Рішення

від 22.08.2016 по справі 905/1901/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.2016 Справа №905/1901/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр мира», м.Донецьк, ЄДРПОУ 37903697,

про стягнення 56843,41 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/2-819 від 31.05.2016р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр мира», м.Донецьк, про стягнення 56843,41 грн., у тому числі: суми основного боргу у розмірі 31812,74 грн., пені у розмірі 8133,00 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 15757,94 грн. та 3% річних у розмірі 1139,73 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1901/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 07.06.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1901/16.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору купівлі-продажу природного газу №728/14-ТЕ-7 від 11.12.2013р. між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов'язаннями листопада-грудня 2014р., виникли підстави для нарахування 3% річних та пені за зобов'язаннями лютого, березня, липня, листопада-грудня 2014р., а також інфляційних витрат за зобов'язаннями лютого, березня, листопада-грудня 2014р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; у копіях: договір купівлі-продажу природного газу №728/14-ТЕ-7 від 11.12.2013р. разом із додатковими угодами №1 від 28.01.2014р., №2 від 30.04.2014р. до нього; акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2014р., №б/н від 28.02.2014р., №б/н від 31.03.2014р., №б/н від 30.04.2014р., №б/н від 31.05.2014р., №б/н від 30.06.2014р., №б/н від 31.07.2014р., №б/н від 31.10.2014р., №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р., правоустановчі документи підприємства позивача, а також витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2014р. по 31.01.2016р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.07.2016р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1901/16 на 15 днів по 23.08.2016р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

11.08.2016р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 11.08.2016р., до якого додано копії банківських виписок за 06.02.2014р., за 11.11.2014р., за 15.08.2014р., за 03.07.2014р., за 26.03.2014р., за 28.03.2014р., за 18.04.2014р., за 07.05.2014р., за 11.06.2014р.

22.08.2016р. позивачем представлено через канцелярію господарського суду Донецької області клопотання б/н від 22.08.2016р., до якого додано у копіях: лист Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» №50-06/1230 від 24.12.2014р., довіреність на представника позивача ОСОБА_2

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.08.2016р. не з'явився, витребувані документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку ) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр мира» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №728/14-ТЕ-7, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 188,884 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 26,053, лютий - 26,053, березень - 26,053, квітень - 13,027, травень - 6,513, червень - 6,513, липень - 6,513, серпень - 6,513, вересень - 6,513, жовтень - 13,027, листопад - 26,053, грудень - 26,053.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовою п.3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничного рівня ціни) на газ і тарифів його транспортування Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

За змістом п.5.2 договору до сплати ціна за 1000 куб.м. природного газу - 1118,974грн., крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Можливість змін ціни на природний газ вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.6.3 договору, сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, встановлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (р.11 договору).

Додатковою угодою №1 від 28.01.2014р. до договору змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.01.2014р. до сплати за 1000 куб.м. газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., усього з ПДВ - 1309,20 грн.

Додатковою угодою №2 від 30.04.2014р. до договору п.1.2 викладено в наступній редакції: «Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням».

Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склались з 03.04.2014р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2014р., №б/н від 28.02.2014р., №б/н від 31.03.2014р., №б/н від 30.04.2014р., №б/н від 31.05.2014р., №б/н від 30.06.2014р., №б/н від 31.07.2014р., №б/н від 31.10.2014р., №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р. за січень-липень, жовтень-грудень 2014р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2014р. - 20,370 тис.куб.м. на суму 26668,41 грн.;

у лютому 2014р. - 16,639 тис.куб.м. на суму 21783,78 грн.;

у березні 2014р. - 10,527 тис.куб.м. на суму 13781,95 грн.;

у квітні 2014р. - 5,390 тис.куб.м. на суму 7056,59 грн.;

у травні 2014р. - 2,104 тис.куб.м. на суму 2754,55 грн.;

у червні 2014р. - 1,557 тис.куб.м. на суму 2038,43 грн.;

у липні 2014р. - 1,130 тис.куб.м. на суму 1479,39 грн.;

у жовтні 2014р. - 3,679 тис.куб.м. на суму 4816,55 грн.;

у листопаді 2014р. - 11,219 тис.куб.м. на суму 14687,91 грн.;

у грудні 2014р. - 13,101 тис.куб.м. на суму 17151,83 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень-липень, жовтень-грудень 2014р. у загальному обсязі 85,716 тис.куб.м. на суму 112219,39грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2014 року - 14.02.2014р.;

за лютий 2014 року - 14.03.2014р.;

за березень 2014 року - 14.04.2014р.;

за квітень 2014 року - 14.05.2014р.;

за травень 2014 року - 14.06.2014р.;

за червень 2014 року - 14.07.2014р.;

за липень 2014 року - 14.08.2014р.;

за жовтень 2014 року - 14.11.2014р.;

за листопад 2014 року - 14.12.2014р.;

за грудень 2014 року - 14.01.2015р.

