Постанова

від 26.08.2016 по справі 813/2656/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2016 року № 813/2656/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ВЕЕМ» до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в

Приватне підприємство «ВЕЕМ» (далі - ПП «ВЕЕМ») звернулось до суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Галицької ОДПІ) з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ю» Галицької ОДПІ № 406-17 від 10.05.2016;

- зобов'язати Галицьку ОДПІ зарахувати стягнуту з ПП «ВЕЕМ» пеню за прострочення сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 5598,12 грн на сплату заборгованості з цього податку, що відобразити в картці особового рахунку ПП «ВЕЕМ» за вказаним податком.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини. ПП «ВЕЕМ» є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та має два рахунки, відкриті в казначействі для зарахування коштів за різними ставками: один для житлової нерухомості, інший для нежитлової. Протягом 2015-2016 років позивач вчасно і у встановлені законодавством строки сплачував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до місцевого бюджету. Проте через технічну помилку усі сплачені кошти були зараховані на рахунок, призначений для житлової нерухомості. Оскільки Податковим кодексом України не встановлено жодних норм, котрі вказують на існування окремого податку на житлову нерухомість та нерухомість нежитлову, вважає, що свій обов'язок по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачем виконано. Тому у контролюючого органу не було підстав для нарахування пені з вказаного податку. З посиланням на положення статей 54,58, 59, пункту 111.2 статті 111, пункти 131.1-131.2 статті 131 Податкового кодексу України вказує про порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваної податкової вимоги. За таких обставин вважає, що вимога форми «Ю» № 406-17 від 10.05.2016 є протиправною та підлягає скасуванню.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до наступного. ПП «ВЕЕМ» (код ЄДРПОУ 20816413) перебуває на обліку в Галицькій ОДПІ та є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. В картці особового рахунку по коду 18010400 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) платника відображено нарахування згідно до поданих ним податкових декларацій за 2015 рік, 2016 рік, а також міститься інформація щодо несвоєчасності сплати до бюджету суми податку. Оскільки за ПП «ВЕЕМ» за даними картки особового рахунку станом на 09.05.2016 числилась заборгованість у розмірі 5 598,12 грн, контролюючим органом 10.05.2016 сформовано податкову вимогу №406-17. Оскаржувана податкова вимога сформована на підставі ст.ст. 20, 59, 60 Податкового кодексу України та направлена платнику згідно з п.4.1. розділу IV Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576. Станом на 30.05.2016 заборгованість в сумі 5 598,12 грн самостійно погашена ПП «ВЕЕМ», тому податкова вимога від 10.05.2016 №406-17 на суму 5 598,12 грн вважається відкликаною відповідно до ст.60 Податкового кодексу України та п.6.1. розділу VI Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків. Вважає оскаржувану податкову вимогу законною. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ПП «ВЕЕМ» зареєстрований як суб'єкт господарювання та перебуває на податковому обліку в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. ПП «ВЕЕМ» є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як юридична особа, якаі є власником об'єктів нежитлової нерухомості.

Рішенням №664 29-ї сесії 6-го демократичного скликання від 29 січня 2015 року Сороки-Львівська сільська рада встановила ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території сільської ради. Ставку податку для нежитлової комерційної нерухомості встановлено в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня звітного податкового року (а.с . 11).

ДПІ у Пустомитівського районі ГУ ДФС у Львівській області 11.02.2016 сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 11.02.2016 року №1018-23 на існуючий станом на 10.05.2016 податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 26548,14 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с . 9).

Вказану податкову вимогу ПП «ВЕЕМ» отримано 17 березня 2016.

При перевірці особистого кабінету платника податків на сайті ДФС України позивачем встановлено, що в розділі «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» в підрозділі «житлова нерухомість» станом на 31.01.2016 зазначено переплату в розмірі 35 397,52 грн , а в підрозділі «нежитлова нерухомість» - заборгованість 35 397,52 грн.

