Постанова

від 30.08.2016 по справі 815/3326/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3326/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року                                                                                          м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дій, стягнення податку на додану вартість, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просив суд: визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» відшкодування податку на додану вартість у сумі 4089125,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» перебуває на обліку ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, попереднє місце обліку – до 21.12.2015 року – ДПІ у Київському районі м. Одеси.

ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» стало відомо, що внаслідок протиправних дій ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області позивач позбавився права на відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125,00 грн.

Протиправність дій ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області полягає в тому, що внаслідок блокування електронного документообігу між позивачем та відповідачем, позивач позбавився права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125,00 грн., оскільки сума від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 4105449,00 грн., яка була відзначена у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року була подана несвоєчасно з вини відповідача, а саме 16.02.2016 року, та не може бути зарахована до системи електронного адміністрування ПДВ.

Позивач не погоджується з вказаними діями відповідача, вважає їх протиправними та просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь відшкодування податку на додану вартість у сумі 4089125,00 грн.

Оскільки в судовому засіданні, що було призначене на 17.08.2016 року, представник відповідача не заявляв клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів, представник позивача до судового засідання не з'явився, 17.08.2016 року через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, представник третьої особи до судового засідання не з'явився, суд на підставі ст.122 та ст.128 КАС України вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та здійснює свою фінансово-господарську діяльність за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 71, попереднє місце обліку – до 21.12.2015 року – Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси.

ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» стало відомо, що внаслідок дій ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області він позбавився права на відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125,00 грн.

Протиправність дій ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, на думку ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ», полягає в тому, що внаслідок блокування електронного документообігу між позивачем та відповідачем, він позбавився права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125,00 грн., оскільки сума від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 4105449,00 грн., яка була визначена у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року була подана несвоєчасно з вини відповідача, а саме 16.02.2016 року, та не може бути зарахована до системи електронного адміністрування ПДВ.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» знаходилось на обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області та фактично здійснювало свою фінансово-господарську діяльність за адресою: м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 101/11.

15.06.2015 року ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» уклало договір про визнання електронних документів № 150620151 із відповідачем. Згідно з п.3 розділу 6 даного договору, він діє до закінчення строку дії чинності сертифікатів відкритих ключів. Відповідно до п.4 розділу 6 договору податковий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового сертифікату відкритого ключа заміть скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.

Даний договір позивач зареєстрував належним чином.

Після укладення договору ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» своєї адреси не змінювало.

Сертифікат відкритого ключа після укладання договору від 15.06.2015 року не змінювався та діяв до 21.12.2015 року.

01.07.2015 року позивач направив в електронному вигляді для реєстрації податкову накладну № 5 від 20.06.2015 року. Однак, податковий орган не прийняв її, мотивуючи своє рішення відсутністю договору про визнання електронної звітності.

За таких обставин позивач направив для укладання та реєстрації договір про визнання електронних документів № 010720151 від 01.07.2015 року на адресу відповідача.

Однак, вказаний документ податковий орган не прийняв.

Тобто, ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» стало відомо, що ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області відмовляється реєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, що направляються засобами електронного зв'язку, мотивуючи це відсутністю договору про визнання електронних документів, а також відмовляється реєструвати договір про визнання електронних документів.

З метою захисту порушених прав позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних та відмови в укладанні та реєстрації договору про визнання електронних документів № 010720151 від 01.07.2015 року; зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну № 5 від 20.06.2015 року; зобов'язати відповідача утриматися від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі № 815/4108/15, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, визнано протиправними дії щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних та відмови в укладанні та реєстрації договору про визнання електронних документів № 010720151 від 01.07.2015 року, зобов'язано зареєструвати податкову накладну № 5 від 20.06.2015 року, зобов'язано утриматися від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ».

Постановою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року у справі № К/800/52413/15 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року було скасовано в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області утриматись від подальших неправомірних дій, що порушують чинне податкове законодавство та полягають у не реєстрації податкових накладних ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ», та в цій частині в задоволені позовних вимог було відмовлено. В іншій частині постанова Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року були залишено без змін.

