Постанова

від 04.04.2007 по справі 6/178-4405

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/178-4405

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2007 р.Справа № 6/178-4405

 16 год. 50 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув справу

за позовом  Приватного малого підприємства «Сапід», вул. Петлюри, 10/48, м. Тернопіль

до  Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль

про  скасування  податкового повідомлення-рішення.

За участю представників сторін:

позивача: Жук А.В.

  відповідача: Білий В.В.

Суть справи:

Приватне мале підприємство «Сапід»звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000892304/0/30555 від 24 травня 2006 року про визначення підприємству податкового зобов'язання  по сплаті 103542,65 грн. податку на додану вартість, у т.ч. 69028,43 грн. основного платежу та 34514,22 грн. штрафних санкцій.

В процесі розгляду справи, позивач відмовився від позову в частині визначення йому оспорюваним рішенням зобов'язання в розмірі 2197,77 грн. основного боргу та 1098,89 грн. штрафних санкцій.

Решту вимог, підтриманих в судовому засіданні його представником, позивач мотивував тим, що відповідачем необґрунтовано виключено з податкового кредиту підприємства суми податку на додану вартість, у зв'язку з чим проведено його донарахування та застосовано санкції.

У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представників податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесеного рішення.

Судове засідання призначене вперше на 20 грудня 2006 року неодноразово відкладалось та оголошувалась перерва, в останнє на 04 квітня 2007 року.

В порядку п.4 ч.2 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з клопотанням позивача та необхідністю витребування документів  в прокуратури Тернопільської області, ухвалою від 09 лютого 2007 року провадження у справі було зупинено.

28 лютого 2007 року після усунення обставин, що стали підставою для зупинення, провадження у справі поновлено.

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у т.ч. дані у попередніх судових засіданнях, суд встановив:

З 12 квітня по 22 травня 2006 року, з перервою в роботі, працівниками податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ПМП «Сапід»щодо взаєморозрахунків з ПП. «Транстехмаш»та ТОВ «Західенерго»ЛТД за період з 01 січня 2004 року по 31 жовтня 2005 року.

За результатами перевірки, 22 травня 2006 року складено Акт № 10721/23-420/14051277, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7 та п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, а саме, позивачем зайво віднесено до податкового кредиту  69028,43 грн. податку на додану вартість.

Серед іншого, перевіркою та наданими сторонами доказами встановлено, що на підставі домовленості між ПМП «Сапід»та ПП. «Транстехмаш», ТОВ «Західенерго»ЛТД, позивачу поставлено товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали):

від ПП. «Транстехмаш» по видатковій накладній  

- №Тр-0000091 від 07 березня 2005 року на суму 85300 грн. у т.ч.14216,66 грн. ПДВ;

від  ТОВ «Західенерго»ЛТД по видаткових накладних

- №503/09-05 від 09 березня 2005 року на суму 121000 грн. у т.ч. 20166,67 грн. ПДВ;

- №503/11-06 від 11 березня 2005 року на суму 96000 грн. у т.ч.16000 грн. ПДВ;

- №3Х-0000297 від 28 травня 2004 року на суму 98684 грн. у т.ч. 16447,33 грн. ПДВ

За наслідками господарських операцій позивач, який є платником ПДВ, отримав податкові накладні.

Відносячи суми ПДВ до податкового кредиту позивачем, на думку працівників податкової служби, порушено вище перелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закону №168/97-ВР), які полягали у :

- в не включенні контрагентами  ПП. «Транстехмаш»та ТОВ «Західенерго»ЛТД  сум ПДВ до своїх податкових зобов'язань   (ст. 4 акту перевірки);

- відсутності товарно-транспортних накладних  та дорожних листів на перевезення вантажів (ст. 5 акту перевірки);

- відсутності поставки товару, з огляду на те, що контрагенти  не виступали їх власниками (ст. 5 акту перевірки);

24 травня 2006 року на підставі акту перевірки відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892304/0/30555, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 103542,65 грн. у т.ч. 69028,43 грн. основного платежу  та 34514,22 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене рішення відповідача частково торкається оспорюваних правовідносин –щодо нарахування  66830,66 грн. податку на додану вартість та 33415,33 грн. штрафних санкцій.

