Ухвала

від 25.08.2016 по справі 14/423

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.08.16р. Справа № 14/423

За скаргою: Приватного підприємства "Удача", 51500, АДРЕСА_1

на дії державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції, 51500, м.Тернівка, вул.Курська, буд.14

У справі:

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля",51400, Дніпропетровська обл., м.Павлоград, вул.Леніна, 76

до Приватного підприємства"Удача",51500, АДРЕСА_2

про стягнення 34060,00 грн. заборгованості

Суддя Панна С.П.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2005 року задоволено позов та присуджено до стягнення з відповідача збитків в сумі 34060,00 грн., витрат на держмито в сумі 341,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., про що 31.01.2005 року видано відповідний наказ.

30.01.2008 року державною виконавчою службою Тернівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 9733391 на виконання вказаного рішення та надано Боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 06.02.2008 року. ПП «Удача» добровільно не виконало рішення суду.

07.02.2008 року ВДВС Тернівського МУЮ винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 3451,90 грн.

Відповідачем 27.08.2015 року подано до суду скаргу без номеру та дати на дії Відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції, в якій просить зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції, виконати вимоги ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" і направити на адресу ліквідаційної комісії ПП "Удача" за адресою: б-р. АДРЕСА_3, м.Тернівка, Дніпропетровська обл., 51500, виконавчі документи по виконавчих провадженнях №9733391, №48001930. Зобов'язати виконавчу службу зняти арешт з майна (коштів в установах банків) ПП "Удача".

Відділ державної виконавчої служби проти скарги заперечує та просить відмовити в її задоволенні з посиланням на те, що:

Відповідно п.3 ч.1 ст. 49 Закону «Про виконавче провадження» (далі Закону) виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

За ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

У відповідності до ч. 2 ст. 104 ЦКУ юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті, зокрема, ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками). Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Ст.ст. 110-112 ЦКУ, які регулюють порядок здійснення ліквідації юридичної особи за рішенням власника, не передбачають мораторію на виконання судових рішень чи задоволення вимог кредиторів. ОСОБА_1 кодексу України не передбачають закінчення виконання судового рішення під час процедури припинення юридичної особи та у процедурі добровільної ліквідації зокрема.

Державний виконавець не має права закінчити виконавче провадження до настання обставини, передбаченої в п. З ч. 1 ст. 49 Закону, а саме ліквідації юридичної особи з внесенням до єдиного державного реєстру запису про її припинення за ч. 2 ст. 104 ЦКУ та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Приватним підприємством «УДАЧА» пред'явлено до ВДВС Тернівського МУЮ лише рішення № 1 від 24.04.2015 року про припинення діяльності підприємства та призначення ліквідаційної комісії, а також копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20483846 про перебування ПП «УДАЧА» в стані припинення . А наявність в державному реєстрі відомостей про перебування боржника в стані припинення підприємницької діяльності та відсутність інформації про ліквідацію цієї юридичної особи не є підставою для закінчення виконавчого провадження та звільнення з-під арешту майна або коштів боржника.

04.11.2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань», яким внесено зміни до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон). А саме Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» встановлено, що однією з підстав для закінчення виконавчого провадження є не ліквідація боржника - юридичної особи та передача виконавчого документа ліквідаційній комісії, а визнання боржника банкрутом .

Отже, якщо раніше державний виконавець на вимогу голови ліквідаційної комісії повинен був відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження» надіслати виконавчий документ до ліквідаційної комісії та закінчити виконавче провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону, то, після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» державний виконавець не має таких повноважень, з причини того що в разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва виконавче провадження підлягає закінченню відповідно п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону та виконавчий документ в такому випадку надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав згідно ч. 2 ст. 49 Закону. А застосування вимог ч. ч. 2, 3 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження провадиться в процедурі банкрутства та в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після чого виконавче провадження підлягає закінченню згідно п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Стягувач просить відмовити в задоволенні скарги з огляду на наступне:

- відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що ПП "Удача" перебуває в стані припинення, тобто не є ліквідованим, а згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, тобто закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюється лише в процедурі банкрутства в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- при здійсненні ліквідації за рішенням власника в порядку, передбаченому ст. 110 Цивільного кодексу України, дія мораторію чинним законодавством України не передбачена, тобто виконавче провадження зупиненню та закінченню не підлягає, а виконавчі дії повинні здійснюватись до настання обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме ліквідації юридичної особи - до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про її припинення.

Також Стягувач зазначає, що Право на забезпечення примусового виконання судового рішення є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обов'язковість виконання судових рішень щодо «приватних» боржників-юридичних осіб саме державною виконавчою службою встановлена ст. 115 ГПКУ та ст. 13 Закону «Про судоустрій та статус суддів». За ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За ст. ст. 25, 27 Закону «Про виконавче провадження» якщо рішення не виконано боржником добровільно протягом 7 днів, то ДВС розпочинає його примусове виконання.

Отже, якщо видано судовий наказ про стягнення, а боржник (в т.ч. в особі ліквідаційної комісії) добровільно не виконав судове рішення, то воно підлягає обов'язковому примусовому виконанню з боку ДВС.

Завершення виконавчого провадження при відсутності виконання судового рішення як з боку боржника так і з боку ДВС з одночасною передачею виконавчого документа голові ліквідаційної комісії «для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку» за ст. 67 Закону «Про виконавче провадження» позбавляє стягувача сенсу судового рішення і судового розгляду взагалі, оскільки судове рішення не виконується з боку державного органу, а оригінал виконавчого документа знаходиться у ліквідаційної комісії, тобто в самого ж боржника, який не сплачує борг і надалі так само, як він робив це під час судового процесу.

