Рішення

від 10.04.2007 по справі 20-9/005

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/005

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" квітня 2007 р. справа № 20-9/005

за позовом  Державного підприємства Міністерства оборони України “102 підприємство електричних мереж”

до Військової частини А-3009

про  стягнення 22469,69 грн.

Суддя С.А. Рибіна

представники сторін:  

позивача –Катренко С. О., довіреність № 01/239 від 20.02.2007,

відповідача – Ющук Т. М., довіреність № 001 від 01.01.2007.

Суть спору: Державне підприємство Міністерства оборони України “102 підприємство електричних мереж” (далі –ДП МОУ “102 ПЕМ”)  звернулося з позовними вимогами до Військової частини А-3009  (далі –в/ч А-3009) про стягнення 22469,69 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за  договором № 16 від 12.02.2003. Суму основного боргу в розмірі 17602,35 грн. позивач просить стягнути з урахуванням інфляційного відшкодування в розмірі 2542,58 грн., пені в розмірі 1487,28 грн. та 3 % річних в розмірі 837,48 грн.

Відповідач  суму основного боргу визнає в повному обсязі. Проти стягнення штрафних санкцій заперечує. Також позивач заявив клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені.

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам позивача та відповідача  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням позивача та відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

          Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши представлені докази, суд встановив:

12.02.2003 між  ДП МОУ “102 ПЕМ” (Енергопостачаюча організація) та в/ч А-3009 (споживач) був укладений договір   про технічне забезпечення енергопостачання споживача                 № 16  (далі –Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору  Енергопостачаюча організація  зобов'язується забезпечувати технічні можливості передачи електроенергії споживачу в обсягах згідно договору на поставку електроенергії та дозволеної потужності.

Відповідно до умов пункту 5.2 Договору на підставі показників приладів обліку електроенергії станом на 25 число розрахункового місяця Енергопостачаюча організація визначає обсяг перетікання реактивної електроенергії на підставі чого виставляються рахунки для оплати.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку несплати протягом, ніж за 10 днів після закінчення розрахункового періоду, споживач виплачує  енергопостачаючій  організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з дня, слідуючого після настання строків платежу.

Відповідач  зобов'язання за договором виконував неналежним чином в результаті чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 17602,35 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та 3 % річних.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, прийнятого 16.01.03,  Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.04. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини між сторонами виникли до 01.01.04, не припинені в порядку, встановленому  ст. 216-223 Цивільного кодексу України в редакції  1963 року, тому при розгляді спору суд керується  Цивільним кодексом України  в редакції 2003 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідач в добровільному порядку  суму заборгованості  не сплатив.

Розглянув надані сторонами докази, керуючись  ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу  України, суд встановив, що дії відповідача щодо визнання  суми основного боргу не суперечать діючому законодавству  та не порушують прав та законних інтересів других осіб, у зв'язку з чим заборгованість в розмірі 17602,35 грн. підлягає стягненню з в/ч А-3009 на користь ДП МОУ “102 ПЕМ”.

Позивачем також заявлена до стягнення сума інфляційного відшкодування  в розмірі 2542,58 грн., сума 3 % річних в розмірі 837,48 грн. та пені в розмірі 1487,28 грн.

Суд, перевіривши  розрахунок заявлених до стягнення сум, вважає, що позовні вимоги ДП МОУ “102 ПЕМ” в частині стягнення інфляційного відшкодування та 3 % річних підлягають задоволенню  на підставі наступного.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України  кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення  загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених  Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків  не встановлений договором чи законом.

Суд перевірив розрахунок та визнав його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги позивача щодо стягнення пені суд вважає не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 546,  ст. 549, п.3 ст.611  Цивільного кодексу України та пункту 6.2 Договору, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є  неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 3-4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З аналізу викладених норм вбачається, що до стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності в один рік, а нарахування неустойки припиняється  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, яка заявлена до прийняття рішення.

Період за який  у відповідача виникла заборгованість з травня 2004 року по грудень 2005 року.

Відповідач надав суду клопотання про застосування до вимог позивача щодо стягнення пені строку позовної давності, тому позовні вимоги про стягнення пені визнані судом такими, що  не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги ДП МОУ “102 ПЕМ” в частині стягнення суми боргу,  інфляційного відшкодування та 3 % річних  суд вважає такими, що підлягають задоволенню, а вимоги щодо стягнення пені, такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Керуючись статтями  49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити частково.

1. Стягнути Військової частини А-3009 (99001, місто Севастополь,  код ЄДРПОУ 08405713,              р/р 35216006000246 в УДК в м. Севастополі, МФО 824509) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “102 підприємство електричних мереж” (99007, м. Севастополь, вул. 4-а Бастіонная, буд. 32, код ЄДРПОУ 24964620, р/р 260023237 в СФ АППБ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 324504) 21302,41 грн., у тому числі 17602,35 грн. - сума основного боргу, 837,48 грн. - 3 % річних, 2542,58 грн. - сума інфляційного відшкодування, витрати по сплаті державного мита в сумі  209,82 грн., витрати на  інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в  розмірі 110,18 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                                                               С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 16.04.2007