Рішення

від 18.08.2016 по справі 910/11570/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2016Справа №910/11570/16

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Благодійної організації "Печерський фонд Регіонального розвитку" третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 9 480,15 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Цимбаліст Н.В. (дов. № 155/1/03-66 від 06.01.2016 року) від відповідача Князев І.Л. (дов. б/н від 18.08.2016 року) від третьої особине з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18 серпня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Печерський фонд Регіонального розвитку" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 9 480,15 грн., в тому числі 1 387,46 грн. заборгованості з орендної плати, 478,80 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 7 164,51 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 94,30 грн. пені, 297,49 грн. інфляційних втрат, 57,59 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1140 від 26.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/11570/16, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та призначено справу до розгляду на 28.07.2016 року.

11.07.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 387,46 грн. заборгованості з орендної плати, 478,80 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 7 164,51 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.07.2016 року надав докази оплати заборгованості. А саме на доказ оплати заборгованості представник відповідача надав суду платіжне доручення № 10 від 30.06.2016 року на суму 9 707,11 грн. та платіжне доручення № 11 від 22.07.2016 року на суму 5 367,66 грн.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.07.2016 року оголошено перерву до 11.08.2016 року.

У судовому засіданні 11.08.2016 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.08.2016 року.

12.08.2016 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав докази оплати 297,49 грн. інфляційних втрат та 57,59 грн. 3 % річних. На доказ оплати 3 % річних та інфляційних втрат відповідач надав платіжне доручення № 14 від 11.08.2016 року на суму 355,08 грн.

18.08.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 1 387,46 грн. заборгованості з орендної плати, 478,80 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 7 164,51 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 297,49 грн. інфляційних втрат, 57,59 грн. 3 % річних.

У судовому засіданні 18.08.2016 року представник позивача просив припинити провадження у справі в частині стягнення 1 387,46 грн. заборгованості з орендної плати, 478,80 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 7 164,51 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 297,49 грн. інфляційних втрат, 57,59 грн. 3 % річних. У іншій частині заявлених позовних вимог позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.08.2016 року надав пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2013 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - орендодавець), Благодійною організацією "Печерський фонд Регіонального розвитку" (далі по тексту - орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі по тексту - підприємство) укладено Договір № 140 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі по тексту - Договір), за умовами якого (пункт 1.1. Договору) орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 34/6250 та протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 16.04.2013 року № 147 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою: вулиця Аїстова, будинок № 3, літ. Б для розміщення благодійної організації.

Згідно з пунктом 2.1. Договору, об'єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею: 63,70 кв.м., в тому числі 63,70 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхового плану, шо складає невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 року № 34/6250 встановлено 1 грн. на рік на площу 50,00 кв.м. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору за січень 2013 року становить: 15 грн. 87 коп. за 1 кв.м. на площу 13,70 кв.м., що складає: 217 грн. 47 коп.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (пункт 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору, крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за січень 2013 року складає: 889,15 грн. на місяць; компенсацію витрат підприємства на площу 50,00 кв.м., яка за січень 2013 року складає: 133,00 грн. на місяць.

Згідно пункту 3.6. Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства сплачується орендарем на рахунок підриємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

26.04.2013 року на виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято об'єкт оренди, факт приймання-передачі якого підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.04.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1140 від 26.04.2013 року, внаслідок чого у відповідача за період з 01.03.2016 року по 31.05.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 1 387,46 грн. заборгованості з орендної плати, 478,80 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 7 164,51 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Внаслідок порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг з оренди позивач 94,30 грн. пені, 297,49 грн. інфляційних втрат, 57,59 грн. 3 % річних.

Після порушення провадження у справі, відповідачем сплачено 1 387,46 грн. заборгованості з орендної плати, 478,80 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 7 164,51 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 297,49 грн. інфляційних втрат, 57,59 грн. 3 % річних, внаслідок чого позивач просив припинити провадження у справі в цій частині.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі, відповідачем сплачено 1 387,46 грн. заборгованості з орендної плати, 478,80 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 7 164,51 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 297,49 грн. інфляційних втрат, 57,59 грн. 3 % річних, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 387,46 грн. заборгованості з орендної плати, 478,80 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 7 164,51 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 297,49 грн. інфляційних втрат, 57,59 грн. 3 % річних підлягає припиненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 94,30 грн. пені.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємств пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 40,55 грн. за розрахунком суду.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 40,55 грн. пені.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі в частині стягнення 1 387,46 грн. заборгованості з орендної плати, 478,80 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 7 164,51 грн. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 297,49 грн. інфляційних втрат, 57,59 грн. 3 % річних припинити.

2.В іншій частині позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Благодійної організації "Печерський фонд Регіонального розвитку" (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, ідентифікаційний код 36530531) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 40 (сорок) грн. 55 коп. пені, 1 370 (одну тисячу триста сімдесят) грн. 19 коп. судового збору.

4.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.08.2016

Суддя С.В. Стасюк