Рішення

від 25.08.2016 по справі 524/3299/16-ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/3299/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2016 року, Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді - Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Недяк Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства «Кременчуцька міжрайонна оптово-торгова база Полтавської облспоживспілки» про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Підприємства «Кременчуцька міжрайонна оптово-торгова база Полтавської облспоживспілки» про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з січня 2010 року по 04 січня 2016 року працював на Підприємстві «Кременчуцька міжрайонна оптово-торгова база Полтавської облспоживспілки». 04.01.2016 року звільнений із займаної посади електрика на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.

Проте, з позивачем не проведено остаточний розрахунок при звільненні, внаслідок чого, утворилась заборгованість по заробітній платі за період з січня 2014 року по 04 січня 2016 року у сумі 8688 грн.

Просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з січня 2014 року по 04 січня 2016 року у сумі 8688 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати станом на день розгляду справи судом.

Позивач у судове засідання не прибув, попередньо надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 року у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Судом встановлено, що з січня 2010 року по 04 січня 2016 року ОСОБА_1 працював на електрика на Підприємстві «Кременчуцька міжрайонна оптово-торгова база Полтавської облспоживспілки».

04.01.2016 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.

При звільненні позивача, з ним не було проведено остаточний розрахунок, а саме не було виплачено заборгованість по заробітній платі за період з січня 2014 року по 04 січня 2016 року у сумі 8688 грн.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1-2 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно Постанови Верховного Суду України в справі № 6-76цс14 від 02.07.2014р. встановлено, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За таких обставин, на підставі наявних у справі доказів, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Так, середній заробіток позивача становить 72,40 грн./день (362 грн. - середньомісячна заробітна плата / 5 робочих днів на місяць).

З моменту звільнення до розгляду справи по суті, пройшло 40 робочих днів (5 робочих днів на місяць), а тому, середній заробіток за даний період складає 2896 грн. (де 72,40 грн. середньоденний заробіток * 40 робочих днів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у сумі 8688 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 2896 грн.

Відповідно п.7 ст.214, п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 551,20 грн.

Керуючись ст. 10, 14, 57-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224, 294, 296 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства «Кременчуцька міжрайонна оптово-торгова база Полтавської облспоживспілки» про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати - задовольнити.

Стягнути з Підприємства «Кременчуцька міжрайонна оптово-торгова база Полтавської облспоживспілки», ЄДРПОУ 01762982, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 8688 (вісім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 2896 (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн.

Стягнути зПідприємства «Кременчуцька міжрайонна оптово-торгова база Полтавської облспоживспілки» на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Автозаводським районним судом м. Кременчука за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Автозаводського районного суду м. Кременчука протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд, якщо заяву не було подано.

Суддя Ю.В. Рибалка