Постанова

від 16.08.2016 по справі 805/1584/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 р.                               Справа №805/1584/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Белікові Д.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Комунального закладу “Центр первинної медико – санітарної допомоги № 2 м. Краматорська” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення від 28 квітня 2016 року, -

за участю:

представник позивача – не з'явився,

представник відповідача – не з'явився.

Комунальний заклад “Центр первинної медико – санітарної допомоги № 2 м. Краматорська” звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просить суд: скасувати рішення № 0005321302/1464 від 28 квітня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року до 07 липня 2014 року на загальну суму 40266, 46 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що Комунальний заклад “Центр первинної медико – санітарної допомоги № 2 м. Краматорська” (далі по тексту – КЗ «ЦПМСД №2», позивач), зареєстровано як платник єдиного внеску та фактично знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (м. Краматорськ Донецької області), яка триває на території Донецької та Луганської областей згідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, від 02 грудня 2015 року №1275-р. Відповідно до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, платники єдиного внеску, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції. Крім того, зазначив, що рішення від 28 квітня 2016 року № 0005321302/1464 Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі по тексту –ДПІ, відповідач ) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску було винесено безпідставно, а тому є протиправним, таким, що суперечить нормам чинного законодавства України.

Позивач вважає, що він звільнений від зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) позивачем єдиного соціального внеску, а тому, на його думку, спірне рішення від 28 квітня 2016 року № 0005321302/1464 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач у наданих через канцелярію суду запереченнях, проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача. У запереченнях, відповідач, послався зокрема на те, що дію розпорядження КМУ України № 1053-р зупинено розпорядженням КМУ № 1079 від 05 листопада 2014 року. Також відповідач вважає, що норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII не скасовує обов'язків позивача, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, а лише надає можливість платникам єдиного соціального внеску на період антитерористичної операції не виконувати обов'язки у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що позивач, всупереч вимогам ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII не звертався з сертифікатом Торгово-промислової палати до ДПІ. Також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року ст. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність. Відповідач вважає, що всі його дії узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та є наслідком виконання відповідачем своїх функціональних обов'язків. Тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Представники сторін до судового засідання не прибули з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про розгляд справи у відсутності сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад “Центр первинної медико – санітарної допомоги № 2 м. Краматорська” є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 37944296, юридична адреса: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Соціалістична, буд. 31 (а.с. 25-26).

Як вбачається з відзиву на позов та не заперечується сторонами, КЗ «ЦПМСД № 2» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську у Донецькій області, як платник податків за основним місцем обліку.

Рішенням ДПІ від 28 квітня 2016 року № 0005321302/1464 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, позивачеві було нараховано штраф у розмірі 34415, 78 грн. за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року та пеню в сумі 5850, 68 грн. за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року (а.с. 24).

Зазначені обставини не оспорюються сторонами та визнані судом встановленими.

Позивач не погодився зі стягненням з нього штрафних санкцій та пені, нарахованих відповідно до рішення від 28 квітня 2016 року № 0005321302/1464, винесеного відповідачем, це стало підставою для звернення КЗ «ЦПМСД № 2» до суду з адміністративним позовом.

Розглядаючи питання правомірності нарахування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно до рішення від 28 квітня 2016 року № 0005321302/1464, суд виходить з наступного.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи” від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Законом України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом – Закон №2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

У розумінні ч. 11 вказаної статті у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати

єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 вказаного Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов'язань щодо нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) позивачем єдиного соціального внеску на час проведення антитерористичної операції.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі – Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-4 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року№ 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. На момент вирішення справи по суті судом, антитерористична операція не закінчилась.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, пункт 9-4 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо втрати чинності вищезазначеного пункту 9-4 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464 враховуючи наступне.

Спірна сума, яка підлягає стягненню з позивача на підставі рішення від 28 квітня 2016 року № 0005321302/1464 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, виникла в період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року.

Як зазначив відповідач, згідно до ст. 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року ст. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність.

Проте, станом на період виникнення спірної суми заборгованості, підстав для сумніву у чинності пункту 9-4 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464 не могло бути. Оскільки закон не має зворотної дії у часі, як передбачає ст. 58 Конституції України, суд не вбачає підстав для не застосування до спірних правовідносин вищезазначеної норми чинного у той час законодавства.

Крім того, позивач виконує належним чином свої зобов'язання зі сплати єдиного внеску, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків.

Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 19 травня 2016 року № 319/12.1-17/03 (а.с. 29), позивачеві підтверджено настання та дію обставин непереборної сили в м. Краматорську Донецької області в період з 20 травня 2014 року по 07 липня 2014 року.

Крім того, суд зазначає, що Комунальний заклад “Центр первинної медико – санітарної допомоги № 2 м. Краматорська” 23 червня 2016 року вих. №01-10/601 (а.с. 49) звернувся до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, що підтверджується відміткою про отримання відповідачем даної заяви, із заявою щодо не застосування до позивача штрафів та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки даний факт виник не з вини підприємства, а у зв'язку з тим, що Державна казначейська служба України ГУ ДКС України у Донецькій області УДКСУ України у м. Краматорську Донецької області фактично не виконувала своїх обов'язків, тому позивач не мав можливості на своєчасну виплату заробітної плати та перерахування внесків до Державної податкової служби, хоча заробітна плата нараховувалась та податкова звітність надавалась. При реєстрації в казначейській службі у м. Краматорськ наприкінці 07 липня 2014 року підприємством була погашена заборгованість із заробітної плати і нарахувань з єдиного внеску.

Тобто, суд вважає, що фактично позивачем надана заява щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, тому строки звернення із відповідною заявою позивачем не пропущено.

Спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, є неправомірне нарахування саме штрафних санкцій та пені на несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проте звільнити себе від сплати єдиного внеску позивач не потребує та намагається сумлінно, в строки сплачувати фінансові зобов'язання.

Абзацем 2 статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 16 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Суд вважає неправомірними посилання відповідача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р, яким зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, згідно якого затверджений перелік населених пунктів, де провадиться АТО, оскільки п. 3 Розпорядження КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність:

-          розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 88, ст. 2532);

-          розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053” (Офіційний вісник України, 2014 р., № 91, ст. 2614).

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території м. Краматорськ Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З зазначених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.

В матеріали справи наявний відповідний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України (а.с. 29). Тобто на думку суду, наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.

Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) позивачем єдиного соціального внеску.

Пунктом 9-4 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зазначено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

За таких обставин, рішення           від 28 квітня 2016 року № 0005321302/1464 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, у загальній сумі 40266, 46 грн., з яких: штраф у розмірі 34415, 78 грн. за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року та пеня в розмірі 5850, 68 грн. за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом мав сплатити судовий збір у сумі 1378, 00 грн.

Отже, суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1378, 00 грн, сплата якого позивачем при зверненні до суду із даним позовом підтверджується відповідною квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Повний текст складений 22 серпня 2016 року.

З огляду на наведене, на підставі Податкового кодексу України, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150– 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального закладу “Центр первинної медико – санітарної допомоги № 2 м. Краматорська” до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення від 28 квітня 2016 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005321302/1464 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 07 липня 2014 року на загальну суму 40266, 46 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39900454, юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, б-р. Машинобудівників, 22) на користь Комунального закладу “Центр первинної медико – санітарної допомоги № 2 м. Краматорська” (код ЄДРПОУ 37944296, юридична адреса: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Соціалістична, буд. 31) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 16 серпня 2016 року.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                   Голошивець І.О.