Рішення

від 31.08.2016 по справі 433/900/16-ц

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 433/900/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 року, Троїцький районний суд Луганської області в складі:

Головуючого судді : Ляшенко М.А.,

за участю секретаря Книшова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору поставки, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2016 року ТОВ «Діана» звернулась до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору поставки. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 01 січня 2012 року між ТОВ «Діана» та ОСОБА_1 укладено договір поставки №894П/03/Р, згідно до умов якого, ТОВ «Діана», як постачальник зобов'язується передати Покупцю, тобто відповідачу, у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених договором. Відповідно до п. 1.2 Договору товаром по дійсному Договору є продукція, яка вказана в узгодженій Сторонами Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Крім того в п. 3.1 вказано загальну ціну даному Договору, яка складає сумарну вартість поставлених партій товару згідно накладних.

На підставі п. 4.1. Договору поставка товару Постачальником здійснюється окремими партіями у відповідності до заказу Покупця. Постачальник поставив товар згідно з наступними накладними на загальну суму 37 914 (тридцять сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять ) грн70 коп.:

№ ДВ-25253 від 09.06.2014 року на суму 720,07 грн. (часткова сплата по накладній складає - 130,81 грн.) до сплати підлягає 589,26 грн.;№ ДВ -25888 від 12.06.2014 року на суму 2726,37 грн.;№ ДВ -25942 від 12.06.2014 року на суму 188,76 грн.;

№ ДВ -26479 від16.06.2014 року на суму 2470,67 грн. № ДВ -27001 від 19.06.2014 року на суму 5259,70 грн.№ ДВ -27521від 23.06.2014 року на суму 2950,13грн. ;№ ДВ -28186 від 26.07.2014 року на суму 2909,05 грн.№ ДВ - 28212 від 26.07.2014 року на суму 869,83 грн.

№ ДВ - 28897 від 30.06.2014 року на суму 1140,51 грн.№ ДВ -29433від 03.07.2014 року на суму 3602,85 грн.№ ДВ -29844 від 07.07.2014 року на суму 1961,39 грн.№ ДВ - 30222 від 10.07.2014 року на суму 8451,59 грн.№ ДВ - 30681 від 14.07.2014 року на суму 2831,80 грн.; № ДВ -30938від 17.07.2014 року на суму 2022,79 грн.

Отже,Постачальником було виконано належним чином зобов'язання по Договору та здійснено поставки товару Покупцеві на підставі заказів Покупця на загальну суму 37 914 (тридцять сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять ) грн70 коп.

Згідно п.3.5 Договору Покупець зобов'язаний оплатити товар не пізніше 37 календарних днів з дати отримання товару Покупцем. Покупець станом на 01.04.2016 року не сплатив за поставлений Товар.

П. 7.3. Договору також встановлено, що за порушення строку оплати,передбаченого п.3.5 п. 3.6 даного Договору, Покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу)неустойку в розм. Подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Постачальником станом на 01.04.2016 року на суму заборгованості було нараховано :

3% річних у розмірі 1882,97 грн.; інфляційні витрати у розмірі 23396,67 грн.; неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення у розмірі 5106,79 грн.

Таким чином, сума заборгованості та штрафних санкцій відповідача перед ТОВ «Діана» станом на 01.04.2016 року складає 68 301,13 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності №3А від 06.04.2015 року в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи без його участі. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошень про виклик на офіційному Веб-сайті Троїцького районного суду Луганської області ( на 29.06.2016р) Причини неявки суду не повідомив

Суд, вивчивши письмові пояснення позивач, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діана» підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

У судовому засіданні встановлено, що 01 січня 2012 року між ТОВ «Діана» та ОСОБА_1 укладено договір поставки №894П/03/Р, згідно до умов якого, ТОВ «Діана», як постачальник зобов'язується передати Покупцю, тобто відповідачу, у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах, встановлених договором).

Відповідно до п. 3.5 вказаного договору поставки, Покупець зобов'язаний сплачувати товар ні пізніше 37 календарних днів з дати отримання товара Покупцем. (а.с.12).

Як вбачається із Витягу з ЄДР ЮО та ФОП, ОСОБА_1 28.04.1999 року був за реєстровий як ФОП .

За даними ЄДР ЮО та ФОП, 13.10.2014 року ОСОБА_1 припинив свою діяльність як ФОП, номер запису 23820060008009497.

Відповідно до ст. 712. ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або,законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зі змісту договору поставки від 01.01.2012 року вбачається, що умови укладеного договору відповідають нормам чинного законодавства, підписані сторонами, Перед укладенням договору, ОСОБА_1 були відомі умови всі умови вказаного договору поставки, про що свідчить його

особистий підпис у договорі. І як визнано обома сторонами вказаний договір поставки був повністю виконаний з боку позивача.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року " Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", оскільки у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 Г11К провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", спори за участю такої фізичної особи-підприємця, у тому числі розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин, оскільки за загальним правилом громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном і після припинення своєї підприємницької діяльності. Після припинення провадження у господарській справі з підстави, наведеної вище, спори за участю таких осіб підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічну позицію щодо відповідальності фізичної особи-підприємця після припинення підприємницької діяльності зазначено в п. 6 розділу «Спори щодо забезпечення виконання зобов'язань» листа Верховного Суду України від 01 лютого 2014 року «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.», з огляду на положення статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 47 - 49 Закону України від 14 травня 1992 р. N 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Виходячи з аналізу чинного законодавства, судової практики, та встановлених у судовому засіданні відповідних обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 свою діяльність як фізична особо-підприємець припинив, а зобов'язання по сплаті за поставлений товар не виконані, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки в сумі 63 194,34, в яку входить: 37914,70 грн. - борг за поставлений товар ; 3 % річних у розмірі - 1882,97 грн.; інфляційні витрати - 23396,67 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Розмір заборгованості та його розрахунок відповідачем не спростований.

В частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення у розмірі 5106,79 грн., суд дійшов наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Отже, зобов'язання за своїм значенням поділяються на: основні зобов'язання які можуть існувати самостійно, та додаткові (акцесорні) зобов'язання які забезпечують належне виконання основних зобов'язань і виникають та існують виключно за умови існування основного зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, основним зобов'язанням покупця ОСОБА_1 за договором поставки є покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, зокрема, громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Отже, антитерористична операція на території Луганської області була запроваджена з 14.04.2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02.12.2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористичная операція, в якому міститься місто Луганськ Луганської області.

Як вбачається зі справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у м.Луганськ, а тому він є суб'єктом Закону України №1669-VII від 02.09.2014 року, відносно якого, відповідно до ст. 2 вищезазначеного Закону, встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов'язань.

Крім того, комерційним банкам Національним Банком України у листі за № 18-112/62138 від 27.10.2014 року були надані роз'яснення, згідно з якими банки зобов'язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО. Національний банк України наголошує на необхідності суворого і неухильного дотримання банками положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» і повідомляє, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

За таких обставин, суд вважає, що в частині стягнення неустойки у сумі 4450,68 гривень необхідно відмовити в їх стягненні, оскільки Законом України «Про тимчасові заходи за період проведення антитерористичної операції» встановлена заборона їх нарахування з 14.04.2014 року.

Вирішуючи питання стосовно судового збору суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати, що складаються із судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог.

Відповідно оригіналу платіжного доручення №66 від 04.05.2016 року позивачем при подачі позову позивачем була сплачена сума судового збору у розмірі 1378,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволені 1274, 65 грн (1378*5%=1273,27 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 712 ЦПК України, ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по договору поставки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1,який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» (код ЄДРПОУ 24855806) заборгованість у розмірі 63 194,34 грн..

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1,який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана» (код ЄДРПОУ 24855806) судові витрати, у вигляді судового збору в розмірі 1274,62 грн..

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Троїцький районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.А. Ляшенко