Рішення

від 25.08.2016 по справі 910/11730/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11730/16 25.08.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКМАК СОЛАР ЕНЕРДЖІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ДНЕПРОСТАЛЬ"

про розірвання договору та стягнення 184 199,94 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Джамбов П.С. за довіреністю № 03/164/1 від 14.06.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОКМАК СОЛАР ЕНЕРДЖІ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ДНЕПРОСТАЛЬ" про розірвання договору та стягнення 184 199,94 грн.

Ухвалою суду від 29.06.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.07.2016 р.

20.07.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 20.07.2016 р. розгляд справи відкладено на 10.08.2016 р.

У судове засідання 10.08.2016 р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних судом документів не надали.

Ухвалою суду від 10.08.2016 р. розгляд справи відкладено на 25.08.2016 р.

У судовому засіданні 25.08.2016 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання вкотре не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.08.2016 р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.06.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОКМАК СОЛАР ЕНЕРДЖІ" (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ДНЕПРОСТАЛЬ" (відповідач, Постачальник) укладено договір поставки № ДС198 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, товар асортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, які ж невід'ємними частинами даного Договору.

Пунктами 2.1., 2.4. Договору встановлено, що ціна на товар встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у специфікації та інших супровідних документах, які є невід'ємними частинами даного Договору. Розрахунок по даному Договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.

Сторони погодили, що умови поставки товару трактуються згідно з ІНКОТЕРМС-2010-СРТ. Строк поставки товару - протягом 10 робочих днів після 100% передоплати (п. п. 3.1., 3.2. Договору).

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови Договору в частині оплати товару, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 184 199,94 грн. за платіжним дорученням № 448 від 20.06.2013 р., копія якого наявна у матеріалах справи.

Проте, відповідач оплачений товар не поставив, чим допустив порушення умов Договору.

20.04.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання Договору та повернення коштів, перерахованих ТОВ "ЗАВОД ДНЕПРОСТАЛЬ", проте така вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом 9.4. Договору встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань за даним Договором не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як на підставу для розірвання договору позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки оплаченого товару, внаслідок чого позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Судом встановлено, що будь-яких доказів сплати відповідачем передоплати у розмірі 184 199,94 грн. або поставки погодженого товару станом на час розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За таких обставин, кошти, сплачені позивачем за Договором поставки № ДС198 від 20.06.2013 р., підлягають поверненню платнику.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір поставки № ДС198 від 20.06.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОКМАК СОЛАР ЕНЕРДЖІ" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд.19а, оф.30; код ЄДРПОУ 37581105) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ДНЕПРОСТАЛЬ" (03150, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14, оф. 7; код ЄДРПОУ 38544085).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ДНЕПРОСТАЛЬ" (03150, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14, оф. 7; код ЄДРПОУ 38544085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКМАК СОЛАР ЕНЕРДЖІ" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд.19а, оф.30; код ЄДРПОУ 37581105) 184 199 (сто вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять ) грн. 94 коп. передоплати та 4 141 (чотири тисячі сто сорок одну) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 29.08.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна