Рішення

від 26.08.2016 по справі 925/755/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2016 р. Справа № 925/755/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом гаражно-будівельного кооперативу «Харчовик», АДРЕСА_1

до Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36

про визнання незаконним рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

Позивач ГБК «Харчовик» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради про визнання рішення ради №3-1769 від 04.07.2013р. «Про відмову у наданні гаражно-будівельному кооперативу «Харчовик» земельної ділянки у власність по вул. Добровольського, 7а» - незаконним. Представник позивача в засіданні суду вимоги підтримав.

Представник відповідача вимоги заперечив, надав відзив на позов. Мотивів відмови у наданні у власність ділянки - не пояснив. Документів на обґрунтування прийнятого міською радою рішення - не надано. Просить в позові відмовити.

Судом з'ясовано та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

Гаражно-будівельному кооперативу «Харчовик» надано земельну ділянку площею 6527 кв. м по вул. Добровольського, 7а в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) під існуючі гаражі за рахунок земель ВАТ «Черкаський цукрорафінадний завод» площею 1546 кв.м, земель спільного користування ВАТ «Черкаський цукрорафінадний завод» та ТОВ «Світ ласощів» площею 831 кв.м, земель ТОВ «Світ ласощів» площею 621 кв.м та земель Черкаської міської ради площею 3529 кв.м. на підставі рішення Черкаської міської ради від 10.06.2010р. №5-774 «Про надання гаражно-будівельному кооперативу «Харчовик» земельної ділянки в оренду по вул. Добровольського, 7а».

29.07.2012р. на виконання зазначеного вище рішення міської ради позивачем було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Черкаському міськрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.11.2010р. за №041080100094.

Приписами частини 1 статті 41 Земельного кодексу України встановлено, що гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Враховуючи положення Земельного кодексу України, позивач звернувся до Черкаської міської ради з листом від 24.11.2010р. №4802-3 щодо надання дозволу на розробку технічної документації для отримання орендованої земельної ділянки у власність.

Листом від 07.12.2010р. №4802-3 заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради позивачу було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою та запропоновано позивачу звернутись до організації, що має ліцензію на виконання даного виду землевпорядних робіт.

Статтею 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає в себе перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

ДП «Черкаський міський земельно-кадастровий центр» ТОВ «Черкаський міський земельно-кадастровий центр» було виготовлено технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 6527 кв.м ГБК «Харчовик» під існуючі гаражі по вул. Добровольського, 7а.

Під час розробки документації було отримано позитивні висновки відповідних служб міста.

Висновком управління планування та архітектури департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконкому Черкаської міської ради від 30.05.2011р. №155/08-10-02 було погоджено технічну документацію за умови внесення в документи запису щодо безумовного продажу згаданої вище земельної ділянки до початку планової забудови, відповідно до генерального плану міста.

Технічна документація була передана на розгляд Черкаської міської ради для винесення відповідного рішення.

Рішенням Черкаської міської ради від 09.02.2012р. №3-636 позивачу було відмовлено у наданні земельної ділянки у власність без будь-якої мотивації.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.01.2013р. по справі №07/5026/1794/2012 позов ГБК «Харчовик» було задоволено, визнано незаконним рішення міської ради від 09.02.2012р. №3-636 та зобов'язано повторно розглянути питання щодо надання земельної ділянки у власність.

Незважаючи на рішення суду, Черкаською міською радою прийнято рішення №3-1769 від 04.07.2013р. «Про відмову у наданні гаражно-будівельному кооперативу «Харчовик» земельної ділянки у власність по вул. Добровольського, 7а».

Позивач вважає зазначене рішення незаконним і таким, що прийняте з порушенням положень нормативно-правових та законодавчих актів України. Підставою для скасування такого акту є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В оскаржуваному рішенні міської ради взагалі не зазначено законні підстави відмови міської ради в наданні земельної ділянки у власність.

Посилання відповідачем на статтю 12 ЗКУ та ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» не є підставою для відмови у наданні земельної ділянки у власність, оскільки зазначені норми визначають повноваження міської ради в галузі земельних відносин.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Позивач вважає, що оскільки він правомірно використовує земельну ділянку під розміщення гаражів, то він має право отримати у власність спірну ділянку, але це право не визнається Черкаською міською радою, прийняте органом місцевого самоврядування оспорюване рішення порушує його право на отримання у власність спірної земельної ділянки, що і стало підставою для звернення до господарського суду.