У цій частині дане рішення і оспорюється позивачем в судовому порядку.

Вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувався позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону  № 2181.

Рішеннями Тернопільської ОДПІ від 16 червня 2006 року, ДПА в Тернопільській області від 17 серпня 2006 року та ДПА України від 24 жовтня 2006 року в задоволенні скарг  ПМП «Сапід»відмовлено.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Приписи  статей 6,19 Конституції України, ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зобов'язують суб'єктів владних повноважень приймати свої рішення на підставі та  у  спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, покладається на відповідний податковий орган.

Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, при прийняті рішення від 24 травня 2006 року № 0000892304/0/30555 в частині нарахування 66830,66 грн. податку на додану вартість та 33415,33 грн. штрафних санкцій, відповідачем дотримано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі являються правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з поставки товарів, а не надання послуг з перевезення вантажу.

На поставлені ПМП «Сапід»будматеріали його контрагентами видано податкові накладні, які є звітними податковими і одночасно розрахунковими документами (п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Порушень вимог п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР щодо належного оформлення податкових накладних  відповідачем не встановлено.

Відповідно до положень п. 1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником  податку  у  звітному періоді у зв'язку з:

в редакції чинній на час здійснення першої з оспорюваних операцій,

- придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва  (обігу)  та основних   фондів   чи   нематеріальних   активів,  що  підлягають амортизації,

а в редакції чинній з 25 березня 2005 року  

- придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносились суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” а пізніше, нарахованих в ціні придбаних товарів, у разі їх подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Згідно представленого акту № 10721/23-420/14051277, при проведенні перевірки, податковим органом не ставиться під сумнів правильність відображення підприємством у звітності його витрат а також подальше  використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Від-так, отримавши податкові накладні, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, позивач набув права на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту.

Згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), приписів Закону №168/97-ВР, право платника податків на отримання податкового кредиту  не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів, якими приналежно до даної справи є ПП. «Транстехмаш»та ТОВ «Західенерго»ЛТД, їх  від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Слід зазначити, що відповідно до п. 10 Інструкції  про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України  17.03.2001 №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. факти  порушень  податкового  та  іншого  законодавства посадова  особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому   чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм  законодавчих  актів та вказуються конкретні  їх  пункти  і статті.

Жодних допустимих доказів, які вказували б на порушення ПП. «Транстехмаш»та ТОВ «Західенерго»ЛТД вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, а відтак і задекларованих ПМП «Сапід»сум податкового кредиту, контролюючим органом суду  не представлено.

З огляду на вищевикладене, правомірність визначення позивачу податковими повідомленням –рішенням №0000892304/0/30555 від 24 травня 2006 року податкового зобов'язання в частині нарахування 66830,66 грн. податку на додану вартість та 33415,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій відповідачем належним чином не доведено. А тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відмова позивача від позову в частині визначення йому оспорюваним рішенням зобов'язання в розмірі 2197,77 грн. основного боргу та 1098,89 грн. штрафних санкцій не  суперечить  закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому приймається судом, а провадження у справі у цій частині, відповідно до п.2 ч.1 ст. 157 КАС України, слід закрити.

Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,112,136,157-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

1.Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000892304/0/30555 від 24 травня 2006 року в частині нарахування Приватному малому підприємству «Сапід»( вул. Петлюри, 10/48, м. Тернопіль, код 14051277) 66830,66 грн. податку на додану вартість та 33415,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2. Стягнути з Державного бюджету України -

- на користь Приватного малого підприємства «Сапід»( вул. Петлюри, 10/48, м. Тернопіль, код 14051277)  –3,29 грн., сплаченого  державного мита.

3. У відповідності до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 384 державне мито в сумі 81,60 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням №278 від 02 листопада 2006р., підлягає поверненню Приватному малому підприємству «Сапід»( вул. Петлюри, 10/48, м. Тернопіль, код 14051277),   як зайво внесене.

4. Провадження у справі в частині визначення Приватному малому підприємству «Сапід»( вул. Петлюри, 10/48, м. Тернопіль, код 14051277) податкового  зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2197,77 грн. та 1098,89 грн. штрафних санкцій, закрити.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 16 квітня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя