Рішення

від 23.08.2016 по справі 923/780/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 року Справа № 923/780/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф,ЛТД", м. Херсон

до зовнішньоекономічного товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервес", м. Херсон

про визнання права іпотекодержателя

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 07.06.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 26.07.2016р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеф, ЛТД" ( позивач) звернулось до суду з позовом до зовнішньоекономічного товариства з обмеженою відповідальністю " Інтервес" ( відповідач) про визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором № 6907N1 від 10.07.2007р. та договором про внесення змін 6907Z43-8 від 02.08.13р.

Відповідач в відзиві на позов пояснив, що не визнає за ТОВ "Алеф,ЛТД" прав іпотекодержателя за іпотечним договором №6907Z43 від 10.07.2007 року. Відповідач доводив, що позивач, в своїй позовній заяві, посилаючись на ст. 556 ЦК України, стверджує, що у випадку, якщо ним, як поручителем, було виконано зобов'язання по вищезазначеному кредитному договору то до поручителя, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі ті, що забезпечували його виконання. Тобто, після погашення кредитної заборгованості, ТОВ "Алеф, ЛТД" набуває права іпотекодержателя за іпотечним договором №6907Z43 від 10.07.2007 року. Проте, зважаючи на ту обставину, що п. 4.3. Договору поруки № 691 ЗР 12 від 02.08.2013 року і передбачено, що поручитель, у разі виконання основного зобов'язання перед кредитором має право отримати всі документи, що засвідчують вимоги кредитора щодо позичальника по цьому зобов'язанню та права, що забезпечують ці вимоги, відповідач вважає, що до ТОВ "Алеф, ЛТД" не перейшло право іпотекодержателя по договору іпотеки №6907Z43 від 10.07.2007 року. Оскільки, відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Позивачем же не проведено держаної реєстрації зміни іпотекодержателя з ПАТ "Укрексімбанк" на ТОВ "Алеф, ЛТД".

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ЗЕТОВ "Інтервес" 10.07.2007 року укладено генеральну угоду №69071N1.

З метою забезпечення всіх вимог банку що випливають із генеральної угоди №6907N1 від 10.07.2007 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ЗЕТОВ "Інтервес" було укладено іпотечний договір №6907Z43 від 10.07.2007 року. Предметом іпотеки за цим договором є нежитлові приміщення четвертого поверху будівлі №46 по вул. Радянській у місті Херсоні загальною площею 411,9 кв.м. За домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки складає 1 260 000,00 гривень.

Керуючись умовами укладеної генеральної угоди між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ЗЕТОВ "Інтервес" було укладено кредитний договір №6913К18 від 02.08.2013 року на суму 2 100 000,00 гривень, на забезпечення якого 02.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Алеф, ЛТД", ЗЕТОВ "Інтервес" та ПАТ "Експортно-імпортний банк" укладено договір поруки №691 ЗР 12.

У зв'язку з тим, що ЗЕТОВ "Інтервес" не виконав кредитні зобов'язання перед банківською установою у визначені терміни за умовами від 02.08.13р., ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за умовами договору поруки пред'явив вимоги щодо сплати кредитних грошових обов'язків до ТОВ " Алеф, ЛТД".

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права л обов'язки.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умова звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається у відповідності до ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алеф, ЛТД" виконало зобов'язання за договором поруки та в рахунок погашення грошових зобов'язань ЗЕТОВ "Інтервес" по кредитному договору №6913К18 від 02.08.2013 року на загальну суму 1400 000,00 гривень, перерахувавши зазначену суму банку, що підтверджується платіжним дорученням №1751 від 14.07.2014 року на суму 700 000,00 гривень, та платіжним дорученням №1979 від 05.08.2014 року на суму 700 000,00 гривень.

Відповідно до вимог ст.556 ЦК України передбачено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання».

