприємством п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону, а саме - несвоєчасну сплату страхових внесків, у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків (недоїмка) у розмірі 689, 90 грн., яка станом на 26.08.2015 р. не погашена.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають з загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття, врегульовані, зокрема, нормами Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року №1533-ІІІ та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року за № 339, якими встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Страхування на випадок безробіття є самостійним видом загальнообовязкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" управління страхуванням на випадок безробіття здійснює Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

У відповідності до ч. 1 ст.12 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" - функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Згідно із приписамии ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд зобовязаний контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків. Також Фонду надане право застосовувати фінансові санкції у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків.

Фонд зобов'язаний: забезпечувати збір страхових внесків; виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття,передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та подавати його Кабінету Міністрів України; інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформації.

Згідно із приписами ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000р., страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Згідно з ч. 4 ст. 38 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття": строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-17, відповідно до п. 7 "Прикінцевих та перехідних положень" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Підпунктом 7.1 пункту 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000р. (зі змінами), у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на період повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум фінансових санкцій, нарахованих та /або не сплачених у період до 01 січня 2001 року, територіальні органи Державної служби зайнятості мають право перевіряти правильність нарахування, своєчасність і повноту перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідальність за несвоєчасність та неповноту сплати страхових внесків передбачено ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Пунктом 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18.12.2000р. (далі-Інструкція) (яка діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що страхові внески нараховуються для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату доходу (прибутку) фізичним особам за виконання робіт (послуг) за договорами цивільно-правового характеру, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до заперечень відповідача, сума несплачених страхових внесків виникла у зв'язку з невиплатою заробітної плати з 2001 по 2005 рр. з причин браку коштів. Оскільки заробітна плата не виплачувалась, виплати Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності не здійснювалися.

Як зазначив відповідач, підприємство не здійснює господарську діяльність з червня 2005 р., не має штату працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 р., засновник підприємства ОСОБА_1 помер. Сума заборгованості буде погашена у випадку поновлення виплат заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01 січня 2011 року платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням вважаються платниками єдиного внеску. Але, відповідно до ч. 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" даного закону стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за даним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється Фондом відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Порядок обчислення і строки сплати страхових внесків визначений розділом 5 Інструкції.

Роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня набуття статусу платника страхових внесків до Фонду. Нарахування страхових внесків роботодавців, найманих працівників та військовослужбовців здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування або які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, виходячи із розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат. (п. 5.1, п. 5.3 Інструкції).

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань (п. 5.6 Інструкції).

Згідно із приписами п. 5.8 та п. 5.9 Інструкції - підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

У разі видачі підприємством коштів на оплату праці з виручки від реалізації продукції (наданих послуг), платники зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати, ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

Також, пунктом 8.1 Інструкції встановлено обов'язок роботодавців одночасно з виплатою заробітної плати (доходу) здійснювати у повному обсязі сплату до Фонду страхових внесків, які були нараховані та/або не сплачені до 01 січня 2011 року.

На необхідності застосуванні такого порядку перерахування коштів на рахунки Фонду зазначається і самим Фондом (листи від 29.07.2009 № 01-14-1582 та від 07.07.2010 № 05-31-1322).

При цьому, згідно п. 5.7 Інструкції також зазначено, що у разі нестачі коштів на рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі, видача коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду проводяться у пропорційних сумах.

Виходячи з системного аналізу наведених вище положень законодавства суд приходить до висновку, що днем сплати страхових внесків, днем виникнення обов'язку сплати внесків до Фонду є день одержання коштів на оплату праці.

На це вказує і порядок застосування санкцій, передбачений Інструкцією, а саме - недоїмкою вважаються не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески (п. 4.4. Інструкції). При цьому, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, що настав після дня одержання заробітної плати (з дня виникнення недоїмки) (п. 5.4 Інструкції).

До суду не надано доказів виплати відповідачем заборгованості по заробітній платі, або щодо наявності будь-яких судових справ з розгляду позовів про стягнення з підприємства такої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з того, що обов'язок із сплати внесків виникає у день отримання коштів на виплату заробітної плати, слід зазначити, що позивачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч 1. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведено та судом не встановлено того, що на день розгляду справи відповідачем сплачено заробітну сплату (отримано кошти для виплати заробітної плати), із одночасною сплатою якої у відповідача виникав би обов'язок сплачувати страхові внески.

В даному випадку позивачем не доведено того, що строк сплати спірної суми коштів настав, а відтак підстав вважати спірну суму недоїмкою у суду немає.

З огляду на вищенаведене, позов Бабушкінського районного центра зайнятості м.Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма "Мета-Дніпро" щодо стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у розмірі 689, 90 грн. - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя Р.А. Барановський