Рішення

від 29.08.2016 по справі 922/2417/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р.Справа № 922/2417/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігон Плюс", м. Харків про стягнення 30721,05 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 79/15-0602/1 від 15.09.2015 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Завод обважених бурильних ведучих труб" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігон Плюс" про повернення попередньої оплати за договором поставки № 79/18-172-15 від 23.12.2015 року, у зв`язку з недопоставкою продукції на суму 18316,80 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2860,64 грн. пені, 4850,81 грн. штрафних санкцій ,4692,80 грн. штрафу та витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 серпня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2016 року розгляд справи було відкладено на 29.08.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.08.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 29.08.2016 року не з’явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Присутній в судовому засіданні 29 серпня 2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 серпня 2016 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

23.12.2015 року між Дочірнім підприємством «Завод обважених бурильних та ведучих труб» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полігон Плюс» (відповідач, постачальник) було укладено договір на постачання продукції виробничо-технічного призначення № 79/18-172-15 у відповідності до умов якого відповідач зобов`язується на умовах, викладених у договорі, поставити позивачу продукцію виробничо-технічного призначення, номенклатура, кількісні та якісні характеристики і терміни постачання якої вказані в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами договору, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з п.1.1, 2.1 Договору, Специфікацією № 1 (додаток № 1 до Договору) визначено номенклатуру, кількість, ціни на Продукцію. Загальна вартість Продукції склала 40 224,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору, покупець здійснює оплату Продукції за Договором у порядку, зазначеному у Специфікаціях. Пунктом 1 Специфікації № 1 до Договору сторони встановили, що покупець здійснює передплату Продукції за даною специфікацією в розмірі 70% на закупку матеріалу та 30% протягом 5-ти календарних днів після повідомлення покупця про готовність Продукції до постачання.

Відповідно до п. 3.1 Договору, постачальник здійснює поставку Продукції на умовах і в терміни, зазначені у Специфікаціях. Згідно з пунктом 2 Специфікації № 1 до Договору постачальник зобов’язався поставити Продукцію протягом ЗО робочих днів з моменту надходження 70% передплати від покупця.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач сплатив попередню оплату у встановленому договором розмірі (70%) в сумі 28156,80 грн. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 7197 від 23.12.2015 року (а.с. 16).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме наданих позивачем видаткових накладних № 1 від 18.01.2016 року та № 3 від 04.03.2016 року відповідачем була поставлена продукція вартістю 4920,00 грн. з ПДВ, а саме: вал шестерня 98.57.2.40.00.01 у кількості 1 шт. за ціною 2982,00 грн., колесо зубчатое 98.57.2.40.00.02 у кількості 1 шт. за ціною 1938,00 грн., з простроченням на 39 днів - 16.03.2016 року була поставлена продукція вартістю 4920,00 грн., а саме: вал шестерня 98.57.2.40.00.01 у кількості 1 шт. за ціною 2982,00 грн. колесо зубчатое 98.57.2.40.00.02 у кількості 1 шт. за ціною 1938,00 грн.

Решта продукцію загальною вартістю 30384,00 грн., як зазначає позивач, поставлені не були.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 30.03.2016 року було надіслано на адресу відповідача претензію за № 79/15-31, в якій позивач вимагав невідкладно, не пізніше 7 днів після отримання претензії, поставити недопоставлену за договором продукцію вартістю 30384,00 грн., а у разі не виконання зобов`язання щодо поставки товару не пізніше 8 днів від дня отримання претензії повернути попередню оплату в сумі 18316,80 грн.

Відповідач вказану претензію отримав 09.04.2016 року, про що свідчить витяг із офіційного сайту «Укрпошта», проте продукцію у вказані позивачем терміни не поставив та грошові кошти в сумі 18316,80 грн., сплачені позивачем в якості авансу, не повернув, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що договір № 79/18-172-15 від 23.12.2015 року, укладений між сторонами по справі, за своєю природою є договором поставки.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, а саме платіжним дорученням № 7197 від 23.12.2015 року на суму 28156,80 грн., враховуючи те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо поставки продукції в повному обсязі, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 18316,80 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 4850,81 грн. штрафних санкцій згідно п. 8.4 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.4 договору, за невиконання або неналежне виконання умов дійсного договору відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірах, встановлених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Сплата штрафу не звільняє відповідача від виконання своїх зобов`язань за договором.

