Рішення

від 17.04.2007 по справі 16/18-1015

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/18-1015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2007 р.Справа № 16/18-1015

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом  Закрите акціонерне товариство компанія "РАЙЗ" вул. Заболотного, 152,Київ    в особі Тернопільська філія ЗАТ компанії "Райз" вул. Промислова, 13а, с.Острів,Тернопільський район, Тернопільська область      

до   Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" вул. Поповича, 48, смт.Мельниця-Подільська,Борщівський район, Тернопільська область,48751            

про  стягнення 756137 грн. 19 коп. заборгованості.

Позивача: Дзюндзя Л.Є. –предст, дов.№ 757-07  від 26.01.2007 р.

Відповідача: Данилюк І.М. –директор, виписка з протоколу № 3 від 23.12.1997 р. звітно-виборних зборів

Суть справи: Ухвалою суду від 29 березня 2007 року розгляд справи відкладено відповідно до п.п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України на 17 квітня 2007 року на 09 год 15 хв в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

    Закрите акціонерне товариство Компанія «Райз», м.Київ, вул.Заболотного, 152  в особі Тернопільської філії ЗАТ компанії «Райз»вул.Промислова, 13а, с.Острів Тернопільський район Тернопільська область звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»,  вул.Поповича,48 смт.Мельниця Подільська Борщівський район Тернопільська область про стягнення 491567 грн 15 коп - боргу, 7096 грн 60 коп - пені, 245783 грн 57 коп - збитків, 11689 грн 87 коп –28% річних з простроченої суми.

    Як зазначив позивач в позовній заяві,  підставою для звернення до суду з позовом до відповідача стало неналежне виконання грошових зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно  договору  № 1567/05 від 20.04.2006 року.

      Учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також роз'яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

    Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України не проводилась за відсутності відповідних клопотань представників сторін .

    Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

    20 квітня 2006 року між дочірнім підприємством «Райз-Агросервіс»(Тернопільська філія), іменоване надалі „Постачальник”, в особі представника Рудого Ю.О., що діяв від імені «Постачальника»на підставі довіреності, з однієї сторони та ТОВ„Прогрес” Борщівського району, іменоване надалі „Покупець”, в особі директора Данилюка І.М., який діяв на підставі Статуту, з іншого боку було укладено договір поставки № 1567/05 від 20.04.2006 року на умовах товарного кредиту.

    Правонаступником всіх прав і обов'язків дочірнього підприємства «Райз-Агросервіс»є закрите акціонерне товариство компанія «Райз»(належним чином засвідчені копії витягу з протоколу №2 загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства компанія «Райз»та передавального акту (балансу) від ДП «Райз-Агросервіс»до ЗАТ компанії  «Райз» на 25 липня 2006 року  знаходяться в матеріалах справи).

    Згідно пункту 1.1. розділу 1. зазначеного вище Договору „Постачальник” зобов'язувався передати у власність„Покупця” продукцію виробничо-технічного призначення (надалі-товар), а „Покупець” зобов'язувався  прийняти товар і оплатити  його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

    Згідно пунктів 2.1., 2.3 розділу 2 укладеного Договору відповідно вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку №1а; «Покупець»проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, на банківський рахунок «Постачальника». Як вбачається із додатків №1а від 20.04.2006 року та від 29.04.2006 року, сторони договору встановили терміни оплати відстрочених платежів, зокрема, кінцевий термін –01 грудня 2006 року.

    Згідно пунктів 2.6 та 2.7. розділу 2 укладеного Договору відповідно товар (його вартість(ціна), в т.ч.ПДВ), отриманий «Покупцем»у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом та за користування товарним кредитом , «Покупець»сплачує на користь «Постачальника»проценти; строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання товару «Покупцем»та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу, а проценти за користування товарним кредитом нараховуються «Покупцем»та підлягають сплаті в термін визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу.

      Як зазначено позивачем в своїй позовній заяві, згідно укладеного договору відповідачу було поставлено в терміни обумовлені в додатках №1а від 20.04.2006 року та від 29.04.2006 року товарно-матеріальні цінності на загальну суму 566459 грн 42 коп.  З метою встановлення факту поставки відповідачу позивачем товару та факту отримання відповідачем товару на загальну суму 566459 грн 42 коп, суд ухвалою про порушення провадження у справі від 05 березня 2007 року витребував від позивача оригінали доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей та накладних. Із наданих позивачем на виконання вимог суду оригіналів доручень та накладних вбачається наступне.