Таким чином, у зв'язку із набранням законної сили постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2015 року по справі № 815/4108/15, було встановлено, зокрема, протиправність дій ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо блокування реєстрації податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Слід зазначити, що електронний документообіг (реєстрація податкових накладних та подання податкової звітності) між позивачем та відповідачем здійснюється на підставі одного й того ж договору про визнання електронних документів, а тому відповідач фактично блокував як реєстрацію податкових накладних позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних та й прийняття податкової звітності з податку на додану вартість.

Тобто, з урахуванням вищезазначеного, позивач внаслідок протиправних дій відповідача був позбавлений права своєчасного звітування, шляхом направлення засобами електронного зв'язку, зокрема, декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Більше того, позивач протягом періоду липень-грудень 2015 року неодноразово намагався укласти договори про визнання електронних документів задля своєчасного подання податкової звітності, зокрема податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, але відповідач з підстав, що не відповідали фактичним обставинам, відмовлявся від укладення таких договорів.

Фактично, вся податкова звітність з податку на додану вартість за період червень-грудень 2015 року була надана засобами електронного зв'язку позивачем вже за новим місцем обліку - до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, та яка була визнана останньою як податкова.

ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» листом від 19.02.2016 року звернулося до Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та просило повідомити про причини не відновлення суми ліміту (строка 24) на картці підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, а також здійснити заходи щодо відновлення суми ліміту (строка 24 декларації) на картці підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

Так, відповідно до вимог чинного податкового законодавства, сума строки 24 декларації з ПДВ повинна бути переведена на картку підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, що станом на 29.02.2016 року не відбулося.

Відповідно до п.п.48.3, 48.4 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з п.49.11. ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Суд встановив, що позивачем було виконано усі вимоги, встановлені Податковим кодексом України для оформлення та направлення податкової декларації.

Відповідно до п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповіддю Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області за № 1780/10-02-15-01-20 від 26.02.2016 року позивач був повідомлений про наступне.

ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 39473906) перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 01.01.2016 року, попереднє місце обліку ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

Враховуючи вищенаведене та те, що в функціях регіональної інспекції є візуальний доступ до перегляду інформації щодо показників в системі електронного адміністрування ПДВ - у Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відсутня інформація щодо причини не відновлення суми ліміту (строка 24) на картці підприємства щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

Так, у зв'язку з прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року № 643-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» (далі - Закон № 643), який набрав чинності 29.07.2015 року, внесено зміни до порядку обрахунку показників формули, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), зокрема передбачено, що формула (всі її складові), яка визначає реєстраційну суму, на початок третього робочого дня після набрання чинності Законом № 643 «обнуляється».

Відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу: зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, автоматично збільшується контролюючим органом: до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

ТОВ «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» засобами електронного зв'язку подало до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року несвоєчасно, а саме 16.02.2016 року.

В зв'язку з вищевикладеним сума від'ємного значення податку в розмірі 4089125,00 грн. не може бути зарахована до системи електронного адміністрування ПДВ.

Таким чином, позивач позбавився права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125,00 грн., оскільки сума від'ємного значення податку на додану вартість, яка була відзначена у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року була подана несвоєчасно з вини відповідача, а саме 16.02.2016 року, та не може бути зарахована до системи електронного адміністрування ПДВ.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Суд встановив, що позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Зазначені обставини підтверджують той факт, що позивач ґрунтовно та правомірно мав сподіватись на бюджетне відшкодування вказаної суми податку на додану вартість за рахунок коштів Державного бюджету України.

Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Конвенцію про права людини 17.07.1997 року, Україна визнала не лише право на «мирне володіння майном», а й згідно із положеннями ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції визнала право на звернення фізичних та юридичних осіб до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав та охоронюваних Конвенцією свобод, пов'язаних з реалізацією права власності.

Основною метою ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.

Названа стаття проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів».

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «ОСОБА_10 унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України», «ОСОБА_11 проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «ОСОБА_12 проти України», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).

