Рішення

від 25.08.2016 по справі 543/1165/15-ц

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/1165/15-ц

2/543/66/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2016 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді Гришка О.Я.,

при секретарі Федорині А.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ-АГРО» (попередня назва: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куйбишево»), треті особи: відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі, Денисівська сільська рада Оржицького району Полтавської області, Оржицька районна державна адміністрація, про стягнення орендної плати, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся 22 грудня 2015 року до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ-АГРО» (назва підприємства на момент звернення позивача до суду: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куйбишево») про стягнення орендної плати.

У позовній заяві зазначено, що 23.10.2014 року позивач став власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,12 га, що розташована в адміністративних межах Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, кадастровий номер - 5323680800:00:010:0073. Вказану земельну ділянку він успадкував після ОСОБА_4, яка належала останньому на підставі Державного акта серія Р2 № 604127.

Позивач вказує, що на час смерті ОСОБА_4 18.10.2009 року, між останнім та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денисівське», с. Денисівка Оржицького району Полтавської області, існували договірні правовідносини щодо оренди вищевказаної земельної ділянки. Належною ОСОБА_4 земельною ділянкою ТОВ «Денисівське» користувалося до 2013 року включно, а з 2014 року року - правонаступник ТОВ «Деннисівське» - Приватне сільськогосподарське підприємство «Лазірки», с. Лазірки Оржицького району Полтавської області.

Позивач вказував, що на час його звернення до суду юридична особа ПСП «Лазірки» була припинена, її правонаступником на той час було Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куйбишево».

Як вказує позивач, 04 листопада 2015 року на адресу відповідача він направив заяву, якою повідомив про оформлення права власності на земельну ділянку, належну ОСОБА_4 в порядку спадкування. Разом з тим попрохав відповідача здійснити виплату орендної плати за користування успадкованої ним земельною ділянкою починаючи з 18.10.2009 року по 23.10.2014 року. Однак відповіді на дану заяву не отримав.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь орендну плату за користування земельною ділянкою, площею 3,12 га, кадастровий номер - 5323680800:00:010:0073, що розташована на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, яка належала ОСОБА_4 за період з 18 жовтня 2009 року по 23 жовтня 2014 року в сумі 11079,26 грн., а також стягнути з відповідача усі судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, в своїх поясненнях посилався на обставини, викладені в позовній заяві, і просив суд його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала, пояснила, що наявність орендних правовідносин між покійним ОСОБА_4 та ТОВ «Денисівське» чи ПСП «Лазірки» не підтверджується жодними належними і допустимими доказами. Крім того, представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує, що у період з березня 2012 року по 31.12.2013 року ТОВ «Денисівське» та ПСП «Лазірки» користувались спірною земельною ділянкою, але зазначена земельна ділянка використовувалась на законних підставах. Ця земельна ділянка посадовими особами Денисівської сільської ради була включена до списків невитребуваних паїв, і на підставі цього списку, згідно відповідних розпоряджень голови Оржицької районної державної адміністрації, була надана ТОВ «Денисівське» в строкове платне користування на умовах оренди. Представник відповідача також вказала, що стороною позивача суду не надано жодних доказів того, що саме СТОВ «Агрофірма «Куйбишево», ПСП «Лазірки», чи ТОВ «Денисівське» порушили права позивача. Представник відповідача також просила суд застосувати у справі наслідки спливу строків позовної давності.

Представник третьої особи відділу Держгеокадастру в Оржицькому районі в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання, в якому просив розглянути справу без їх участі, повідомив, що у прийнятті рішення покладається на думку суду.

Представники третіх осіб Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, Оржицької районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, направили до суду листи, в яких просять розглянути справу без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника Денисівської сільської ради, показання свідків, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 про стягнення орендної плати не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.10.2009 помер батько позивача ОСОБА_4 , про що видане відповідне свідоцтво про смерть (а.с. 47, 48).

До складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 входить, зокрема, земельна ділянка, що розташована на території Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, що належала померлому згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 № 604127, виданого 17 січня 2003 року Денисівською сільською радою Оржицького району Полтавської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 397, кадастровий номер 5323680800:00:010:0073, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,12 га. Вказану земельну ділянку успадкував ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.10.2014 року, та зареєстрував її за собою (а.с. 4-5).

