Рішення

від 22.08.2016 по справі 910/10589/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016Справа № 910/10589/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехавто" (далі - Товариство) до приватного підприємства "Фірма "Калина Трейдінг" (далі - Підприємство) про стягнення 18 059,61 грн.,

за участі представників:

позивача: не з'явились,

відповідача: не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 28 серпня 2015 року між ним та Підприємством був укладений договір про виконання роботи № 2808 (далі - договір), за умовами якого позивач виконав комплекс робіт з виготовлення та встановлення каркасу та тентового покриття. Оскільки Підприємство взяте на себе зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг виконало лише частково, заборгувавши позивачу 16 900,00 грн., останній, посилаючись на положення статей 611, 615, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму основного боргу, а також 911,38 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 248,23 грн. в зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків. Також Товариство просило стягнути з відповідача 1 805,90 грн. витрат за послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 червня 2016 року порушено провадження у справі № 910/10589/16 та призначено її до розгляду на 7 липня 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 7 липня 2016 року відклав розгляд справи на 21 липня 2016 року.

21 липня 2016 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла телеграма, зі змісту якої вбачається, що Підприємство визнає вимоги позивача в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21 липня 2016 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням представника позивача та відкладено розгляд справи на 22 серпня 2016 року.

15 серпня 2016 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду спору за відсутності представника позивача. Також Товариством були подані уточнення позовних вимог, зі змісту яких вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 16 900,00 грн. основного боргу, 675,00 грн. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 316,52 грн. та 1 789,00 витрат на послуги адвоката. Зазначені уточнення прийняті судом до розгляду.

Крім того, Товариством було подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення даного позову.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами необхідності вжиття заходів до забезпечення пред'явленого ним позову, суд дійшов висновку про те, що вищезазначена заява є необґрунтованою, у зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Відповідач у призначене судове засідання 22 серпня 2016 року явку свого повноважного представника також не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 8 червня 2016 року та про відкладення розгляду справи від 7 липня 2016 року і 21 липня 2016 року надіслані позивачу та відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Отже, за змістом вищезазначеної норми сторони завчасно та належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Крім того, їм надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2015 року між сторонами укладено договір, за умовами якого позивач зобов'язався виконати на користь відповідача комплекс робіт по виготовленню та встановленню каркасу та тентового накриття, а Підприємство зобов'язалось прийняти та оплатити в повному обсязі ці роботи.

Відповідно до пункту 2.5 укладеного правочину вартість робіт та матеріалів становила 31 900,00 грн.

Роботи вважались виконаними на підставі підписаного акту прийому-передачі виконаних робіт, який складався та підписувався повноважними представниками сторін протягом двох календарних днів після закінчення виконання робіт (пункт 2.4. договору).

Згідно з пунктом 2.3 вказаної угоди відповідач зобов'язався здійснювати оплату на підставі рахунку-фактури, складеного відповідно до наряд-замовлення в безготівковій формі, шляхом перерахування авансу в розмірі 50 % грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури. Решта коштів сплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно положень вищезазначеного договору між сторонами був підписаний відповідний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 18 січня 2016 року, який підтверджує факт надання послуг позивачем у повному обсязі та прийняття їх Підприємством без зауважень і претензій.

Проте судом встановлено, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконав не у повному обсязі, сплативши Товариству 12 000,00 грн. (15 вересня 2015 року) та 3 000,00 грн. (6 квітня 2016 року), заборгувавши таким чином останньому 16 900,00 грн. Свій обов'язок оплатити надані Товариством послуги відповідач визнає, що підтверджується наявною в матеріалах справи телеграмою від 21 липня 2016 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача перед Товариством за договором, яка складає 16 900,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, не оспорюється Підприємством, і останнє на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 675,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідну суму основного боргу у період з 21 січня 2016 року по 22 серпня 2016 року, а також 316,52 трьох процентів річних, нарахованих на вищезазначену суму заборгованості та в зазначений період.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства і не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум також підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Оскільки позивачем не надано передбачених законом документів, які підтверджують понесення ним витрат на послуги адвоката, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодовувати Товариству відповідну суму в розмірі 1 789,00 грн.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Калина Трейдінг» (01103, місто Київ, бульвар Дружби народів, будинок 8-А, ідентифікаційний код 31407024) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехавто» (03037, місто Київ, вулиця Петра Радченка, будинок 14, квартира 21, ідентифікаційний код 39565195) 16 900 (шістнадцять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, три проценти річних у розмірі 316 (триста шістнадцять) грн. 52 коп., а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 серпня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко