Постанова

від 24.12.2015 по справі 804/5806/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 р. Справа № 804/5806/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

29 квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод трубопровідної арматури» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування вимоги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2015 року у розмірі 177 354,70 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити повністю та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином. 14.08.2015 року до суду надійшли письмові заперечення, в яких зазначено, що позивач необґрунтовано просить скасувати вимогу про сплату боргу, не мотивуючи причин незаконності заборгованості, що свідчить про необґрунтованість позову.

Керуючись приписами ст. ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду письмові докази, враховуючи позицію позивача, викладену у адміністративному позові, та позицію відповідача, викладену в запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку про наступне.

16.01.2015 року на поштову адресу ПАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (код за ЄДРПОУ 03326877) засобами поштового зв'язку від Нікопольської ОДПІ Головного управлівління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області надійшла вимога про сплату боргу ( недоїмки) від 12.01.2015р. (вих. № Ю-840-25), в якій було повідомлено про те, що станом на 31.12.2014 року позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 177 354,70грн., у тому числі: недоїмка - 134 498,06грн. та штрафна санкція - 42 856,64грн.

Крім того вище зазначеною вимогою було зобов'язано ПАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» у 10-тиденний термін з дня отримання вище зазначеної вимоги вжити заходи щодо погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 177 354,70грн.

Не погодившись з вище зазначеною вимогою Нікопольської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИМ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ» 23.01.2015р. було направлено засобами поштового зв'язку на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області первинну скаргу (вих. № 82-8/24) на вимогу Нікопольської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2015р. (вих. № Ю-840-25).

03.03.2015р. на адресу ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ» засобами поштового зв'язку надійшло Рішення Головного правління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 27.02.2015р. (вих. № 1701/10/04-36-10-07-14) «Про результати розгляду первинної скарги».

Вище зазначеним Рішенням скаргу ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТРУ-БОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ» було залишено без задоволення, а вимогу Нікопольської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2015р. (вих. № Ю-840-25) - без змін.

Не погодившись з вище зазначеним Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ» 11.03.2015р. було направлено засобами поштового зв'язку на адресу Державної фіскальної служби України повторну скаргу на вимогу Нікопольської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.01.2015р. (вих. №Ю-840-25) «Про сплату боргу (недоїмки)» та Рішення Головного управління доходів у Дніпропетровській області від 27.02.2015р. (вих. № 1701/10/04-36-10-07-14).

14.05.2015р. на адресу ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ» засобами поштового зв'язку надійшло Рішення Державної фіскальної служби України від 08.04.2015р. (вих. № 7370/6/99-99-10-01-07-15) «Про результати розгляду скарги».

Вище зазначеним Рішенням скаргу ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ» від 11.03.2015р. (вих. № 82-8/75) залишено без задоволення, а вимогу Нікопольської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 12.01.2015р. (вих. № Ю-840-25) «Про сплату боргу (недоїмки) та Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 27.02.2015р. (вих. № 1701/10/04-36-10-07-14) - без змін.

Згідно з вимогами абз. 8 ч. 4 статті статті 25 Закону України № 2464 - VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) у разі, якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до вимог п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення центрального органу виконавчої влади. що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 статті 9 Закону України № 2464 - VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) закріплено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону, нараховується єдиний внесок.

Відповідно до положень ч. 7 статті 9 Закону України № 2464 - VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Судом встановлено, що ПАТ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ТРУБОПРОВІДНОЇ АРМАТУРИ» протягом 2012 - по листопад 2014 року проводилося у встановленому порядку обчислення сум єдиного внеску, який підлягав сплаті до бюджету держави за наслідками кожного звітного періоду, а також вживалися першочергові заходи щодо погашення самостійно визначених та задекларованих у встановленому порядку сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до приписів ч. 7 статті 9 Закону України № 2464 - VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), в результаті чого до бюджету держави було забезпечено перерахування грошових коштів у сумі 4 539 734,26 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити наступне.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд виходить із того, що приписами статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013 року №455, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що за загальним правилом платник єдиного соціального внеску самостійно визначає суми грошових зобов'язань. У випадку, якщо за результатами перевірки або на підставі даних особових рахунків платників, органом доходів та зборів буде встановлено зокрема завищення або заниження платником податків єдиного соціального внеску, він уповноважений самостійно визначити йому суму грошового зобов'язання шляхом винесення податкової вимоги.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для формування оскаржуваної вимоги №Ю-840-25 у розмірі 177354,70 грн. були дані картки особового рахунку позивача, в якій зазначена заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за період жовтень-листопад 2012 року.

Однак, позивач наголошує, що сума недоїмки, яка зазначена в оскаржуваній вимозі є погашеною, оскільки відповідачем протягом 30-денного строку з дня опублікування рішення про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства не була подана до господарського суду заява про наявність вимоги з єдиного соціального внеску за період жовтень-листопад 2012 року у розмірі 177354,70 грн.

Суд вважає зазначену позицію обґрунтованою з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 9 січня 2013 року було порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури».

Положеннями статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які діяли на момент порушення зазначеного провадження було встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, порушення кредитором 30-денного строку на подання заяви з вимогою до боржника про сплату заборгованості, яка виникла до дня порушення провадження у справі про банкрутство є наслідком її погашення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зазначений строк пенсійним органом не було подано до господарського суду заяви з вимогами до позивача про погашення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за період жовтень-листопад 2012 року.

Зазначений факт також підтверджується ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2013 року та від 18.07.2013 року, в яких відображено, що для УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі було визначено розмір вимог у сумі 492519,89 грн. по відшкодуванню заборгованості по пільгових пенсіях по спискам №№1, 2. У тридцяти денний термін з дати публікації оголошення про заяву пенсійного органу про додаткові конкурсні вимоги до боржника не надходили.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи та приписів чинного законодавства, вимога про сплату боргу від 12 січня 2015 року №Ю-840-25 є протиправною, оскільки визначена нею сума вважається такою, що була погашена.

Що стосується посилань пенсійного органу на приписи статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які на його думку свідчать про необхідність його віднесення до шостої черги в ліквідаційній процедурі, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла станом на час порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури», її положення регулювали порядок розгляду мирової угоди в господарському суді.

Але, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 року №4212-VI до зазначеної статті були внесені зміни та викладено в наступній редакції, а саме, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації то строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом;скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі;виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

При цьому, пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону було визначено, що цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім: підпункту 14 пункту 7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення», який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування;положень щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, які набирають чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. До набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах «Голос України» або «Урядовий кур'єр»).

Виходячи з дати опублікування зазначеного закону та приписів вказаних положень, він набрав чинності 19.01.2013 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зазначає, що пункт 1 статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності з 19.01.2013 року, не має зворотної дії в часі і може бути застосований лише до тих господарських спорів про банкрутство, які виникли після 19.01.2013 року.

Як було встановлено судом, провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» було відкрито 09.01.2013 року, що, в свою чергу, свідчить про неможливість застосування зазначених положень до спірних правовідносин.

Викладені вище обставини встановлені рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року по справі №804/124/15.

Частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та їх задоволення, та відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджує на користь позивача суму судових витрат.

Оскільки оскаржуване рішення винесене Нікопольською ОДПІ, яка є належним відповідачем за заявленим спором, то саме на такого суб'єкта владних повноважень покладається тягар по відшкодуванню витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, про скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 12 січня 2015 року № Ю-840-25.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» (код ЄДРПОУ 03326877) витрати по сплаті судового збору у розмірі 354,71 грн. (триста п'ятдесят чотири грн. 71 коп.), сплачені згідно платіжного доручення від 23 квітня 2015 року №3024.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський