Ухвала

від 30.08.2016 по справі 809/2521/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 р. Справа № 876/10813/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

участю секретаря Чопко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року у справі за позовом першого заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави, в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА :

Прокурор м. Івано-Франківська в інтересах держави, в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 26.06.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто" про стягнення заборгованості в сумі 1 311 719,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача, в порушення вимог підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України наявна заборгованість по податку на додану вартість в сумі 600 698,56 грн., по земельному податку в розмірі 224 903,63 грн. та зі збору за місця паркування транспортних засобів в сумі 417 480,81 грн. Внаслідок чого, загальна сума заборгованості становить 1 311 719,74 грн., в тому числі пеня - 68 636,60 грн. Просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача вищевказану суму боргу. 10.07.2015 року в судовому засіданні прокурором подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача податковий борг в загальній сумі 1 205 422,38 грн., зокрема по податку на додану вартість в сумі 494 401,2 грн., по земельному податку - 224 903,63 грн., зі збору за місця паркування транспортних засобів в сумі 417 480,81 грн. та пеню в загальній сумі 68 636,60 грн.

Оскаржуваною постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року - позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що відповідно до абзацу першого п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. З ч. 1 ст. 183-3 КАС України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом. Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 КАС України.

Згідно з абзацом другим п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби, у свою чергу, звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку виноситься за результатами розгляду відповідного позову податкового органу і не може бути ухвалене в порядку ст. 183-3 КАС України.

При цьому, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливість одночасного розгляду справи як у порядку позовного, так і в порядку особливого провадження, встановленого ст. 183- 3 КАС України, а також не передбачає можливості роз'єднання вимог, які підлягають розгляду в порядку різних видів провадження.

Таким чином в порядку позовного провадження підлягає розгляду саме позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Позовні вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків відкритих у банках, обслуговуючих відповідача, а так само за рахунок готівки, що йому належить, належить розглядати в спеціальному порядку, що визначений ст. 183-3 КАС України, за поданням податкового органу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 205 422,38 грн. з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих Комунальне підприємство "Технічний центр "Сервіс-Авто" та за рахунок готівки.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Кодексу, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1. статті 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, Комунальне підприємство "Технічний центр "Сервіс-Авто" зареєстроване, як юридична особа та перебуває на обліку ДПІ у м. Івано-Франківську. .

Статтею 16.1.4. Кодексу передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідачем подано до ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року - травень 2014 року, липень - листопад 2014 року, січень 2015 року та квітень 2015 року та задекларовано податок на додану вартість в загальній сумі 494 401,2 грн.. Пунктом 56.11 статті 56 Кодексу встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить висновку, що податкові зобов'язання платника податку, визначені ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість, є узгодженими.

Стаття 57.1 Кодексу встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Окрім того судом встановлено, що відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання зі збору за місця для паркування транспортних засобів за 2014 - 2015 роки, подавши до ДПІ у м. Івано-Франківську податкові декларації зі збору за місця для паркування транспортних засобів за 2014 - 2015 роки, задекларувавши збір за місця для паркування транспортних засобів відповідно в сумі 578763,13 грн. 131841,84 грн..

Статтею 126 Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За результатами проведеної камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків складено акт за № 1352/09-15-15-03-28/23802618 від 02.04.20015 року, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату відповідачем узгодженої суми податкових зобов'язань зі збору за місця для паркування транспортних засобів, чим порушено підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України..

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0004451503 та за № 0004461503 від 03.04.2015 року, якими до відповідача застосовано штрафні санкції відповідно в розмірі 4026,79 грн. та 201810,70 грн.. Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем отримано, що підтверджується підписом на корінцях податкових повідомлень-рішень.

Так, як відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Кодексу, не була порушена процедура апеляційного (адміністративного) узгодження податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями суд приходить до висновку, що визначені суми податкових зобов'язань є узгодженими.

Судом встановлено, що відповідач частково сплатив заборгованість зі збору за місця для паркування транспортних засобів, внаслідок чого заборгованість по вказаному податку перед бюджетом становить 417480,81 грн..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач самостійно визначив податкове зобов'язання по земельному податку за 2014 - 2015 роки, подавши до ДПІ у м. Івано-Франківську податкові декларації з плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) за 2014 - 2015 роки, самостійно розрахувавши розмір вказаних зобов'язань відповідно 155 994,70 грн. із щомісячною сплатою 12999,56 грн. та 197 252,18 грн. із щомісячною сплатою 16 437,68 грн..

Окрім того, відповідачем подано до ДПІ у м. Івано-Франківську уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, самостійно розрахувавши розмір вказаних зобов'язань в сумі 96,64 грн..

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За результатами проведеної камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків складено акт за № 1352/09-15-15-03-28/23802618 від 27.03.20015 року, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату відповідачем узгодженої суми податкових зобов'язань по земельному податку, чим порушено пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.. За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0004311503 від 31.03.2015 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 47 859,52 грн. .

Вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем отримано, що підтверджується підписом на корінці податкового повідомлення-рішення. Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Кодексу, не була порушена процедура апеляційного (адміністративного) узгодження податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями суд приходить до висновку, що визначені суми податкових зобов'язань є узгодженими.

Судом встановлено, що відповідач частково сплатив заборгованість по земельному податку, внаслідок чого заборгованість по вказаному податку перед бюджетом становить 224 903,63 грн..

Пунктом 129.1.1. частини 129.1. статті 129 Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Відповідно до змісту вказаного пункту відповідачу нараховано пеню на загальну суму 68 636,60 грн..

Згідно пункту 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу податкової вимоги форми "Ю" за № 1242 від 01.06.2012 року на суму 19014,84 грн..

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями, обліковими картками платника податків, довідкою про наявний податковий борг, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 205 422,38 грн. з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих Комунальне підприємство "Технічний центр "Сервіс-Авто" та за рахунок готівки. Крім , цього враховуючи те, що апеллянту при поданні апеляційної скарги відстрочено сплату судового збору, а слід стягнути з Комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто" судовий збір на користь держави сумі 19889 гривні 47коп.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто" - залишити без задоволення.

постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року у справі № 809/2521/15 - залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто" судовий збір на користь держави сумі 19889 гривні 47коп.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар