Рішення

від 23.08.2016 по справі 925/838/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р. Справа № 925/838/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" до Приватного підприємства "Золотий стандарт" про стягнення 31 769,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 31 769,66 грн. з них: 23 575,11 грн. залишку основного боргу, 2 475,39 грн. пені, 4 715,02 грн. штрафу, 800,68 грн. інфляційних та 203,46 грн. як 3 % річних на підставі договору поставки № 86 від 02 жовтня 2014 року, укладеного між сторонами.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 09.08.2016 надіслана відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

02.10.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" (Постачальник-позивач), в особі директора ОСОБА_2 з одного боку, та приватним підприємством "Золотий стандарт" (Покупець-відповідач), в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі статуту, з іншого боку було укладено договір поставки № 86 ( а.с. 10).

Згідно даного Договору Постачальник зобов'язався передати товар, а Покупець зобов'язався прийняти поставлений товар та оплатити його (п. 1.1. договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До відносин поставки застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він свої зобов’язання по договору виконав повністю, поставивши відповідачу товар на загальну суму 56 629,72 грн., що підтверджується видатковими накладним:

- № 142 від 30 березня 2016 року на суму 15 078,64 грн. ( а.с. 11);

- № 148 від 05 квітня 2016 року на суму 8 496,47 грн. ( а.с. 12);

- № 97 від 24 лютого 2016 року на суму 17 346,08 грн. ( а.с. 13);

- № 65 від 08 лютого 2016 року на суму 10 306,34 грн. ( а.с. 14);

- № 14 від 13 січня 2016 року на суму 5 402,19 грн. (а.с. 15);

У видаткових накладних міститься посилання на договір № 86 від 02.10.14, яким оформлено правовідносини сторін.

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав. Також у справу не подано доказів існування між сторонами спору з приводу його якості та кількості.

За загальним правилом, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару або передачі товаро - супровідних документів на нього.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За доводами позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав часткового та сплатив позивачу кошти в сумі 33 054,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2413 від 04 квітня 2016 року ( а.с. 37).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 575,11 грн. (56 629,72 - 33 054,62 ).

Неоплаченими залишилися накладні на отримання товару № 142 від 30.03.2016 року на суму 15 078,64 грн. та № 148 від 05.04.2016 року на суму 8 496,47 грн. (а.с. 11,12).

Згідно п. 4.2. договору, оплата за партію товару здійснюється з відстрочкою на 30 календарних днів.

Строк проведення повного розрахунку за отриманий товар по видаткових накладних на час прийняття рішення по справі для відповідача вже є таким, що настав, доказів сплати боргу у справу не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 23 575,11 грн. основного боргу за товар.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач користуючись своїм правом просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 203,461 грн. та інфляційні втрати в сумі 800,68 грн. за період з 05.04.2016 по 18.07.2016 за прострочення розрахунків за товар.

Оскільки позивач розрахунки санкцій проводить із суми боргу в розмірі 23575,11 грн., яка з урахуванням 30денного відстрочення платежу склалася лише станом на 05.05.2016 року, то і початок строк обрахунку слід брати з 05.05.2016 року.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 203,46 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування, оскільки вірним для нарахування 3% річних є період з 05.05.2016 по 18.07.2016 і належна сума 3% річних становить лише 145,33 грн.

Суд перевіривши нарахування позивачем інфляційних в сумі 800,68 грн. за період з 05.04.2016 по 18.07.2016 встановив, що після перерахунку за належний період з 05.05.2016 по 18.07.2016 з використанням програми Ліга-Закон належна сума інфляційних становить мінус 47,17 грн. (а.с. 5), а тому у позивача немає інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 475,39 грн., посилаючись на пункт 5.4. Договору, згідно з яким у разі несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення складає більше 30 днів Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 2 475,39 грн. за період з 05.04.2016 по 18.07.2016 встановив неправильність її нарахування, оскільки за належним розрахунком сума пені становить 1 719,18 грн. за період з 05.05.2016 року по 18.07.2016.

При цьому розмір пені суд обмежує подвійною обліковою ставкою НБУ виходячи з вимог ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Даними нормами передбачено, що пеня встановлюється у договорі між сторонами, однак при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ за період, за який нараховано пеню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 4 715,02 грн., посилаючись на пункт 5.4 договору (20% від суми неоплаченого товару).

Суд перевіривши нарахування позивачем штрафу в сумі 4 715,02 грн. встановив правильність його нарахування.

Чинним законодавством не заборонено одночасне застосування штрафу та пені за порушення грошового зобов'язання. Оскільки сторонами у договорі погоджено саме такі види відповідальності, то дана умова договору є обов'язковою для виконання відповідачем по справі.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів наявність порушеного права та обґрунтованість підстав для задоволення позовних вимог, однак позов підлягає лише до часткового задоволення - з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 23 575,11 грн. залишку основного боргу, 1719,18 грн. пені, 4715,02 грн. штрафу, 145,33 грн. як 3% річних на підставі договору поставки № 86 від 02.10.2014 року.

В решті вимог у позові слід відмовити через помилки у розрахунках.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 378,00 грн. судового збору повністю, оскільки спір виник з вини відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Золотий стандарт" (ідентифікаційний код 36493013, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 37, оф. 515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетеївський пряник" (ідентифікаційний код 36178864, Київська область, м. Тетеїв, вул. Цвіткова, 69) -- 23 575,11 грн. залишку основного боргу, 1719,18 грн. пені, 4715,02 грн. штрафу, 145,33 грн. як 3% річних на підставі договору поставки № 86 від 02.10.2014 року та 1378,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повний текст рішення підписано 29 серпня 2016 року (понеділок)

Суддя Н.М. Спаських