Після перереоформлення права власності на вказане спадкове майно позивач звернувся до відповідача з листами, в яких просив відповідача не вчиняти будь-яких дій по обробітку його земельної ділянки, та виплатити йому кошти за користування вказаною земельною ділянкою за період з 18.10.2009 року по 23.10.2014 року з розрахунку розміру орендної плати. Вказані листи були отримані відповідачем (а.с. 43-45). Відомості про надання відповіді відповідачем на листи позивача суду не надані.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Земельна ділянка ОСОБА_4 Денисівською сільською радою була включена до списків невитребуваних паїв у 2011-2013 роках. Так, згідно розпорядження голови Оржицької районної державної адміністрації № 465 від 13.07.2011 року, ТОВ «Денисівське» було надано в оренду в строк до 31.12.2013 року земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 207.54 га ріллі, що, як вказано в розпорядженні, є невитребуваними земельними частками (паями), згідно з «Технічною документацією зі складання державних актів на право приватної власності на землю СТОВ «Денисівка» Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області». В розпорядженні зазначені номера земельних часток (паїв) згідно списку, поданого Денисівською сільською радою Оржицького району Полтавської області. В переліку таких номерів зазначений, крім інших, номер «65», з таким же «номером паю» у списках невитребуваних паїв по Денисівській сільській раді, станом на 2011-2012 р., та станом на 31.01.2011 року, значиться «пай» ОСОБА_4 (а.с. 130-133).

Судом встановлено, що правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівське» (код ЄДРПОУ 36238933, місцезнаходження юридичної особи: с. Денисівка Оржицького району Полтавської області), було Приватне сільськогосподарське підприємство «Лазірки» (код ЄДРПОУ 30132028, місцезнаходження юридичної особи: с. Лазірки Оржицького району Полтавської області) (а.с. 6-7). Правонаступником ПСП «Лазірки» було Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Куйбишево» (код ЄДРПОУ 00845890, місцезнаходження юридичної особи: с. Куйбишеве Оржицького району Полтавської області) (а.с. 9-10). СТОВ «Агрофірма «Куйбишево» змінило назву на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ-АГРО» (код ЄДРПОУ 00845890), було також змінено назву місця знаходження вказаної юридичної особи на с. Вишневе Оржицького району Полтавської області (а.с. 228-240).

Згідно із статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, земельна ділянка, яка належала ОСОБА_4, а після його смерті була успадкована ОСОБА_3, не відносилася до категорії «нерозподілених» чи «невитребуваних» паїв, оскільки її власнику був виданий державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що ТОВ «Денисівське» користувалося спірною земельною ділянкою до березня 2012 року та після 31.12.2013 року. Факт користування ТОВ «Денисівське» вказаною земельною ділянкою з березня 2012 року до 31.12.2013 року відповідачем не заперечувався та узгоджується з іншими доказами у справі (а.с. 33-36, 120-125, 193-224).За користування земельними ділянками, які, як вказувалося у відповідних списках Денисівської сільської ради, підпадали під категорію не витребуваних паїв, ТОВ «Денисівське» сплачувало Денисівській сільській раді орендну плату (а.с.83-90).

В оглянутому в судовому зсіданні оригіналі поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером - 5323680800:00:010:0073, відсутні відомості про те, хто використовував вказану ділянку протягом 2009 - 2014 років.

Суд робить висновок про відсутність підстав вважати довідку Денисівської сільської ради № 02-20/475 від 10.12.2015 року про те, що з 2009 року по 2012 рік земельною ділянкою, що належала ОСОБА_4, користувалося ТОВ «Денисівське», з 2012 року по 2013 рік - ТОВ «Денисівське» згідно договору від 19.12.2011 року, з 2014 року - ПСП «Лазірки» без укладення договору, належним та допустимим доказом, оскільки у листі Денисівської сільської ради № 02-21/47 від 22.02.2016 року вказується на помилковість інформації, викладеної у вищезазначеній довідці (а.с. 82). Зміст вказаної довідки спростував у судовому засіданні і сільський голова Денисівської сільської ради ОСОБА_5 Суд також вважає недопустимими доказами копії Довідок про використання ріллі Денисівської сільської ради, станом на 01.06.2013 року (а.с. 173-174), оскільки оригінали цих документів не були надані в судовому засіданні. Суд також вважає недопустимим доказом збірний кадастровий план земельних ділянок, переданих в оренду ТОВ «Денисівське» на території Денисівської сільської ради (а.с. 241), оскільки стороною позивача не вказане джерело отримання вказаного доказу, не вказано у зв'язку з якими обставинами виготовлявся даний збірний план, на самому збірному кадастровому плані відсутня інформація про погодження та затвердження даного документа, відсутні відтиски печатей установ чи організацій, які його складали, погоджували та затверджували.

