Рішення

від 22.08.2016 по справі 914/2068/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2016р. Справа№ 914/2068/16

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Добрячин Сокальського району Львівської області

до відповідача: Комунального підприємства "Школяр", м. Червоноград Львівської області

про стягнення 27 556, 62 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець, ОСОБА_2 - представник

від відповідача: Чекіль В.С. - директор

Розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Школяр" про стягнення 27 556, 62 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.08.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2016 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнав частково в сумі 19 341, 40 грн., оскільки 02.08.2016 р., до порушення господарським судом провадження у справі, ним було сплачено частково заборгованість в розмірі 1 000, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася в господарський суд з позовом до Комунального підприємства "Школяр" (надалі - відповідач) про стягнення 27 556, 62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 15.02.2016 р. між ним та відповідачем був укладений договір поставки продукції № 5/02-16 (надалі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов'язується передати в обумовлені цим договором терміни у власність покупця товар, а саме: вироби хлібобулочні, кондитерські, та кулінарні, борошняні, нетривалого зберігання, а відповідач зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Згідно п. 3.2 договору, за поставлений товар відповідач здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10-ти днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 28 641, 40 грн., однак вказаний товар відповідачем був оплачений частково в розмірі 8 300, 00 грн., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 20 341, 40 грн.

Сторонами був підписаний акт звірки розрахунків за період з 01.02.2016 р. по 31.05.2016 р., в якому відповідач підтвердив, що у нього існує заборгованість в розмірі 20 341, 40 грн.

Таким чином, на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 341, 40 грн., яку останній просить стягнути на свою користь.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 326, 89 грн. інфляційних втрат, 135, 84 грн. 3% річних, 1 752, 49 грн. пені та 5 000, 00 грн. моральної шкоди.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що кредиторська заборгованість виникла у зв»язку з важким фінансовим становищем, в якому відповідач опинився у 2015-2016 р.р. з незалежних від нього причин. Крім того, представник відповідача повідомив, що ним 02.08.2016 р. було сплачено частину боргу в розмірі 1 000, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 15.02.2016 р. між сторонами був укладений договір поставки продукції № 5/02-16. Відповідно до п. 1.1 договору, позивач зобов»язується передати в обумовлені цим договором терміни у власність покупця товар, а саме: вироби хлібобулочні, кондитерські, та кулінарні, борошняні, нетривалого зберігання, а відповідач зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 3.2 договору, за поставлений товар відповідач здійснює оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10-ти днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 28 641, 40 грн., однак вказаний товар відповідачем був оплачений частково в розмірі 8 300, 00 грн., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 20 341, 40 грн.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 02.08.2016 р., до звернення позивача з позовом до суду та порушення господарським судом провадження у справі (09.08.2016 р.), була сплачена частина заборгованості в розмірі 1 000, 00 грн., відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити за безпідставністю.

Зважаючи на те, що представник відповідача доказів повного погашення заборгованості за поставлений йому позивачем товар не представив, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 19 341, 40 грн. підлягають до задоволення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 135, 84 грн. та інфляційних втрат в розмірі 326, 89 грн., суд вважає, що вони розраховані вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 752, 49 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлений за згодою сторін

Вміщення в договорі лише загальної умови про те, що сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, не може означати встановлення договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки в укладеному між сторонами договорі не передбачено ні виду неустойки, ні її розміру, тому вимога позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Позивач просить також стягнути з відповідача 5 000, 00 грн. моральної шкоди, однак відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивачем не представлено суду жодних доказів, з якими цивільне законодавство пов'язує можливість виникнення та нарахування моральної шкоди, а факт неналежного виконання договірного зобов'язання не може бути підставою для такого нарахування, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити повністю

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог .

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Школяр» (80100, м. Червоноград Львівської області, вул. Миру, 7/1, код ЄДРПОУ 19175328) на користь Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 (80053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму в розмірі 20 794, 46 грн., з яких:

- 19 341, 40 грн. - основного боргу;

- 326, 89 грн. - інфляційних втрат;

- 135, 84 грн. - 3% річних;

- 990, 33 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 29.08.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.