Рішення

від 23.08.2016 по справі 916/1561/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" серпня 2016 р.Справа № 916/1561/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Андрєєвій І.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 30.12.2015р. №157/1162

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368) в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (51413, Дніпропетровськ обл., м. Павлоград, вул. Тельмана, буд. 10, код ЄДРПОУ ВП 14310170)

до відповідача: Приватного підприємства «КАСКАД-СТРОЙ» (65029, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33720346)

про: стягнення 164741,45 грн., -

Суть спору: Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «КАСКАД-СТРОЙ» про стягнення 164741,45 грн., з яких: 126795 грн. боргу, 4437,83 грн. індексу інфляції, 541,92 грн. 3% річних та 32966,70 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №167юр від 20.08.2015р. в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 06.07.2016р. о 14:30; витребувано додаткові документи.

29.06.2016р. за вх.№15986/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

06.07.2016р. за вх.№16863/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

06.07.2016р. за вх.№2-3599/16 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв’язку зі складністю справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2016р. задоволено клопотання позивача і продовжено строк розгляду справи до 25.08.2016р.; розгляд справи відкладено на 23.08.2016р. об 11:00; витребувано додаткові документи.

21.07.2016р. за вх.№18297/16 до суду від позивача надійшов уточнений розрахунок пені, згідно з яким позивач перерахував розмір пені, яка склала 88606,70 грн., разом з тим заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач до суду не надав, з огляду на що суд розглядає позовні вимоги виходячи із заявлених у прохальній частині позовної заяви.

23.08.2016р. за вх.№20712/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 14.06.2016р. та від 08.07.2016р., які повернулись до суду з довідками пошти «за закінченням терміну зберігання».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями).

За таких обставин відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Окрім того, господарським судом враховано наступне.

Застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов’язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого відповідача в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

20.08.2015р. між Державним підприємством «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (Покупець, позивач) та Приватним підприємством «КАСКАД-СТРОЙ» (Постачальник, відповідач) укладений договір поставки №167юр, відповідно до якого Постачальник зобов’язується продати, а Покупець прийняти й оплатити контейнери дерев’яні (далі - товар) у розібраному вигляді, відповідно до специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно з п.2.1 договору загальна сума договору на момент його підписання становить 428000,00 (чотириста двадцять вісім тисяч ) грн. без ПДВ.

Пунктами 2.2-2.4 договору передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем у формі 50% попередньої оплати суми, вказаної в специфікації на підставі рахунку Постачальника. Після перерахування грошей на рахунок Постачальника, ціна на оплачений товар зміні не підлягає. Остаточний розрахунок після підписання сторонами акту приймання-передачі товару. В разі зміни ринкових цін, введення нових законодавчих актів України протягом строку дії договору договірна ціна підлягає перегляду та узгоджується з Покупцем.

Відповідно до п.3.1 договору товар відвантажується партіями, відповідно до специфікації протягом 20 робочих днів з моменту здійснення передоплати, передбаченої пунктом 2.2 даного договору.

Згідно з п.п. 3.2, 3.2 договору у пакеті документів на відвантаження обов’язкова наявність: видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, копії сертифікату відповідності. Поставка товару здійснюється на умовах самовивозу.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що товар за даним договором вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем: за якістю - відповідно до сертифікату відповідності, за кількістю - згідно акту прийому-передачі, відповідно товарно-транспортній накладній, рахунку-фактури.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.4 договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України. При порушенні строку відвантаження товару Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми не поставленого товару за кожний календарний день прострочення.

Згідно з п.9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2015р.

Додатковою угодою від 04.03.2016р. до договору №167юр від 20.08.2015р. сторони дійшли згоди про наступне:

- пункт 3.1 даного договору викласти в наступній редакції: 3.1. Товар поставляється партіями відповідно до специфікації, але не пізніше 7 місяців з моменту здійснення попередньої оплати, передбаченої пунктом 2.2 даного договору;

- Пункт 9.1 договору викласти в наступній редакції: 9.1. Цей договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до 30.04.2016р.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 214000 грн., про що свідчить наявні в матеріалах справи платіжні доручення №1892 від 27.08.2015р. на суму 107000 грн., №2030 від 10.09.2015р. на суму 107000 грн.

Відповідач здійснив поставку товару за наступними видатковими накладними:

- №3 від 22.09.2015р. на суму 42800 грн. (товарно-транспортна накладна №547757 від 22.09.2015р.);

- №5 від 06.10.2015р. на суму 29425 грн. (товарно-транспортна накладна №547759 від 06.10.2015р.);

- №6 від 27.10.2015р. на суму 14980 грн. (товарно-транспортна накладна №547761 від 27.10.2015р.)

У листі-вимозі від 18.04.2016р. за вих.№24юр позивач просив відповідача в 7-денний термін перерахувати йому суму попередньої оплати.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №167юр від 20.08.2015р. в частині повної та своєчасної поставки товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов’язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, на виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 214000 грн. в якості попередньої оплати товару у розмірі 50% від суми договору за платіжними дорученнями №1892 від 27.08.2015р. та №2030 від 10.09.2015р.

Згідно з ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Виходячи з положень п.3.1 договору в редакції Додаткової угоди від 04.03.2016р. кінцевим строком поставки товару за договором №167юр від 20.08.2015р. є 11.04.2015р. (10.04.2016р. припало на вихідний день).

Відповідач в свою чергу поставив позивачу товар на загальну суму 87205 грн.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про стягнення з відповідача 126795 грн. попередньої оплати.

Щодо стягнення 32966,70 грн. пені господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Частиною другою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.6.4 укладеного між сторонами договору та обчислена в розмірі 0,5% від суми не поставленого товару за кожний календарний день прострочення.

З урахуванням суми поставленого товару, відповідач не здійснив поставку на суму 340795 грн. (428000 грн. - 42800 грн. - 29425 грн. - 14980 грн.).

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконаний позивачем розрахунок пені з огляду на визначення позивачем останнього дня поставки товару 10.04.2016р., який є вихідним, та обчислення розміру пені виходячи з розміру, який не відповідає вимогам ч.2 ст. 231 ГК України.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з’ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов’язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов’язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, виконано розрахунок пені та визначено, що пеня за визначений позивачем період (з 12.04.2016р. по 01.06.2016р. - 51 день прострочення) складає 17380,55 грн. (340795 х 0,1 х 51/100), які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача 4437,83 грн. індексу інфляції та 541,92 грн. 3% річних господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обов’язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов’язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Така ж правова позиція викладена і у п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами та доповненнями).

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 4437,83 грн. індексу інфляції та 541,92 грн. 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» підлягають частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «КАСКАД-СТРОЙ» (65029, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33720346) на користь Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368) в особі Павлоградського механічного заводу Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (51413, Дніпропетровськ обл., м. Павлоград, вул. Тельмана, буд. 10, код ЄДРПОУ ВП 14310170) 126795 (сто двадцять шість тисяч сімсот дев’яносто п’ять) грн. попередньої оплати, 17380 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят) грн. 55 коп. пені та 2162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 72 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 29 серпня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля