Постанова

від 18.08.2016 по справі 805/2414/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 р.                               Справа №805/2414/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Белікові Д.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Фінансового управління Краматорської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,

за участю:

представника позивача – не з'явився,

представника відповідача – не з'явився.

Фінансове управління Краматорської міської ради звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області з наступними вимогами:

- скасувати у повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року до 07 липня 2014 року у загальній сумі 1881,97 грн., у тому числі: штраф - 1608, 52 грн., пеня – 273,45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що Фінансове управління Краматорської міської ради Донецької області (далі по тексту – Управління, позивач), зареєстровано як платник єдиного внеску та фактично знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (м. Краматорськ Донецької області), яка триває на території Донецької та Луганської областей згідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, та від 02 грудня 2015 року №1275-р, якими затверджені переліки населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція. Відповідно до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, платники єдиного внеску, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції. Крім того, зазначив, що рішення від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126 Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі по тексту – ДПІ, відповідач) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було винесено безпідставно, а тому є протиправним, таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Крім іншого, у обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до позивача не застосовується. Також зазначив, що у період дії форс-мажорних обставин не працювало Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорськ, тому здійснити перерахування нарахованої заробітної плати, а також зобов'язань зі сплати єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року Управління не мало можливості.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача. У запереченнях, відповідач, послався зокрема на те, що Фінансовим управлінням 03 червня 2014 року засобами E-mail направлено Звіт за травень 2014 року (від 03.06.2014 №1407647029), в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 28219,86 грн. Згідно даного звіту за травень 2014 року в КОР платника за кодом платежу 71010000 за терміном сплати 20 червня 2014 року нараховане зобов'язання у сумі 16085,23 грн. (з урахуванням суми переплати згідно особового рахунку 12134,63 грн.). Крім іншого зазначив, що норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі за текстом Закон №1669) не скасовують обов'язків позивача, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, а лише надає можливість платникам єдиного соціального внеску на період антитерористичної операції не виконувати обов'язки у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що позивач, всупереч вимогам ст. 10 Закону № 1669 не звертався з сертифікатом Торгово-промислової палати до ДПІ у м. Краматорську. Також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року ст. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність. Відповідач вважає, що всі його дії узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та є наслідком виконання відповідачем своїх функціональних обов'язків. Тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Представник відповідача до суду не з'явився, через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фінансове управління Краматорської міської ради зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 02312948, місцезнаходження: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, пл. Миру, б.2 та перебуває на обліку у відповідача, що вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 289712 від 26 березня 2002 року (а.с. 9) та відзиву на позовну заяву.

Станом на 16 серпня 2016 року ДПI у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код органу: 39900454) знаходиться за адресою 84313, Донецька область, місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, будинок 22, про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі “Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України “Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” № 466/5 від 31.03.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015 року за № 349/26794.

Рішенням ДПІ від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126 до Фінансового управління Краматорської міської ради застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року у загальній сумі 1881,97 грн, у тому числі: штраф - 1608, 52 грн., пеня – 273,45 грн. (а.с. 10).

Зазначене рішення від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126 було оскаржене позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області 29 червня 2016 року (вих. №01-16-04/335), за результатом розгляду якого вирішено, що скарга має бути залишена ГУ ДФС у Донецькій області без розгляду листом від 08 липня 2016 року № 3773/10/05-99-10-01-12-1, а рішення – без змін (а.с. 14-15).

Зазначені обставини не є предметом спору між сторонами та визнані судом встановленими.

Позивач не погодився зі стягненням з нього штрафних санкцій та пені, нарахованих відповідно до рішення від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126, винесеного відповідачем, це стало підставою для звернення Управління до суду з адміністративним позовом.

Розглядаючи питання правомірності нарахування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно до рішення від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126, суд виходить з наступного.

В матеріалах справи наявні листи Державної казначейської служби України від 20 червня 2016 року № 16-08/1094-14542 та від 24 червня 2016 року № 05-26/764 (а.с. 16-17) в яких зазначено, що з 20 травня 2014 року призупинено казначейське обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів м. Краматорськ Донецької області, обслуговування відновлено 07 липня 2014 року.

В листі Адміністрації Президента України від 05 серпня 2014 року №44-01/66 зазначено, що з 07 липня 2014 року відновлено роботу Управління Державної казначейської служби України у місті Краматорськ Донецької області. (а.с. 37)

До суду також надано сертифікат Донецької торгово-промислової палати №6554 від 25 липня 2016 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий позивачу, та яким засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у період з 21 травня 2014 року по 07 липня 2014 року відносно виконання позивачем обов'язку, зокрема, зі сплати єдиного внеску за травень 2014 року та за червень 2014 року. (а.с. 20)

21 червня 2016 року відповідачем прийнято рішення про нарахування штрафних санкцій та нарахування пені № 0012491302/7126, яким, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, до позивача застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року у загальній сумі 1881,97 грн., у тому числі: штраф - 1608, 52 грн., пеня – 273,45 грн. (а.с. 10)

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 08 липня 2016 року №3773/10/05-99-10-01-12-1 спірне рішення залишено без змін, а відповідна скарга позивача залишена без задоволення (а.с. 14- 15).