Судом встановлено, що після виконання договірних зобов'язань банком у відповідності дост. 556 ЦК України 07.09.15р. за листом № 069-13/1148 передано позивачеві копію кредитного договору № 6913К18 від 02.08.13р., укладеного між АТ "Укрексімбанком" та ЗЕТОВ "Інтервес", платіжні доручення № 1751 від 14.07.14 та № 1979 від 05.08.14р., що підтверджують погашення ТОВ "Алеф, ЛТД" заборгованості за кредитом ЗЕТОВ " Інтервес".

Станом на 27.04.2016 року заборгованість відповідача перед ПАТ "Укрексімбанк" по генеральній угоді №6907N1 від 10.07.2007 року відсутня, що підтверджується довідкою банківської установи. Також, відповідач не бажає в майбутньому отримувати кредити по вищезазначеній генеральній угоді.

Таким чином, після погашення кредитної заборгованості, ТОВ "Алеф, ЛТД" став кредитором по відношенню до ЗЕТОВ "Інтервес", на суму 1 400 000,00 гривень.

Позивач 25.01.16р. звернувся листом № 7/01 до відповідача з вимогою про сплату в порядку регресу 1400 000 грн.

У відповідь на вимогу 16.02.16р. відповідач листом № 5/01/02 повідомив, що він не заперечує проти наявності зазначеної заборгованості, однак немає фінансової можливості провести розрахунки.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором.

Таким чином, після погашення кредитної заборгованості, ТОВ "Алеф, ЛТД" набув прав іпотекодержателя за іпотечним договором №6907Z43 від 10.07.2007 року.

В зв'язку з переходом до позивача прав іпотекодержателя за іпотечним договором №6907Z43 від 10.07.2007 року ТОВ "Алеф, ЛТД" звернулося з листом до ЗЕТОВ "Інтервес" з проханням застрахувати нерухоме майно яке передано в іпотеку.

Відповідач відмовився страхувати об'єкт нерухомості в зв'язку з тим, що не визнає за ТОВ "Алеф,ЛТД" прав іпотекодержателя за іпотечним договором №6907Z43 від 10.07.2007 року.

В зв'язку з тим, що відповідач не визнає за ТОВ "Алеф, ЛТД" право іпотекодержателя за іпотечним договором №69072Z43 від 10.07.2007 року, то позивач звернуся до суду за захистом своїх прав.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності іпотекодержателя на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечують його виконання.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України В«Про іпотекуВ» .

Пунктами 2.1.5 договорів іпотеки від 10 липня 2007 року визначено, що іпотекодержатель за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають із кредитного договору, включаючи проценти, пеню, неустойку, витрати пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і звернення стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також збитки, завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, оскільки, як витікає із відповіді відповідач на вимогу щодо сплати боргу, у нього відсутні фінансові можливості провести розрахунки з позивачем грошовими коштами.

Однак, реалізувати свої права на відшкодування витрат, пов'язаних з погашенням кредитного боргу відповідача за договором поруки за рахунок предмету іпотеки ТОВ "Алеф, ЛТД" немає змоги, оскільки відповідач не визнає його права як іпотекодержателя, чим порушує права ТОВ "Алеф, ЛТД" про перехід прав кредитора, в тому числі що забезпечують його виконання, гарантованих чинним законодавством.

При таких обставинах, суд задовольняє позовні вимоги та визнає за ТОВ "Алеф, ЛТД" права Іпотекодержателя за іпотечним договором № 6907Z43 від 10.07.2007 року та договором про внесення змін 6907Z43-8 від 02.08.2013 року.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідністю "Алеф, ЛТД" (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23140525) права іпотекодержателя за іпотечним договором № 6907Z43 від 10.07.2007 року та договором про внесення змін 6907Z43-8 від 02.08.2013 року.

3. Стягнути з зовнішньоекономічного товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервес"(73000, м. Херсон, вул. Радянська, 46, код ЄДРПОУ 01194779) на користь товариства з обмеженою відповідністю "Алеф, ЛТД" (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23140525) - 1378 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Повне рішення складено 29.08.2016р.

Суддя Л.М. Немченко