Постанова

від 23.08.2016 по справі 807/1489/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1489/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Шмідзен І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 серпня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 29 серпня 2016 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, Свалявська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2015 року № 1710-17 щодо стягнення транспортного податку в сумі 25000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податкове повідомлення-рішення від 05.06.2015 року № 1710-17 про сплату транспортного податку винесено на підставі Закону України від 28.12.2014 року № 71 - VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", яким введено в дію статтю 267 "Транспортний податок". Автомобіль був придбаний ним і зареєстрований у 2012 році, позивач сплатив всі необхідні збори та платежі державі на момент ввозу і реєстрації цього автомобіля. Відтак, Свалявська ОДПІ не має права застосовувати норми вказаного закону, шляхом зворотної дії.

01.12.2015 року представником позивача надано доповнення до позовної заяви, в якій в обґрунтування позовних вимог зазначає, що якщо законодавчий орган прийняв рішення про встановлення вказаного податку після 1 липня 2014 року, а саме: 28 грудня 2014 року, то з огляду на пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України уповноважена нараховувати та стягувати транспортний податок в розмірі 25000,00 грн. лише починаючи з дати 01.01.2016 року.

23.08.2016 року представником позивача до суду направлено заяву, якою просить розгляд справи провести за його відсутності, у відповідності до ст. 122 КАС України, розгляд проведено за відсутності представника позивача, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідач проти позову заперечив, надавши суду письмові заперечення, в яких в обґрунтування своєї позиції зазначив, що із вступом в законну силу ст.. 267 Закону України від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законів України щодо податкової реформи" інспекцією направлено на адресу позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивач зобов'язаний сплатити 25000 грн. транспортного податку, оскільки є власником автомобіля, який використовувався до 3-х років і має об'ємом двигуна понад 3000 куб.см. Відтак, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, при цьому, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відтак, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України, справа розглянута за відсутності представника відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Tovota Land Cruiser 200, об'єм двигуна 4461, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2010 року, дата реєстрації 19.10.2012 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 379066 (а.с. 8).

Свалявською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.06.2015 року № 1710-17, за яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011000" в сумі 25000 грн. (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, ст.267 Податкового Кодексу України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Так, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому, згідно п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України (з 01.01.2015 року), власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см - є платниками транспортного податку.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

При цьому, транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (ст. 9 ПК України).

Відповідно до п. 9.4 ст. 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

У ст. 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість, є податок на майно (п.п. 10.1.1.), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено в п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відтак, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

Водночас, суд зазначає, що особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 8.3 ст.8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Так, відповідно до п. 10.3. статті 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

У відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України "Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014 року, доказів щодо встановлення транспортного податку органом місцевого самоврядування та офіційного оприлюднене рішення про встановлення такого податку відповідачем (суб'єктом владних повноважень, який у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України несе обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності) суду не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та за відсутності доказів як наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку, так і доказів опублікування такого - може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

При цьому, до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, оскільки до 31.12.2014 року відповідний транспортний податок не справлявся.

Відтак, суд приходить до висновку, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Свалявською ОДПІ не доведено правомірності нарахування грошового зобов'язання з транспортного податку, тобто, не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення, що оскаржене в судовому порядку, вимоги позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення Свалявської ОДПІ від 05.06.2015 року № 1710-17.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, та такими є витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. (згідно квитанції від 03.08.2015 року № НОМЕР_2 (а.с. 3), та дана сума підлягає стягненню на користь позивача з Свалявської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 55, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 5 червня 2015 року № 1710-17 про визначення суми податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн.

3. Стягнути з Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 2А код 39594252) на користь ОСОБА_1 (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Кірова, 12 ідентифікаційний номер НОМЕР_3) витрати зі сплати судового збору у сумі 187,20 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя ОСОБА_2