23.03.2016 року листом №7 ПП «ВЕЕМ» звернулось до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області з проханням перезарахувати кошти з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з рахунку 31418612700425 (підрозділ «житлова нерухомість») на рахунок 31410513700425 (підрозділ нежитлова нерухомість), сплачені підприємством за 2015 рік у встановлені законодавством строки та у повному обсязі платіжними дорученнями № 1711 від 03.04.2015, № 1857 від 09.07.2015, № 2045 від 29.10.2015 та №2186 від 11.01.2016 на суму 8849,38 грн кожне на загальну суму 35 397, 52 грн (а.с . 12).

При перевірці позивачем особистого кабінету платника податків на сайті ДФС України 29 квітня 2016 року було встановлено, що таке перезарахування відбулося.

Водночас, згідно з даних особистого кабінету платника ПП «ВЕЕМ» встановлено, що 30 квітня 2016 року сплачено пеню з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 5598,12 грн (а.с . 8).

Дані особистого кабінету платника ПП «ВЕЕМ» відповідають інформації картки особового рахунку по коду 18010400 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) ПП «ВЕЕМ» (а.с.24 на звороті).

Галицькою ОДПІ 10.05.2016 сформовано податкову вимогу форми «Ю» №1018-23 на існуючий станом на 09.05.2016 податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 5598,12 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с . 10), яка отримана ПП «ВЕЕМ» 16 травня 2016 року.

Позивач стверджує, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ним сплачувався повністю, тому податковий борг відсутній. Щодо пені, то про нарахування такої контролюючий орган не повідомляв, підприємство таку самостійно теж не нараховувало.

Оскаржувана податкова вимога винесена на податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 5598,12 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а не на податковий борг за пенею, як стверджує відповідач.

Вказане зумовило звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ю» від 10.05.2016 №1018-23.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Згідно з пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу - платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Тобто, вказаний податок є місцевим податком.

За положеннями підпункту 266.6.1. пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статі 266 Податкового кодексу платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

За наявними у матеріалах справи податковими деклараціями з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік та на 2016 рік, поданих ПП «ВЕЕМ» контролюючому органу, підприємство самостійно обчислило річну суму податку на 2015 рік - 35 397, 52 грн (8849,38 грн - поквартальна сплата), на 2016 рік - 40047,44 грн (10011,86 грн - поквартальна сплата) (а.с.26-28).

У відповідності до підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Згідно до абзацу «б» підпункту 266.10.1. пункту 266.10. статті 266 Податкового кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення з відмітками банку про сплату ПП «ВЕЕМ» податку на нерухоме майно за 2015 рік в сумі 35 397, 52 грн , а саме:

№ 1711 від 03.04.2015 за 1 квартал 2015 року в сумі 8849,38 грн (перераховано повністю);

№ 1857 від 09.07.2015 за 2 квартал 2015 року в сумі 8849,38 грн (перераховано повністю);

№ 2045 від 29.10.2015 за 3 квартал 2015 року в сумі 8849,38 грн (перераховано повністю);

№2186 від 11.01.2016 за 4 квартал 2015 року в сумі 8849,38 грн (перераховано повністю).

Призначення платежу у всіх платіжних дорученнях вказано: 18010100; податок на нерухоме майно.

Відповідно до класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 (з наступними змінами), податок на майно сплачується за кодом 18010000. При цьому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - за кодом 18010100; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - за кодом 18010400 (джерело: http://buhgalter911.com/Res/Spravochniki/klassbudgetdoh.aspx.)

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ПП «ВЕЕМ», будучи платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як юридична особа, яка є власником об'єктів нежитлової нерухомості, проводило своєчасно поквартально оплату такого податку за 2015 рік за кодом 18010100, тобто як юридична особа, яка є власником об'єктів житлової нерухомості.

Таким чином, при сплаті податку мала місце помилка при визначенні ПП «ВЕЕМ» коду бюджетної класифікації, хоча гроші надійшли та були зараховані на єдиний казначейський рахунок місцевого бюджету (УК у Пустомитівському районі с.Сороки-Львів , рахунок 31418612700425).

