Рішення

від 02.08.2016 по справі 910/9376/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016Справа №910/9376/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВОЛЮШН МЕДІА"

про стягнення 9 108,64 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Врублецький І.О. - за довіреністю від 03.02.2016 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВОЛЮШН МЕДІА" про стягнення 9 108,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманих послуг від позивача згідно умов Договору №125/2 від 18.04.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 6 422,40 грн. - суми основного боргу, 1 279,67 грн. - пені, 204,89 грн. - 3% річних, 1 201,68 грн. - інфляційних втрат, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.06.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 року, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача, відкладено розгляд справи на 02.08.2016 року.

В судове засідання 02.08.2016 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 27.05.2016 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 02.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙ" (далі по тексту - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВОЛЮШН МЕДІА" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено Договір №125/2 (далі по тексту - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати рекламні та маркетингові послуги, а Відповідач зобов'язався приймати послуги та своєчасно оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 4.1. Договору, вартість Послуг Виконавця визначається Сторонами в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 4.2. Договору, загальна ціна Договору складає суму вартості Послуг Виконавця, наданих впродовж терміну дії цього Договору і вказаних у відповідних Додатках до цього Договору.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що замовник оплачує послуги Виконавця шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок передплати у розмірі 100% вартості послуг, передбаченої у відповідному Додатку до цього Договору, впродовж 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання Замовником рахунку - фактури, наданого Виконавцем. Сторони мають право узгодити інший порядок оплати в Додатках до цього Договору.

Відповідно до п.8.1. Договору (в редакції пункту 1 Додаткової угоди №1 від 09.12.2014р.) строк дії Договору становить з дати його підписання (18.04.2014р.) до 31.12.2015р., але, у будь-якому випадку не раніше, чим до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивачем надані, а відповідачем прийняті наступні послуги:

- Згідно Додатку №3 від 10.12.2014р. до Договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання надати Відповідачу послуги з пріоритетної викладки періодичних видань Замовника на вітринах торгових точок (кіосків) з продажу преси в торговій мережі ТОВ «Пресса От и До» м. Черкаси протягом періоду з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. Вартість послуг Позивача за цим Додатком становила на місяць 201,60 (двісті одна гривня 60 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) (абз.2 п.6 Додатку №3 від 10.12.2014р.).

- відповідно до Додатку №4 від 10.12.2014р. до Договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання надати Відповідачу маркетингові послуги з контролю наявності періодичних видань Замовника в торговій мережі ПП «Прес-Служба Одеси» м. Одеси протягом періоду з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. Вартість послуг Позивача за цим Додатком становила на місяць 648,00 (шістсот сорок вісім гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) (п.4 Додатку №4 від 10.12.2014р.)

- згідно Додатку №5 від 10.12.2014р. до Договору, Позивач прийняв на себе зобов'язання надати Відповідачу маркетингові послуги, зокрема, з контролю наявності періодичних видань Замовника в торговій мережі ПП «Прес-Служба Одеси» (п.2.2. цього Додатку). Відповідно до п.4 Додатку №5 від 10.12.2014р. строки надання передбачених цим Додатком послуг становить з 01.01.2015р. по 31.12.2015 р. Вартість вказаних послуг Позивача становила на місяць 234,00 (двісті тридцять чотири гривні 00 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) (п.6 Додатку №5 від 10.12.2014р.)

- згідно Додатку №6 від 10.12.2014р. (арк. 37-38 додатків) до Договору №125/2 Позивач прийняв на себе зобов'язання надати Відповідачу маркетингові послуги з контролю наявності періодичного видання Замовника в торговій мережі ТОВ «Пресса От и До» м. Черкаси. Строк надання послуг становить з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. (п.4 Додатку). Вартість послуг Позивачем становила на місяць 360,00 (триста шістдесят гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ (20%) (п.5 Додатку №6 від 10.12.2014р.).

Відповідно до п.5.2. Договору, акт здачі-приймання послуг складається і підписується Виконавцем в двох екземплярах, після чого передається на підписання Замовникові. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів зобов'язаний розглянути його і у разі відсутності заперечень, повернути підписаний екземпляр Акту Виконавцеві. У разі наявності зауважень щодо наданих послуг Замовник в зазначений термін складає про це письмове мотивоване заперечення і надає його Виконавцеві. У випадку якщо Замовник не повернув Виконавцеві підписаний екземпляр Акту і не надав письмових заперечень впродовж зазначеного терміну, послуги Виконавця вважаються прийнятими в повному об'ємі, що у будь-якому випадку не звільняє Замовника від обов'язку повернути підписаний екземпляр Акту Виконавцеві. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Акту без заперечень і не можуть бути підставою для відмови Замовника від оплати Послуг Виконавця за відповідний звітний період.

Акти здачі-приймання послуг за період з 01.02.2015р. по 30.06.2015р., направлені Позивачем Відповідачу поштою, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, але Відповідач не повернув підписані екземпляри актів Позивачу та не надав письмових заперечень щодо їх підписання.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що згідно п.5.2. Договору послуги надані Позивачем протягом періоду з 01.02.2015р. по 30.06.2015р. згідно Договору та Додатків від 10.12.2014р. за №3, №4, №5, №6, вважаються прийнятими Відповідачем як такі, що були надані належним чином відповідно до умов Договору, а отже, мають бути оплачені Відповідачем в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 6 422,40 грн., зокрема:

- відповідач не оплатив послуги, надані Позивачем згідно Додатку №3 від 10.12.2014р. в період з 01.03.2015р. по 30.06.2015р., внаслідок чого загальна сума заборгованості Відповідача з оплати таких послуг становить 806,40 грн., в т.ч. ПДВ (20%);

- відповідач не оплатив послуги, надані Позивачем згідно Додатку №4 від 10.12.2014р. в період з 01.02.2015р. по 30.06.2015р. , внаслідок чого загальна сума заборгованості Відповідача з оплати таких послуг становить 3 240,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%);

- відповідач не оплатив послуги, надані Позивачем згідно п.2.2. Додатку №5 від 10.12.2014р. в період з 01.03.2015р. по 30.06.2015р., внаслідок чого загальна сума заборгованості Відповідача з оплати таких послуг становить 936,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%);

- відповідач не оплатив послуги, надані Позивачем згідно Додатку №6 від 10.12.2014р. в період з 01.03.2015р. по 30.06.2015р., внаслідок чого загальна сума заборгованості Відповідача з оплати таких послуг становить 1440,00 грн. в т.ч. ПДВ (20%).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав позивачу послуги за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманих послуг, та має перед позивачем заборгованість з їх сплати в розмірі 6 422,40 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6 422,40 грн. - суми основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись п.6.4. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 279,67 грн.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у разі невчасної оплати (неоплата) Замовником (Відповідачем) послуг Виконавця (Позивача), Замовник виплачує Виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 1 279,67 грн. , нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 204,89 грн. - 3% річних, 1 201,68 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 204,89 грн. - 3% річних, 1 201,68 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВОЛЮШН МЕДІА" (04107, м. Київ, ПРОВУЛОК ДЕЛЕГАТСЬКИЙ, будинок 12; код ЄДРПОУ 32711084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ" (01135, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАВЛІВСЬКА, будинок 29; код ЄДРПОУ 30524077) 6 422 (шість тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. - суми основного боргу, 1 279 (одну тисячу двісті сімдесят дев'ять) грн. 67 коп. - пені, 204 (двісті чотири) грн. 89 коп. - 3% річних, 1 201 (одну тисячу двісті одну) грн. 68 коп. - інфляційних втрат, 1 378 (одну тисячу триста вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 26.08.2016 року.