Рішення

від 25.08.2016 по справі 917/1200/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2016 р. Справа № 917/1200/16

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Полтавської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна", майдан Незалежності, 24, м. Полтава, 36003

про стягнення 68 417,12 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні 18.08.2016 року:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність № 29-14/17 від 04.01.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_2, керівник, НОМЕР_1 від 09.12.1996 р.

ОСОБА_3, довіреність № 53 від 16.08.2016 р.

Представники у судовому засіданні 25.08.2016 року:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність № 29-14/17 від 04.01.2016 р.

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні 18.08.2016 р. з метою надання можливості представлення сторонами додаткових письмових доказів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судових засіданнях, судом було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України.

25.08.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПРАВИ : Розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Полтавської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" про стягнення 68 417,12 грн. заборгованості за договором № 3330-«С» від 01.12.2011 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, з яких 57575,98 грн. основного боргу, 8346,03 грн. пені, 626,25 грн. 3% річних, 1868,86 грн. втрат від інфляційних процесів.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 18.08.2016 року позовні вимоги визнав, проти позову не заперечує. У судове засідання 25.08.2016р. відповідач явку представника не забезпечив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

01.12.2011 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Полтавською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "Україна" було укладено договір № 3330-«С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (арк. с. 13-14), згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по майдану майдану Незалежності, 24 - нежитлове приміщення (п.1 договору).

Пунктом 14 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається підприємством "Полтаватеплоенерго", встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Вказаною комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:

1354,31 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 листопада 2015 року на підставі постанови № 2690 від 29.10.2015 року (арк. с. 25-26);

1304,87 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 лютого 2016 року на підставі постанови № 54 від 28.01.2016 року (арк. с. 27-28);

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

В пункті 31 договору сторони визначили, що всі розрахунки по даному договору проводяться на підставі рахунку виставленого теплопостачальною організацією споживачу, з обов'язковим застосуванням діючих тарифів . Споживач зобов'язується сплачувати вартість теплової енергії у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

У разі неповернення споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.

На виконання умов договору за період з 01.12.2015 р. по 31.05.2016 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 94518,72 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги виконав частково, в сумі 36942,74 грн., внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 57575,98 грн., яку і просить стягнути позивач.

Також позивачем на підставі п. 16 договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню в сумі 8346,03 грн. за період з 10.01.2016 року по 03.07.2016 року, 3% річних в сумі 626,25 грн. з 10.01.2016 року по 03.07.2016 року та інфляційні в сумі 1868,86 грн. за період лютий-травень 2016 року.

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору за період з 01.12.2015р. по 31.05.2016р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 94 518,72 грн. (копії рахунків та актів приймання передачі теплової енергії залучені до матеріалів справи).

За зазначений період відповідач сплатив 36 942,74 грн., що підтверджується виписками банку про проведену оплату (залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 57 575,98 грн. основного боргу є обґрунтованими, визнані відповідачем та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Пунктом 31 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 18.07.2014 року, а.с. 16) сторони визначили, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не передбачено діючим законодавством, а також стягуються 3 % річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно зі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вищевикладеного нараховано відповідачу до стягнення пеню в сумі 16 858,47 грн. за період з 15.11.2015 року по 30.05.2016 року, 3% річних в сумі 159,58 грн. з 15.11.2015 року по 30.05.2016 року та інфляційні в сумі 632,41 грн. за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року.

Судом перевірено нараховані інфляційні втрати, дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення в сумі 1 868,86 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 8346,03 грн. та 3% річних в сумі 626,25 грн. за період з 10.01.2016 року по 03.07.2016 року, суд встановив, що позивачем неправильно визначено момент, з якого починається обрахування простроченого відповідачем зобов'язання з оплати отриманих ним від позивача послуг.

Враховуючи викладене та здійснивши перерахунок заявленої до стягнення сум пені та 3% річних, суд встановив, що допущені позивачем помилки вплинули на розмір, який підлягає до стягнення. Отже, суд визнає правомірними та такими, що підлягають до стягнення 8 226,94 грн. пені та 621,13 грн. 3% річних за період з 11.01.2016 року по 03.07.2016 року (з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за отриману теплову енергію) (перерахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 57 575,98 грн. основного боргу, 8 226,94 грн. пені, 621,13 грн . 3% річних, 1 868,86 грн. інфляційних втрат підтверджуються наявними доказами, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд - ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" (майдан Незалежності, 24, м. Полтава, 36003, ідентифікаційний код юридичної особи 02608266) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код юридичної особи 03338030) - 57 575,98 грн. основного боргу, 8 226,94 грн. пені, 621,13 грн. 3% річних, 1 868,86 грн. інфляційних втрат, 1375,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складене 29.08.2016 р.

Суддя О.С.Мацко