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України , діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ПП «ВЕЕМ» свій обов'язок по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік виконало своєчасно та повністю, кошти було перераховано і такі надійшли на відповідний рахунок місцевого бюджету, а саме: Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи закріплені у статті 111 Податкового кодексу, відповідно до пункту 111.1. якої застосовуються такі види юридичної відповідальності як фінансова (підпункт 111.1.1.), адміністративна (підпункт 111.1.2.) та кримінальна (підпункт 111.1.3.).

Згідно з пунктом 111.2. цієї статті фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

За визначенням, наданим у підпункті 14.1.162. статті 14 Податкового кодексу, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. При самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків, нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Контролюючим органом нарахована ПП «ВЕЕМ» пеня у сумі 5 598,12 грн у зв'язку із порушення ПП «ВЕЕМ» строків сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Матеріалами справі підтверджено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік ПП «ВЕЕМ» помилково сплачувався та зараховувався на рахунок за кодом бюджетної класифікації 18010100 замість - за кодом 18010400. У зв'язку з чим на рахунку за кодом 18010100 станом на 31.01.2016 року рахувалася переплата в розмірі 35 397,52 грн, а на рахунку за кодом 18010400 заборгованість 35 397,52 грн.

На підстави заяви ПП «ВЕЕМ» від 23.03.2016 №7 відбулося перерахування 35 397,52 грн з рахунку за кодом 18010100 на рахунок за кодом 18010400 протягом двох дів 07.04.2016 -08.04.2016 (згідно даних картки платника податку).

Як встановлено в ході судового розгляду, 30.04.2016 при сплаті ПП «ВЕЕМ» податку за 1 квартал 2016 року у сумі 10011,86 грн, контролюючий орган самостійно стягнув з цієї суми 5 598,12 грн пені, що призвело до виникнення у позивача недоїмки зі сплати цього податку на вказану суму, на яку відповідач сформував оскаржувану податкову вимогу.

З цього приводу суд зазначає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для притягнення його до фінансової відповідальності у вигляді пені, передбаченої Податковим кодексом.

Крім того, суд вважає, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу строк, а відтак і для застосування пені.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16.06.15 (справа № 21-377а15).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Ураховуючи викладене, висновок контролюючого органу про порушення ПП «ВЕЕМ» строків сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не відповідає фактичним обставинам справи, тому нарахування пені є безпідставним, а її стягнення із суми податку на нерухоме майно, сплаченої позивачем за 1 квартал 2016 року - протиправним.

З огляду на це, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що оскаржувана податкова вимога є відкликаною у зв'язку із самостійною сплатою позивачем недоїмки, як такі, що спростовані в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано, а судом не здобуто належних доказів правомірності прийняття податкової вимоги форми «Ю» від 10 травня 2016 року №406-17.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкову вимогу форми «Ю» від 10 травня 2016 року №406-17, суд дійшов переконання, що така прийнята відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, тому її слід визнати протиправною та скасувати, а позов в цій частині задовольнити.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Галицьку ОДПІ зарахувати стягнуту з позивача пеню на сплату заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то така не підлягає до задоволення як передчасна з огляду на таке.

Згідно до положень пункту 57.4. статті 54 Податкового кодексу пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

Ураховуючи висновок суду про протиправність і скасування податкової вимоги форми «Ю» від 10 травня 2016 року №406-17, контролюючий орган після набрання даним судовим рішенням законної сили зобов'язаний діяти відповідно до вимог пункту 57.4. статті 54 Податкового кодексу.

Повноваження суду при вирішенні справи визначенні статтею 162 КАС України, відповідно до якої суд не уповноважений підміняти собою будь-який орган та перебирати на себе функції цього органу, зокрема, функції контролюючого органу, яким є відповідач.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області пропорційно до задоволених вимог понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 378 грн, сплаченого за платіжним дорученням № 2627 від 22 липня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ю» Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 10.05.2016 №406-17.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь приватного підприємства «ВЕЕМ» 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 к. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.