       На виконання пункту 1.1 розділу.1 укладеного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 493393 грн 63 коп, в т.числі:

- по накладній № ВН/4040353 від 05.05.06 р. на суму 149757 грн 76 коп, а відповідач через  Пасічник В.В. по довіреності серія  ЯМБ №  324771, що видана  21.04.2006 р. прийняв вказаний товар;

- по накладній № ВН/4040634 від 01.06.06 р. на суму 209158 грн 60 коп, а відповідач через Данилюк І.М. по довіреності серія  ЯМБ  № 324772, що видана 01.06.2006 р. прийняв вказаний товар;

- по накладній № ВН/4040846 від 08.06.06 р. на суму 10786 грн 80 коп; по накладній № ВН/4040730 від 08.06.06 р. на суму 3375 грн 42 коп; по накладній № ВН/4040729 від 08.06.06 р. на суму 101116 грн 97 коп, а відповідач через Сторожук В.М.по довіреності серія ЯМБ № 324790, що видана 08.06.2006 р. прийняв вказаний товар;

- по накладній № ВН/4040748 від 19.06.06 р. на суму 19198 грн 08 коп, а відповідач через Сторожук В.М. по довіреності серія ЯМБ № 324797, що видана 19.06.2006 р. прийняв вказаний товар.

   Позивач до матеріалів справи не надав будь-яких доказів, які підтвердили б факт поставки товару позивачем  відповідачу та факт отримання відповідачем товару від позивача на суму 73065 грн 79 коп.

      У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

    Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно договору  № 1567/05 від 20.04.2006 року належним чином не виконав та здійснив лише часткову оплату за поставлений  позивачем йому товар в сумі 98515 грн 57 коп, в тому числі:

- 09.08.2006 року –2823 грн 30 коп;

- 31.08.2006 року -  74892 грн 27 коп;

- 10.11.2006 року –10000 грн;

- 22.12.2006 року –10800 грн.

     Таким чином, з врахуванням часткової оплати залишок несплаченої суми боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 394878 грн 06 коп.

      На день слухання справи в судовому засіданні 17.04.2007 року відповідач будь-яких доказів сплати суми боргу перед позивачем.не надав.

      Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 394878 грн 06 коп боргу по оплаті вартості поставленого товару згідно укладеного Договору №1567/05 від 20.04.2006 року підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

    Позивач просить суд стягнути  з відповідача борг в сумі 491567 грн 15 коп за станом на 01.12.2006 року, однак будь-яких доказів на підтвердження наявності боргу в сумі 96689 грн 09 коп суду не надав.

    А відтак, в частині позовних вимог щодо стягнення 96689 грн 09 коп боргу в задоволенні позовних вимог слід відмовити, як необґрунтовано заявлені та не підтверджені матеріалами справи.

    Розділом 7 договору №  1567/05 від 20.04.2006 року передбачена відповідальність сторін, її розмір та порядок застосування.

     У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, штрафними санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

     Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законодавством або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

    Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”.  А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

     Пунктом 7.3. розділу 7 укладеного Договору  передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості(ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, „Покупець”  сплачує за кожен день прострочення на користь  „Постачальника” пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.  Відповідачу нарахована позивачем пеня в сумі 7096 грн 60 коп за 31 день, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в повному обсязі.

Після проведеного судом перерахунку, з врахуванням дат та сум оплати відповідачем;  боргу відповідача перед позивачем в сумі 394878 грн 06 коп; статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; періоду за який проведено нарахування пені позивачем ( за 31 день) сума пені становить 5630 грн. 96 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача

    В частині позовних вимог щодо стягнення 1465 грн. 64 коп. пені в задоволенні позовних вимог відмовити.

    Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в сумі 245743 грн 57 коп, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

     Відповідно до пункту 7.4. розділу 7 «Відповідальність сторін, її розмір та порядок застосування» укладеного Договору «Покупець»відшкодовує збитки, завдані «Постачальнику»невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору; сторони встановлюють розмір збитків «Постачальника»в твердій сумі (п'ятдесят)процентів вартості(ціни) товару;збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку(штраф). Відповідачу нараховані збитки в сумі 245743 грн 57 коп.  З приводу стягнення останніх, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

     Згідно частини 1 та 2 статті 623 Цивільного кодексу України відповідно боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.  Згідно частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вимога).

    Відповідно  до пункту 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вимоги) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

     Ухвалою суду від 05.03.2007 року та ухвалою суду від 29.03.2007 року про відкладення розгляду справи суд витребував від позивача документальне обґрунтування розміру понесених збитків. На виконання вимоги суду позивач надав лише письмове пояснення щодо нарахованих збитків,  не підтверджене документами.

      З врахуванням норм статті 22 Цивільного кодексу України, в якій чітко наведено визначення збитків, наявність збитків та розмір нанесених збитків повинен бути обов'язково підтверджений документально. Згідно частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Однак, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, зокрема,  якщо в цих актах прямо вказано про це.

