Рішення

від 30.08.2016 по справі 910/12363/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016Справа №910/12363/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Світанок",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича група "Украгроінвест",

про стягнення заборгованості в розмірі 188 149,97 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Григоренко О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

У судовому засіданні 30 серпня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Світанок", 06.07.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 04.07.2016 року до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича група "Украгроінвест" про стягнення заборгованості в розмірі 188 149,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 року порушено провадження у справі № 910/12363/16 та призначено розгляд справи на 26.07.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016 року судом, за клопотанням представника позивача, відповідно до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 30.08.2016 року.

У судовому засіданні 30.08.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання 30.08.2016 року не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Світанок" (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича група "Украгроінвест" (надалі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 647 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір), за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов'язується поставити Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), номенклатура, обсяги, строк поставки, місце поставки та ціни якої вказані у рахунках-фактурах, специфікаціях, доданих до цього договору, які його невід'ємною частиною. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору строк поставки Товару: протягом 3-ох робочих днів з моменту передплати продукції. Прийом товару за кількістю і якістю здійснюється сторонами на складі у відповідності до умов поставки, згідно із діючим законодавством України та умовами Договору.

Умовами п. 3.3 договору передбачено, що товар відпускається за фактом зарахування грошей на розрахунковий рахунок Постачальника, за наявності оригінала довіреності. Постачальник зобов'язаний відвантажити товар не пізніше 3 робочого дня з дати зарахування грошових коштів.

За приписами п. 4.1. договору ціна товару узгоджується Сторонами в специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку. Ціна договору визначається сумою укладених Сторонами специфікацій.

Відповідно до п. 4.3 договору оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% оплати товару згідно виставленого рахунку.

Позивач зазначив, що Специфікацією №1 до вищевказаного Договору було визначено найменування товару, кількість та сума, а саме: NPK 16:16:16 Нітроамофоска в кількості 15 тонн, Карбамід Марка «Б» N46.6%, в кількості 0,4 тонни та Аміачна селітра N34.4% - 5 тонн. На загальну суму 178 849,97 гри. Також, відповідачем було виставлено Рахунок-фактуру №СФ-0000647 на суму 178 849,97 грн.

Окрім того, позивач зазначив, що за усною домовленістю з Відповідачем було вирішено докупити ще 1 тонну Нітроамофоски на суму 9 300,00 грн., без окремого виставлення рахунку-фактури.

Позивач зазначає, що на виконання пункту 4.3 Договору та на підставі рахунку-фактури №СФ-0000647 року на суму 178 849,97 грн. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у вигляді 100% попередньої оплати в розмірі 188 149,97 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 3 від 26.02.2016 року.

Як стверджує позивач, відповідач не поставив позивачу попередньо оплачений останнім товар, а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 188 149,97 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже було встановлено судом, 26 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Світанок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича група "Украгроінвест" було укладено договір поставки № 647, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого, постачальник зобов'язується поставити Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, номенклатура, обсяги, строк поставки, місце поставки та ціни якої вказані у рахунках-фактурах, специфікаціях, доданих до цього договору, які його невід'ємною частиною. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджено, що Специфікацією №1 до Договору було визначено найменування товару, кількість та сума, а саме: NPK 16:16:16 Нітроамофоска в кількості 15 тонн, Карбамід Марка «Б» N46.6%, в кількості 0,4 тонни та Аміачна селітра N34.4% - 5 тонн. На загальну суму 178 849,97 гри. Також, відповідачем було виставлено Рахунок-фактуру №СФ-0000647 на суму 178 849,97 грн.

Позивач зазначив, що за усною домовленістю з Відповідачем було вирішено докупити ще 1 тонну Нітроамофоски на суму 9 300,00 грн., без окремого виставлення рахунку-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 4.3 Договору та на підставі рахунку-фактури №СФ-0000647 року на суму 178 849,97 грн. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у вигляді 100% попередньої оплати в розмірі 188 149,97 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 3 від 26.02.2016 року.

Проте, як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, в передбаченому договором порядку та строк не поставив позивачу попередньо оплачений останнім товар, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 188 149,97 грн.

Зазначений факт відповідачем не спростовано.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з урахуванням приписів чинного законодавства, положень договору та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в частині 178 849,97 грн.

Водночас, суд звертає увагу на те, що інша частина заявлених позивачем вимог про стягнення 9 300,00 грн. в позовній заяві не підтверджуються жодними наявними в матеріалах справи доказами, оскільки відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000647 на суму 178 849,97 грн., а відтак суд не може дійти однозначного висновку, на виконання якого саме договору позивачем були перераховані ці кошти, що унеможливлює задовольнити вимоги позивача в цій частині. Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме: про стягнення 178 849,97 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2 682,75 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича група "Украгроінвест" (ЄДРПОУ 40073582; адреса: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, кім. 16/18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Світанок" (ЄДРПОУ 30846390; адреса: 09631, Київська обл., Рокитнянський район, село Острів, ВУЛИЦЯ РАДЯНСЬКА) грошові кошти: основного боргу - 178 849,97 грн. (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 97 копійок) судовий збір - 2 682,75 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 75 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення надіслати відповідачу у справі № 910/12363/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 30.08.2016 року.

Суддя О.С. Комарова