Представник відповідача надав документи погодження прийнятого спірного рішення ради. Мотиви відмови у передачі у власність ділянки в документах відсутні. Представник відповідача вказує на право ради за законом надати землю у власність чи відмовити у передачі ділянки. Просить відмовити в задоволенні позову.

На запитання головуючого представники сторін заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання.

Позивач як юридична особа, правомірно та обґрунтовано визначив підсудність та підвідомчість даного спору господарському суду Черкаської області.

Діяльність відповідача регламентована положеннями Конституції України (ст. 19), ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», іншими нормативними документами в частині регулювання земельних орендних відносин.

Приписи ст.13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.

Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції, і не інакше.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (в редакції від 06.05.2012р.) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач обґрунтовано та правомірно звернувся до міської ради з проханням передати йому у власність земельну ділянку під комплексом будівель гаражів гаражного кооперативу «Харчовик» - за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 7а.

Право на оренду землі було реалізовано позивачем внаслідок прийняття рішення Черкаською міською радою від 10.06.2010р. №5-774 на підставі виготовленої та поданої в раду землевпорядної документації.

Позивач на виконання даного рішення звернувся до ради з клопотанням про передачу у власність кооперативу земельної ділянки, яка перебуває в користування ГБК «Харчовик». Рада протиправно ухилилась від передачі у власність спірної земельної ділянки, порушивши право позивача отримати у власність використовувану ним обтяжену земельну ділянку під власним нерухомими майновим комплексом.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність належить передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 10 ст. 123 ЗК України визначено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно з ч. 1 та 2 ст. 116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельної ділянки у власність або надання їх у користування.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до виключної компетенції відповідної Ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні - сесії.

Відповідач не надав ніяких доказів, що могли слугувати причиною прийняття спірного рішення Черкаською міською радою від 04.07.2013р. №3-1769 «Про відмову у наданні гаражно-будівельному кооперативу «Харчовик» земельної ділянки у власність по вул. Добровольського, 7а».

Натомість представник відповідача у судовому засіданні заявив про право міської ради надати чи не надати ділянку у власність.

Відповідачем також не надано жодних доказів про збір матеріалів та підготовку засідання спірної сесії, порядок обговорення на сесії ради питання про передачу у власність ділянки автокооперативу «Харчовик».

П. «г» ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що одним із способів захисту права юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В наведених нормах права відсутнє право ухвалювати та приймати безмотивні рішення.

Аналогічні правові позиції викладені в обов'язкових до виконання постановах Верховного суду України. У ст. 3 Конституції закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у ст. 74 Закону №280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Судом встановлено, що Черкаською міською радою прийнято спірне рішення від 04.07.2013р. №3-1769 «Про відмову у наданні гаражно-будівельному кооперативу «Харчовик» земельної ділянки у власність по вул. Добровольського, 7а» без наведення підстав та правових мотивів.

Зазначене рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, та порушує права заявника.

Суд враховує, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві - приписи ст. 124 Конституції України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд враховує, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не доведено правомірності своїх дій, хоча обов'язок доведення правомірності своїх дій лежить на органу місцевого самоврядування.

Позов підлягає до задоволення. У відповідності до приписів ст. 16 п. 10 та ст. 21 ЦК України належить визнати недійсним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 04.07.2013р. №3-1769 «Про відмову у наданні гаражно-будівельному кооперативу «Харчовик» земельної ділянки у власність по вул. Добровольського, 7а».

Сторони не заявляли про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 1378,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним (незаконним) та скасувати рішення Черкаської міської ради від 04.07.2013р. №3-1769 «Про відмову у наданні гаражно-будівельному кооперативу «Харчовик» земельної ділянки у власність по вул. Добровольського, 7а».

Стягнути з відповідача: Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, ідентифікаційний код 25212542, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: гаражно-будівельного кооперативу «Харчовик», м. Черкаси, вул. Добровольського, 7а (для листування: АДРЕСА_1), ідентифікаційний код 25872712, номер рахунку в банку невідомий

1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 29.08.2016р.

Суддя Г.М. Скиба