Ухвала

від 25.08.2016 по справі 504/2498/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/1186/16

Номер справи місцевого суду: 504/2498/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8

апелянта ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.06.2016 року,-

встановив:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню №12015160330001796 від 13.11.2015 року, з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.190 КК України, та накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1550, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_9 заборонено останньому або будь-яким іншим особам відчуження цієї земельної ділянки.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на те, що земельна ділянка, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1550, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , являється майном, визначеним п.4 ч.2 ст.167 КПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.Зазначає, що слідчим суддею не було враховано, що він не є стороною кримінального провадження, слідчим та прокурором не було надано доказів щодо незаконних його дій з житловим будинком та земельною ділянкою, які на законних підставах є його приватною власністю. З урахуванням того, що клопотання було розглянуто в його відсутність, вважає, що строк на апеляційне оскарження ним не було пропущено.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора та представника потерпілого, які просили залишити без змін ухвалу слідчого судді, а апеляційну скаргу без задоволення; вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого та надані матеріали кримінального провадження; заслухавши слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги особи, процесуальний статус якої не визначений в даному кримінальному проваджені, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України регламентовано, що завдання кримінального судочинства, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно наданих апеляційному суду витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №64549790 від 28.07.2016 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві власності ОСОБА_9 (а.с. 34).

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ст.ст. 45, 46, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК України, та змісту документів щодо власника майна на яке накладено арешт, ОСОБА_9 - є особою, яка може звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність розгляду слідчим суддею районного суду клопотання без виклику власника майна та клопотання апелянта про поновлення строку на оскарження ухвали слідчого судді, то вони заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна розглядається за участю власника майна. Не прибуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання. Тобто, слідчий суддя має право розглянути клопотання за відсутності власника майна, однак при цьому в матеріалах провадження мають міститися дані про належне повідомлення цієї особи про дату та час розгляду клопотання.

Як убачаєтьсяз матеріалів судової справи, слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про арешт майна без участі власника майна, а результати розгляду клопотання слідчого стали відомі ОСОБА_9 16.08.2016 року. З урахуванням того, що зі скаргою апелянт звернувся 19.08.2016 року,строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ним пропущений не був.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді районного суду, апеляційним судом встановлене наступне.

Відповідно до ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії, або прийняття такого рішення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен був з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Як убачається з матеріалів судового провадження, пояснень прокурора та слідчого під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160330001796 від 13.11.2015 року, з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.190 КК України, підозру у цьому кримінальному проваджені на даній стадії досудового розслідування ні кому не пред`явлено, тобто дане кримінальне провадження розслідується за фактом вчинення злочину.

Це свідчить про те, що існують обґрунтовані підстави вважати, що майно, на яке накладено арешт, протягом тривалого часу (до встановлення осіб, яким можливо буде пред`явлена підозра) може триматися під арештом, що суперечить вимогам ст.41 Конституції України та ст.328 ЦК України та порушує права законного власника.

При вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону при ухваленні оскаржуваного рішення слідчий суддя не врахував та дійшов до передчасного висновку про необхідність накладення арешту на майно, про яке було зазначене в клопотанні слідчого.

В клопотанні слідчого ставилося питанняпро накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1550, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2-4). При цьому, слідчий мотивував клопотання тим, що вказана земельна ділянка - є предметом злочину, але не мотивував в своєму клопотанні в чому полягає злочин, який є предметом досудового розслідування.

Слідчий не зазначив конкретної підстави для накладення арешту на земельну ділянку, яка, відповідно до документів, на законимо підставах на сьогоднішній день належить фізичній особі, яка не має процесуального статусу в даному кримінальному провадженні. Більш того, слідчий не врахував, що право власності цієї особи на зазначену земельну ділянку підтверджено судовим рішенням, яке набрало чинності.

Як пояснив апеляційному суду слідчий, на день звернення з клопотанням до слідчого судді районного суду, йому не було відомо про рішення апеляційного суду Одеської області від 21.07.2016 року, яким було залишено без змін рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.08.2016 року, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_9 та ОСОБА_11 про визнання правочинів недійсними. Цим же рішенням районного суду було задоволено зустрічний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, який розташованій на земельній ділянці, на яку просив накласти арешт слідчий в своєму клопотанні.

За таких підстав, клопотання слідчого про накладення арешту на майно, на день його подання до слідчого судді районного суду, не відповідало положенням ст.171 КПК України, якими законодавцем чітко регламентовані вимоги до клопотання про накладення арешту на майно.

На переконання апеляційного суду, оскаржуване рішення слідчого судді про накладення арешту на земельну ділянку, без наявності обґрунтованого та мотивованого клопотання слідчого, створює умови, за яких можуть бути порушені права та законі інтереси особи, яка на законних підставах володіє зазначеною земельною ділянкою, що є неприпустимим у відповідності до положень ст.41 Конституції України.

Таким чином,слідчим суддею,при прийнятті до розгляду клопотання не були виконанні вимоги ч.3 ст.172 КПК України, а при постановленні оскаржуваної ухвали, окрім ч.2 ст.173 КПК України, також не були виконанні вимоги ч.ч.1,4ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення.

Згідно ч.4 ст.370 КПК України вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, оскільки право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує).

Практикою Європейського суду з прав людини вироблено практику того, щоневмотивованість судового рішення є підставою для його скасування, у зв`язку з порушенням норм процесуального права незалежно від доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скарзі (рішення «Серявін та інші проти України»).

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя районного суду, при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, не перевірив його на відповідність вимогам ст.171 КПК України, та не виконав вимог ч.3 ст.172 КПК України, згідно яких слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає прокурору клопотання з встановленням строку для усунення недоліків.

Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання слідчого вимогам ст.171 КПК України, яка не була усунута слідчим суддею районного суду в порядку ч.3 ст.172 КПК України,апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з прийняттям нової ухвали про повернення клопотання слідчого прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170-172, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської областівід 03.08.2016 рокупо кримінальному провадженню №12015160330001796 від 13.11.2015 року, з правовою кваліфікацією за ч.4 ст.190 КК України, якою задоволено клопотання слідчого СВ Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1550, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_9 заборонено останньому або будь-яким іншим особам відчуження цієї земельної ділянки - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , та накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1550, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_9 заборонено останньому або будь-яким іншим особам відчуження цієї земельної ділянки - повернути прокурору для усунення недоліків на протязі 72 (семи десяти двох) годин з моменту отримання повного тесту ухвали апеляційного суду.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4