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр мира», позивачем враховано сплату за природний газ спожитий у січні-липні, жовтні-листопаді 2014р. у загальній сумі 80406,65грн., виходячи з проведених відповідачем оплат, що свідчить про часткове погашення зобов'язання із порушенням строків виконання за зобовязаннями лютого, березня, липня, листопада та грудня 2014р..

З огляду на таке та ґрунтуючись на приписах п.6.3 договору, віднесено здійснені відповідачем оплати у рахунок сплати за зобов'язаннями січня-липня, жовтня-листопада 2014р., при цьому оплата на підставі означеного спірного договору за отриманий Покупцем природний газ протягом листопада 2014р. - частково, грудня 2014р. - не проведена у повному обсязі.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем природного газу поставленого, зокрема, у листопаді-грудні 2014р. у загальній сумі 31812,74 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ протягом листопада-грудня 2014р. відповідно до договору №728/14-ТЕ-7 від 11.12.2013р. обгрунтовані та належним чином доведені, отже підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 31812,74 грн.

Як було зазначено вище, за відомостями позивача, що не спростовано у порядку чинного господарського процесуального законодавства, рахується погашення зобов'язання листопада 2014р. частково, за зобов'язаннями грудня 2014р. - є наявним борг у повному обсязі, окрім того розрахунок за зобов'язаннями лютого, березня, липня 2014р. проведено з порушенням строків виконання, встановлених договором №728/14-ТЕ-7 від 11.12.2013р.

З огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, з урахуванням здійснених часткових оплат, інфляційні витрати та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат становить 15757,94 грн. (у межах провадження по даній справі за зобов'язанням лютого 2014р. на суму 21756,78 грн. за березень 2014р.; за зобов'язанням березня 2014р. на суму 13754,95 грн. за період квітень 2014р.; за зобов'язанням листопада 2014р. на суму 14660,91 грн. за період грудень 2014р. - січень 2016р. та за зобов'язанням грудня 2014р. на суму 17151,83 грн. за період січень 2015р.- січень 2016р.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), оскільки неправильно визначено період для їх нарахування, і тому не може бути прийнятий судом.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», у межах визначеного періоду, а саме, з урахуванням здійснених оплат, на дійсну суму боргу, що існувала у наведений період прострочення, суд дійшов висновку про їх розмір в загальній сумі 13443,63 грн. (за зобов'язанням листопада 2014р. на суму 14660,91грн. за період з січня 2015р. по січень 2016р., за зобов'язанням грудня 2014р. на суму 17 151,83 грн. за період з лютого 2015р. по січень 2016р., за іншими зобов'язаннями інфляційні процеси не відбулись).

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних 1139,73 грн. (нарахування здійснено за зобов'язаннями: лютого 2014р. на суму 21756,78 грн. з 15.03.2014р. по 26.03.2014р. та на суму 12402,19 грн. з 27.03.2014р. по 28.03.2014р.; березня 2014р. на суму 13754,95 грн. з 15.04.2014р. по 18.04.2014р.; липня 2014р. на суму 1452,39 грн. з 15.08.2014р. по 15.08.2014р..; листопада 2014р. на суму 14660,91 грн. з 15.12.2014р. по 29.02.2016р.; грудня 2014р. на суму 17151,83 грн. з 15.01.2015р. по 29.02.2016р.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобов'язаннями лютого, березня, липня, листопада-грудня 2014р., виходячи з того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 1137,11 грн.

З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних у сумі встановленій судом, 3% річних у розмірі 1137,11 грн., інфляційні витрати - 13443,63 грн.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 8133,00 грн. (нарахування здійснено за зобов'язаннями: лютого 2014р. на суму 21756,78 грн. з 15.03.2014р. по 26.03.2014р. та на суму 12402,19 грн. з 27.03.2014р. по 28.03.2014р.; березня 2014р. на суму 13754,95 грн. з 15.04.2014р. по 18.04.2014р.; липня 2014р. на суму 1452,39 грн. з 15.08.2014р. по 15.08.2014р..; листопада 2014р. на суму 14660,91 грн. з 15.12.2014р. по 14.06.2015р.; грудня 2014р. на суму 17151,83 грн. з 15.01.2015р. по 14.07.2015р.).

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за зобов'язаннями лютого, березня, липня, листопада-грудня 2014р., виходячи з того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 8117,10 грн.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр мира» пені підлягають задоволенню частково, у сумі встановленої судом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр мира», м.Донецьк, про стягнення 56843,41 грн., у тому числі: суми основного боргу у розмірі 31812,74 грн., пені у розмірі 8133,00 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 15757,94 грн. та 3% річних у розмірі 1139,73 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр мира» (83001, м.Донецьк, Ворошиловський район, вул.Університетська, буд.20, ЄДРПОУ 37903697, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 у АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 54510,58 грн., у тому числі 31812,74 грн. основного боргу, 8117,10 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1137,11 грн. 3% річних та 13443,63грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1321,45 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 22.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2016р.

Суддя О.В. Кротінова