     Матеріали справи свідчать, що позивач не надав достатньо доказів, які б підтвердили понесення ним збитків в сумі 245743 грн 57 коп в результаті порушення встановленого між сторонами зобов'язання. А відтак позовні вимоги в частині стягненя збитків в сумі 245743  грн 57 коп є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

     Позивач просить в поданій ним позовній заяві стягнути з відповідача 11689 грн 87 коп - 28 % річних з простроченої суми за неправомірне користування товарним кредитом, при цьому посилаючись на  п.7.5 розділу 7 укладеного договору № 1567/05 від 20.04.2006 року.

    Так, згідно п.7.5. розділу 7 укладеного Договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків «Покупець» сплачує на користь «Постачальника»відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми.

    Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки  на умовах товарного кредиту. Згідно частини 2 ст.712 Цивільного кодексу до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Таким чином,  згідно пункту 5 статті 694 «Продаж товару в кредит» Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

     Згідно із  частиною 2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором , законом, або іншим актом цивільного законодавства.

       Пунктом 7.5 розділу 7  договору  № 1567/05 від 20.04.2006 року передбачена сплата відповідачем відсотків за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми. Таким чином, оскільки в укладеному Договорі  встановлено розмір процентів, також сума боргу відповідача перед позивачем складає 394878 грн 06 коп, то підлягає стягненню 9303 грн 32 коп  - 28 % річних нарахованих за користування чужими грошовими коштами.

     В частині позовних вимог щодо стягнення нарахованих позивачем  2386 грн 55  коп –28 % річних за користування чужими грошовими коштами слід відмовити як необґрунтовано заявлених та таких, що суперечать чинному законодавству.   

     До матеріалів справи поступило клопотання за вих №53 від 26.03.2007 року, в якому відповідач просить суд відстрочити виконання рішення в строк до 01 серпня 2007 року, при цьому посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес»завершило 2006 рік із збитками в сумі 555 тис.гривень; внаслідок несприятливої зимівлі озимих культур загинув озимий ріпак на площі 95 га;  також товариству завдано збитків на суму 911 тис.гривень внаслідок складних погодніх умов в 2006 році, в результаті яких загинули ярі зернові та технічні культури на площі 690 га.

За змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, суд може за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за ініціативою суду  у виняткових випадках, залежно від обставин справи відстрочити,  розстрочити  або змінити спосіб  та порядок виконання рішення.

Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/333 від 12.09.96р. “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із наступними змінами, суд на підставі статті 121 ГПК має право відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.  

Відстрочку виконання рішення законодавець визначив як - відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.  Підставою для відстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання даного рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В Роз'ясненнях Президії  Вищого арбітражного суду України N 02-5/333 від 12.09.96р. “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із наступними змінами, звернуто увагу на те, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.  

  Суд розглянувши заявлене клопотання, ознайомившись із поданими відповідачем в обґрунтування зазначеного клопотання документами, в тому числі висновок №1019/05-4 від 16.04.2007 року про форс-мажорні обставини, виданий Торгово-Промисловою Палатою України, і яким визнано форс-мажорними обставинами погодні умови, які спричинили значні пошкодження і загибель сільськогосподарських культур у 2006 році на площах ТзОВ «Прогрес»на 16.06.2006 року та на 29.06.2006 року; важкий фінансовий стан; відповідач провів часткову оплати за отриманий товар; позивач з приводу надання відстрочки виконання рішення до вказаного відповідачем терміну як в письмовому вигляді так і усно в судових засідань будь-яких заперечень не надав, а відтак суд  вважає за необхідне клопотання відповідача задовольнити та відстрочити виконання рішення в строк до 01 серпня 2007 року.

    Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності із ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відстрочкою виконання рішення в строк  до 01 серпня 2007 року з товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», вул.Поповича, 48,  смт.Мельниця Подільська, Борщівський район Тернопільська область, ідентифікаційний код 03780576 на користь Закритого акціонерного товариства Компанії «Райз», м.Київ вул.Заболотного, 152 , ідентифікаційний код 13980201:

-  394878 грн 06 коп  боргу, 5630 грн 96 коп  пені , 9303 грн 32 коп - 28% річних та 4162 грн 07 коп.  в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В частині   позовних вимог щодо стягнення 96689 грн 09 коп  боргу, 1465 грн 64 коп пені, 245743 грн 57 коп збитків, та 2386 грн 55 коп -28%- річних відмовити.

4.Рішення надіслати сторонам по справі.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття(підписання).

          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення   через місцевий господарський суд.

       Дата підписання : 27.04.2007 року.

Суддя