Рішення

від 19.04.2007 по справі 14/190-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/190-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.07           Справа № 14/190-07.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера – технолоджиУкраїна»

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз»

Про стягнення 28 887 грн. 29 коп.

Суддя Миропольський С. О.

Представники:

Від позивача:     Замаєв С.В.,

Від відповідача: не з'явився

Секретаря судового засідання: Емельяненко С.В.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 28 887 грн. 29 коп., з яких 17 607 грн. 00 коп. заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов‘язань за договором поставки №4252 від 01.06.2005р., 5 281 грн. 10 коп. штрафу та 5 999 грн. 19 коп. пені нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги позивача в частині основного боргу визнає в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №4252 від 01.06.2005р., відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин) на загальну суму 23 607 грн. 00 коп., а відповідач в свою чергу зобов‘язувався оплатити зазначений товар до 30 вересня 2005р.

Позивач виконав взяті на себе зобов‘язання, про що свідчать видаткові накладні та довіреності (в матеріалах справи). Відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов‘язання виконав частково, сплативши позивачу лише 6 000 грн. 00 коп. Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача складає 17 607 грн. 00 коп.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов‘язань, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не було надано доказів підтверджуючих сплату ним боргу в сумі 17 607 грн. 00 коп.. Крім того факт заборгованості підтверджується відповідними накладними та довіреностями (в матеріалах справи), також вимоги позивача в цій частині визнані самим відповідачем. Отже вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17 607 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Майнова відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання передбачена п. 5.6 договору №4252 від 01.06.2005р. За прострочення платежу відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки. Розрахунок пені доданий позивачем до позовної заяви є не обґрунтованим та неправомірним. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань» Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, згідно розрахунку проведеного судом, пеня яку належить стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання за договором  становить 1 525 грн. 30 коп., тому позовні вимоги в межах стягнення з відповідача пені в сумі 4 473 грн. 89 коп. не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення з штрафу є безпідставними і необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є пеня, штраф і які відносяться до одного виду відповідальності, тобто застосування одразу штрафу та пені за неналежне виконання грошових зобов'язань по одним і тим самим договорам є не допустиме.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягненим до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Відповідно до закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань» - передбачена відповідальність у вигляді пені.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення штрафу не підлягають задоволенню.

Господарські витрати відносяться на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз» (42000, Сумська область, Роменський район, с. Пустовойтовка, вул. Центральна, 59, код 30914967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера – технолоджи Україна» (01103, , м. Київ, бул. Дружби Народів, 6/65, код 32827190) 17 607 грн. 00 коп. боргу, 1 525 грн. 30 коп. – пені, 191 грн. 32 коп. державного мита та 78 грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.