Позивач вказує на те, що відповідач, у зв`язку з порушенням умов договору щодо вчасної поставки продукції, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у розмірі 0,1% вартості продукції, щодо якої допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення в сумі 2379,53 грн.

Також позивачем було нараховано відповідачу на підставі вказаного пункту договору штраф у розмірі 7% в сумі 2471,28 грн. за прострочення поставки продукції на суму 35304,00 грн. на строк понад 30 днів (у тому числі продукцію на суму 4920,00 грн. на строк 39 днів та продукції на суму 30384 грн. на строк 72 дня).

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню у розмірі 0,1% вартості продукції в сумі 2379,53 грн. та штраф в розмірі 7% в сумі 2471,28 грн., розрахунок пені та штрафу перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо їх задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 4692,80 грн. штрафу згідно п. 3.4 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.4 договору, у разі прострочення надання відповідачем на адресу відповідача додаткових накладних та розрахунків-коригувань до податкових накладних, виписаних у зв`язку зі збільшенням вартості товару, оформлених та зареєстрованих в ЄРПН згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, постачальник сплачує позивачу, в безспірному порядку, штраф у розмірі ПДВ, на суму якого повинні були бути видані належним чином оформлені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та розрахунки-коригування до податкових накладених.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач прострочив надання позивачеві зареєстровані податкові накладні від 23.12.2015 року на суму податку на додану вартість 4692,80 грн., кінцевим днем реєстрації та надання податкової накладної є 7.01.2016 року, проте відповідач зареєстрував податкову накладну 19.01.2016 року, що підтверджується витягом з єдиного реєстру податкових накладних №318832 від 20.01.2016 року (арк. спр. 18).

Приймаючи до уваги встановлений факт порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, вимога про стягнення штрафу в сумі 4692,80 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 2860,64 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.2 договору за порушення встановлених договором (або погоджених сторонами письмово) строків поставки, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірів 0,2% вартості не поставленої в строк продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, заяв який сплачується пеня, за кожен день прострочення поставки.

Суд звертає увагу позивача на те, що даним пунктом договору було передбачено стягнення пені за порушення строків поставки продукції, в той час, як п. 8.4 договору сторони також передбачили відповідальність відповідача за порушення умов договору.

За порушення строків поставки продукції позивачу, останнім було нараховано відповідачу пеню в розмірі 0,1% вартості продукції (п. 8.4 договору), та пеню, яка передбачена п. 8.2 договору.

Тобто в даному разі позивачем двічі нараховано відповідачу пеню за порушення одного й того самого зобов`язання.

За нормами статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тому одночасне застосування судом за одне й те саме господарське правопорушення штрафних санкцій, передбачених пунктом 8.2 Договору (пеня 2860,64 грн.), та штрафу, передбаченого п. 8.4 договору (штраф 4850,81 грн.) - суперечило б принципам законності та верховенства права, закріпленим у статтях 8 та 129 Конституції України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2860,64 грн., нараховані позивачем, є такими, що не відповідають нормам законодавства та заявлені неправомірно, що має наслідком відмову в позові в цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. У зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 1249,69 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 655, 693 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігон Плюс» (61089, м. Харків, пр. Індустріальний (Фрунзе), б. 63, к. 48, код ЄДРПОУ 39581479) на користь Дочірнього підприємства «Завод Обважнених бурильних та ведучих труб» (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2, пот. рах. 260060134724 в АТ «Сбербанк», МФО 320627, код ЄДРПОУ 30991664) 18316,80 грн. попередньої оплати за договором № 79/18-172-15 від 23.12.2015 року, штрафні санкції в сумі 4850,81 грн., штраф в сумі 4692,80 грн. та 1249,69 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 2860,64 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 31.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_2