Розглядаючи питання правомірності нарахування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно до рішення від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126, суд виходить з наступного.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи” від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1статті 61 Податкового кодексу України(надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом – Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

У розумінні ч. 11 вказаної статті визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 вказаного Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов'язань щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) позивачем єдиного соціального внеску на час проведення антитерористичної операції.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі – Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-4 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року№ 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другоюстатті 6Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. На момент вирішення справи по суті судом, антитерористична операція не закінчилась.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, пункт 9-4 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо втрати чинності вищезазначеним пунктом 9-4 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464 враховуючи наступне.

Спірна сума, яка підлягає стягненню з позивача на підставі Рішення від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, виникла в період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року.

Як зазначив відповідач, згідно до ст. 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року стаття 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність.

Проте, станом на період виникнення спірної суми заборгованості та нарахування штрафу та пені, підстав для сумніву у чинності пункту 9-4 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464 не могло бути. Оскільки закон не має зворотної дії у часі, як передбачає ст. 58 Конституції України, суд не вбачає підстав для не застосування до спірних правовідносин вищезазначеної норми чинного у той час законодавства.

Крім того, позивач виконує належним чином свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків. (а.с. 33-35)

Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 25 липня 2016 року № 6554 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (а.с. 20), позивачеві підтверджено настання та дію обставин непереборної сили в м. Краматорську Донецької області в період з 21 травня 2014 року по 07 липня 2014 року.

Суд також зазначає, що заява платника єдиного внеску щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другоюстатті 6Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, тому строки звернення із відповідною заявою позивачем не пропущено.

Спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, є неправомірне нарахування саме штрафних санкцій та пені на несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проте звільнити себе від сплати єдиного внеску позивач не потребує та намагається сумлінно, в строки сплачувати фінансові зобов'язання.

Абзацем 2 статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року№ 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 16 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Суд вважає неправомірними посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р, якимзупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, згідно якого затверджений перелік населених пунктів, де провадиться АТО, оскільки п. 3 Розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р визнано такими, що втратили чинність:

-          розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 88, ст. 2532);

-          розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 91, ст. 2614).

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З зазначених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.

В матеріалах справи наявний відповідний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 25 липня 2016 року № 6554 (а.с. 20). Тобто на думку суду, наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.

Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного соціального внеску.

Пунктом 9-4 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зазначено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Наявні в матеріалах справи листи Державної казначейської служби України від 20 червня 2016 року № 16-08/1094-14542 та від 24 червня 2016 року № 05-26/764 (а.с. 16-17), а також лист Адміністрації Президента України від 05 серпня 2014 року №44-01/66 (а.с. 37), в яких зазначено про призупинення казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів м. Краматорськ Донецької області з 20 травня 2014 року та його відновлення з 07 липня 2014 року, на думку суду також доводять те, що у зазначений період часу позивач не мав можливості здійснювати своєчасне перерахування єдиного внеску до Державного бюджету з підстав, що не залежали від його волевиявлення. Тобто, позивач не мав можливості виконувати свої обов'язки по перерахуванню єдиного внеску у встановленому порядку та обсягу внаслідок відсутності можливості розпоряджатись наявними на рахунках позивача грошовими коштами. Зазначені обставини не є наслідком бездіяльності позивача, а тому не можуть бути підставою для застосування до останнього відповідальності за вчинені дії.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності своїх дій щодо прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року у загальній сумі 1881, 97 грн., у тому числі: штраф - 1608,52 грн., пеня – 273,45 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майновогохарактеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом мав сплатити судовий збір у сумі 1378, 00 грн.

Отже, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1378, 00 грн., сплата якого позивачем при зверненні до суду із даним позовом підтверджується відповідним платіжним дорученням №261 від 22 липня 2016 року, наявним в матеріалах справи. (а.с. 3)

Повний текст постанови складений 23 серпня 2016 року.

З огляду на наведене, на підставі Податкового кодексу України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”,- керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143,150–154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фінансового управління Краматорської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску – задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 21 червня 2016 року № 0012491302/7126 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року у загальній сумі 1881,97 грн., у тому числі: штраф - 1608,52 грн., пеня – 273,45 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39900454; адреса: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, будинок 22) на користь Фінансового управління Краматорської міської ради (ЄДРПОУ: 02312948, адреса: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, пл. Миру, б.2) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошені у судовому засіданні 18 серпня 2016 року.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст.160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеномуст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягомдесяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                   Голошивець І.О.