Суд також критично відноситься до показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що всі земельні ділянки на території Денисівської сільської ради, які відносилися до категорії не витребуваних паїв, в тому числі і земельна ділянка, яка належала покійному ОСОБА_4, весь час оброблялися лише ТОВ «Денисівка» та його правонаступниками. Свідок ОСОБА_7 вказав, що працював на посаді сільського голови Денисівської сільської ради лише до 2012 року, в судовому засіданні дав загальні покази про те, що на території Денисівської сільської ради всі земельні ділянки орендувало ТОВ «Денисівське» і його правонаступники. Ці покази не узгоджуються з витягами з державної статистичної звітності за формою 2-зем по Денисівській сільській раді (а.с. 193-224), з яких вбачається, що у 2010, 2011 та 2012 роках землю на території Денисівської сільської ради, крім відповідача, орендувало також СТОВ «Денисівка», а у 2015 році - відповідно СТОВ «Денисівка» та ПСП «Маяківка». Свідок ОСОБА_6 була землевпорядником Денисівської сільської ради, як вона вказала у судовому засіданні, до 2013 року. Крім того, як ОСОБА_6 зазначила в судовому засіданні, причиною її звільнення був конфлікт з відповідачем.

Інші свідки, допитані в судовому засіданні: державний кадастровий реєстратор ОСОБА_8 та землевпорядник Денисівської сільської ради ОСОБА_9, яка працює на вказаній посаді, за її словами з 2013 року, також не надали конкретних відомостей про використання відповідачем спірної земельної ділянки в період до березня 2012 року і після 31.12.2013 року. Свідок ОСОБА_9 дала плутані та суперечливі покази, не змогла чітко вказати назви підприємств, які використовували земельні ділянки на території Денисівської сільської ради, та періоди такого використання.

Таким чином, судом встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером 5323680800:00:010:0073, за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 19.12.2011 року, укладеного між, як зазначено в договорі, орендодавцем - Оржицькою районною державною адміністрацією, та, як зазначено в договорі, орендарем - ТОВ «Денисівське», з березня 2012 року по 31.12.2013 року обробляв відповідач у справі. Ці обставини підтверджуються, зокрема, копією відповідного договору (а.с 33-35), копією акту прийому передачі земельної ділянки (а.с. 36), цей факт не заперечувався представниками сторін.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що відповідач добросовісно, на підставі відповідного договору оренди користувався спірною земельною ділянкою. На момент розгляду справи суду не надано відомостей про розірвання, визнання недійсним тощо вказаного договору оренди земельної ділянки. Укладення договору вказаної земельної ділянки стало можливим внаслідок того, що посадовими особами Денисівської сільської ради земельна ділянка з кадастровим номером 5323680800:00:010:0073 була помилково включена до списків так званих невитребуваних паїв по Денисівській сільській раді станом на 2011-2012 р., та станом на 31.01.2011 року, хоча підстав для включення вказаної земельної ділянки до відповідних списків не було, оскільки право власності на цю земельну ділянку було посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку.

При цьому стороною позивача суду не надано доказів того, що відповідач на момент укладення договору оренди та під час використання спірної земельної ділянки знав чи об'єктивно міг знати про те, що право власності на вказану земельну ділянку посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку, і що договір оренди вказаної земельної ділянки Оржицька районна державна адміністрація не мала права укладати. Тому суд приходить до висновку, що відповідач добросовісно використовував земельну ділянку з кадастровим номером 5323680800:00:010:0073 з березня 2012 року по 31.12.2013 року.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

У відповідності до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Крім того, суд приймає до уваги, що у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20 жовтня 2011 року у заяві № 29979/04 «Рисовський проти України», підкреслюється особлива важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Згідно п. 71 вказаного рішення потреба виправити минулу "помилку" державного органу не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. «...Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються...»

Тому, з врахуванням, зокрема, вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідач не може відповідати за помилки органу місцевого самоврядування та державного органу при прийнятті ними рішень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 16, 216, 1173, 1216-1218 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд , -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ВИШНЕВЕ-АГРО» (попередня назва: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Куйбишево»), треті особи: відділ Держгеокадастру в Оржицькому районі, Денисівська сільська рада Оржицького району Полтавської області, Оржицька районна державна адміністрація, про стягнення орендної плати, відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене 30.08.2016 року.

Суддя