Вказані рішення ЄСПЛ свідчать про те, що захист права особи на відшкодування податку на додану вартість за рахунок державного бюджету повинно розглядати, як захист права особи на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Такий висновок також випливає з п.49 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06).

Згідно п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Тобто, суд повинен встановити чи вчинені дії податкового органу щодо позбавлення права позивача на відшкодування йому задекларованої суми від'ємного значення податку на додану вартість на підставі закону та у відповідності до нього.

Таким чином, суд повинен констатувати той факт, що обмеження права позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість (права на майно) здійснене податковим органом, як представником держави Україна, з порушенням основного принципу втручання держави у цей процес принципу законності, що свідчить про недотримання при цьому гарантій для позивача, передбачених ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Положення п.п.200.8-200.13 ст.200 Податкового кодексу України встановлюють алгоритм дій податкового органу щодо проведення перевірки даних декларації, заявлених сум до бюджетного відшкодування та прийняття висновку про відшкодування підтвердженої суми від'ємного значення за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

В своїх письмових поясненнях представник відповідача зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у судових рішеннях від 16.09.2015 року по справі № 21-881а15, від 17.11.2015 року по справі № 21-4371а15 та від 02.12.2015 року по справі № 21-2650а15, відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключним повноваженням податкових органів та органів державного казначейства, відшкодування податку на додану вартість на користь платника податку повинно відбуватись у формі зобов'язання податковий орган скласти висновок та направити його на виконання до відповідного органу державного казначейства.

Однак, на думку суду, положення вказаних судових рішень не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.244-2 КАС України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В зазначених вище судових рішеннях Верховний Суд України зробив висновок про порядок застосування положень ст.200 Податкового кодексу України в частині обрання судом такого способу захисту порушеного права платника податку, як стягнення суми заборгованості з Державного бюджету України на його банківський рахунок.

Цей висновок Верховного Суду України стосувався тієї правової ситуації, коли платник податку подав відповідну заяву про відшкодування суми податку на додану вартість, податковий орган провів відповідну перевірку та підтвердив заявлену до відшкодування суму, але не направив відповідного висновку до органу державного казначейства про повернення цієї суми.

Тобто, за таких обставин та у такий спосіб відновлення порушеного права позивача, як зобов'язання податковий орган скласти відповідний висновок про підтвердження суми задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість та направити його до органу державного казначейства для виконання за встановлених у справі обставин не може бути застосований судом з причини його не ефективності у питанні поновлення прав особи, яка звернулась до суду за захистом.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб поновлення порушеного права, а саме стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» відшкодування податку на додану вартість у сумі 4089125,00 грн., є обґрунтованим з огляду на наступне.

Перш за все, вказаний спосіб відшкодування податку на додану вартість, як його перерахування з Державного бюджету України на банківський рахунок платника податків, передбачений нормами пп. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Крім того, існуюча судова практика визнає стягнення з Державного бюджету України на банківський рахунок платника податків сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню, належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.02.2009 року по справі № 21-2141ов08 суд зазначив, що в разі порушення податковим органом порядку відшкодування податку на додану вартість або у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Також, до вказаних правовідносин слід застосовувати положення постанови Верховного Суду України від 03.06.2014 року по справі № 21-131а14 стосовно способу захисту порушеного права платника податків, в якій Верховний Суд України визнав законним здійснення стягнення з Державного бюджету України суми невідшкодованого податку на додану вартість, оскільки погодився з висновками ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.01.2014 року, якою залишено в силі постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 року про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 2180908,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача на розпорядження належним йому майном суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Суд вважає, що в даному випадку саме таким способом поновлення прав є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача розміру відшкодування податку на додану вартість у сумі 4089125,00 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та належать до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-72, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області щодо позбавлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» (65020, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 71, код ЄДРПОУ 39473906) права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4089125 (чотири мільйони вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ ІНВЕСТ ТОРГ» (65020, м. Одеса, вул. Базарна, буд. 71, код ЄДРПОУ 39473906) відшкодування податку на додану вартість у сумі 4089125 (чотири мільйони вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять п'ять) грн.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя                                                                                                    М.М. Кравченко