Постанова

від 23.08.2016 по справі 916/531/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2016 р.Справа № 916/531/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: Т.А. Величко

ОСОБА_1

При секретарі І.М. Станковій

Склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №611 від 19.08.2016 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.08.2016.

За участю представників сторін:

Від Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Бета" - ОСОБА_2

Представник ТОВ "ВПС-ЕС" в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Бета"

на рішення господарського суду Одеської області

від 04.05.2016 р .

по справі № 916/531/16

за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Бета"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПС-ЕС"

про розірвання договору та стягнення 293 800,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Бета» (у наступному за текстом - МПВКП «Бета») звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВПС-ЕС» (далі - ТОВ «ВПС-ЕС») про розірвання договору поставки обладнання № ОД-040/б/2011 р. від 07.07.2011 р., укладеного між МПВКП «Бета» та ТОВ «ВПС-ЕС». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявні істотні умови, визначені законодавством, для розірвання зазначеного договору, враховуючи проведення антитерористичної операції на окупованої території. Також позивач, посилаючись на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 293 800 грн., які були сплачені відповідачу в якості авансу згідно з умовами договору № ОД-040/б/2011 р. від 07.07.2011 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04 травня 2016 року (суддя Цісельський О.В.) позовні вимоги задоволені частково. Договір поставки обладнання № ОД-040/б/2011р. від 07.07.2011 р., укладений між сторонами спору, вирішено розірвати. З відповідача на користь позивача стягнуто 1 378 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення авансових коштів, МПВКП «Бета» в апеляційній скарзі просить його скасувати у згаданій частині та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути 293 800 грн., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки положеннями статті 1212 ЦК України передбачено повернення безпідставно набутого майна у разі коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Такою підставою скаржник зазначає розірвання договору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПС-ЕС" в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги товариство було повідомлене належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до Одеського апеляційного господарського суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 названого Кодексу за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України)

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалі в справи, 07 липня 2011 року між сторонами спору укладено договір поставки обладнання № ОД-040-Б/2011, за умовами якого ТОВ «ВПС-ЕС» зобов'язався поставити МПВКП «Бета» обладнання та запасні частини для боулінгу на 6 (шість) доріжок у кількості та комплектації згідно Специфікації (Додаток № 1), а також з його зборки, проведенню тестових випробувань та підготовці технічного персоналу Покупця (навчання у м. Одеса в процесі зборки Обладнання), тоді як МПВКП «Бета» прийняло на себе обов'язок прийняти та оплатити поставлене обладнання, а також послуги з його зборки, тестовим випробуванням, розробці Технічних умов та підготовці приміщень для розміщення обладнання, а також підготовці технічного персоналу. Місцем поставки є м. Ясинувата Донецької області.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору він діє з моменту його підписання та до повного належного виконання всіх зобов'язань сторонами.

Пунктом 2.2 договору визначений порядок оплати за обладнання та супутні послуги. Зокрема, перша в розмірі 5 % від суми фіксованої вартості договору в сумі 87670 грн. здійснюється протягом двох банківських днів після підписання договору. Оплата в розмірі 65 % від фіксованої вартості договору в сумі 1 139 710 грн. здійснюється у строк до 01.12.2011 р., але у будь-якому випадку після письмового повідомлення позивача відповідачу про готовність об'єкту до установки обладнання. Інші 20 % від вартості договору в сумі 350 680 грн. здійснюються протягом двох банківських днів після письмового повідомлення відповідача позивачу про прибуття обладнання на митну територію України. Останні 10 % вартості договору повинні були бути перераховані протягом 2 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з пунктом 3.1 договору поставка обладнання здійснюється за умов належного виконання МПВКП «Бета» своїх зобов'язань, передбачених пунктом 2.2 договору поставки.

Натомість, у зв'язку із подіями у м. Ясинувата Донецької області, внаслідок проведення антитерористичної операції у вказаному регіоні будівництво розважального комплексу, де передбачалося встановлення обладнання, стало неможливим.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання договірних зобов'язань ним було перераховано відповідачу 14 липня 2011 року 87670 грн. та 15 грудня 2011 року 430 000 грн., а всього: 517 670 грн., з яких ТОВ «ВПС-ЕС» було повернуто 223 870 грн.

18 грудня 2014 року позивач звернувся до відповідача з листом (повідомленням) про розірвання договору № ОД-040/б/2011 від 07.07.2011 р. та необхідність повернення грошових коштів в розмірі 293 800 грн., який залишено відповідачем без реагування..

Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору, господарський суд виходив з того, що оскільки позивач, як покупець, на момент укладення договору не міг передбачити проведення антитерористичної операції на території м. Ясинувата, що призвело до неможливості будівництва позивачем розважального комплексу та встановлення боулінгу, суд дійшов висновку щодо необхідності захисту порушених прав позивача шляхом розірвання в судовому порядку укладеного між сторонами договору.

Відповідний висновок узгоджується з нормами статті 652 Цивільного кодексу України та зроблений на підставі правильно встановлених обставин справи в їх сукупності.

Також колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення ТОВ «ВПС-ЕС» на користь МПВКП «Бета» 293 800 грн. в порядку статті 1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта тощо).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої; 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою поставки обладнання та його встановлення на території позивача.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, між сторонами спору виникли відносини зобов'язального характеру і кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано відповідачем за наявності правової підстави (в порядку виконання договірного зобов'язання), а отже суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для витребування таких коштів у відповідача саме в порядку статті 1212 ЦК України.

Крім того, саме по собі розірвання договору не може бути підставою для застосування приписів статті 1212 ЦК України, оскільки, за загальним правилом, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта статті 653 ЦК України).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України (наприклад, постанови від 17.06.2014 р. у справі 3-30гс14).

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Бета» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2016 р. по справі № 916/531/16 - без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Т.А. Величко

Суддя О.Л. Воронюк