Тобто, норми ст. 67 вказаного Закону у випадку перебування боржника в процесі «добровільної» ліквідації суперечать позитивним зобов'язанням держави, викладеним в ст. 6 Конвенції.

Закінчення виконавчого провадження із зняттям арештів з майна та передачею виконавчого документа ліквідатору за постановою ДВС вважаю правомірним тільки в випадку перебування боржника в стадії ліквідації в процесі банкрутства. В цьому випадку, на відміну від «добровільної» ліквідації, визначення кола кредиторів, суми й черговості їх вимог, а також дії ліквідатора з продажу майна банкрута та задоволення кредиторських вимог здійснюються під контролем кредиторів та суду, що є гарантією врахування інтересів кредиторів та задоволення їх вимог з майна банкрута.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2005 року задоволено позов та присуджено до стягнення з відповідача збитків в сумі 34060,00 грн., витрат на держмито в сумі 341,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., про що 31.01.2005 року видано відповідний наказ.

Відповідно до постанови Відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції від 08.05.2015 року накладено арешт на кошти боржника.

Рішенням власника ПП "Удача" від 24.04.2015 року за № 1 вирішено припинити діяльність юридичної особи - Приватного підприємства "Удача" шляхом її ліквідації, призначено ліквідаційну комісію ПП "Удача" у складі голови ОСОБА_2, встановлено строк для заявлення вимог кредиторів до 20.07.2015 року та уповноважено громадянина ОСОБА_2 здійснювати всі дії, пов'язані з проведенням державної реєстрації припинення ПП "Удача" у зв'язку з його ліквідацією.

На підставі вищевказаного рішення ПП "Удача" внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зазначено, що станом на 24.04.2015 року ПП "Удача" перебуває в стані припинення.

Боржник вважає, що державний виконавець на підставі відомостей про ліквідацію ПП "Удача" згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний надіслати до ліквідаційної комісії всі виконавчі провадження щодо боржника - ПП "Удача" та вважає дії державного виконавця про відмову надіслання виконавчих листів стосовно боржника до ліквідаційної комісії ПП "Удача" такими, що суперечать Закону України "Про виконавче провадження".

Суд вважає, що скарга Приватного підприємства "Удача" підлягає відхиленню з огляду на наступне:

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Застосування вимог ч. ч. 2, 3 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» провадиться в процедурі банкрутства та в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після чого виконавче провадження підлягає закінченню згідно п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону.

Пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи ПП «УДАЧА» звернулось до ВДВС Тернівського МУЮ із заявою про надання виконавчого документа Голові ліквідаційної комісії та зняття арешту з майна (коштів в установах банків) вих. № 01 від 30.04.2015 року, а саме після внесення змін до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону. Тобто, посилання Скаржника на Постанову Вищого господарського суду України № 5023/1509/12, де судом розглянута аналогічна ситуація в обгрунтування своїх вимог направити виконавчий документ до ліквідаційної комісії-безпідставне.

Ліквідатором також не було розпочато процедуру банкрутства. В такому разі при здійсненні ліквідації за рішенням власника в порядку, передбаченому ст. 110 ЦК України, заборона на проведення виконавчих дій законодавством не передбачена, виконавче провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінченню не підлягає, а виконавчий документ не може бути направлений голові ліквідаційної комісії у порядку статті 67 зазначеного Закону. Отже, виконавчі дії повинні здійснюватись до настання обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто ліквідації юридичної особи.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та частини першої статті 111 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Між тим, довідка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який наданий ліквідатором, містить дані про перебування юридичної особи в процесі припинення : «в стані припинення».

Таким чином, виходячи з того, що до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запис про припинення ПП «Удача», у ВДВС Тернівського МУЮ не має законних підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону та передачі оригіналу виконавчого документу голові ліквідаційної комісії боржника у порядку статті 67 ЗУ «Про виконавче провадження» із звільненням з-під арешту рахунків боржника, як на тому наполягає скаржник.

Конституційний суд України у абз 3п.2 мотивувальної частини свого Рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012 року вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямований на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 40 рішення від 19.03.1997 р. в справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін . Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж Суд уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

В п. 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Антонюк проти України" від 11.12.2008 р. відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

У п. 38 рішення у справі В«Кунашко проти РосіїВ» від 17.12.2009 р. Європейський суд з прав людини нагадав, що у разі, коли винесено рішення проти В«приватногоВ» відповідача, на державу покладається позитивний обов'язок, який полягає в тому, щоб громадянам було надано юридичний арсенал, що дозволяє їм отримати належне від їх боржників, які наполегливо ухиляються від виплати присуджених судами сум; Очевидно, що мова йде про обов'язки надати засоби для досягнення результату, а не забезпечувати сам результат; ОСОБА_2 повинна забезпечувати розумно доступні заходи на допомогу кредиторам. Отже, якщо не буде встановлено, що прийняті національними владою заходи були адекватними та достатніми, держава не звільняється від відповідальності за несплату боргів по виконавчому листу В«приватнимВ» боржником.

Виконання судового рішення гарантовано закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Приписами ст. 121-2 ОСОБА_1 процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором до господарського суду. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала.

Як встановлено судом, згідно п.2.2 Статуту Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", затвердженого 19.04.2016 року річними Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (протокол річних Загальних зборів акціонерів ПАЬ "ДТЕК Павлоградвугілля" № 1/2016 від 19.04.2016 року) було змінено тип акціонерного товариства з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та, відповідно, відбулась зміна найменування з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Також судом встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 569/5 від 01.03.2016 року Відділ державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 34766397) виведено зі складу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та введено до складу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Тернівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зі збереженням статусу юридичної особи перейменуванням, тобто Тернівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області є правонаступником Відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Замінити Публічне акціонерне товариство « ДТЕК Павлоградвугілля» (ідентифікаційний код 00178353) на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (ідентифікаційний код 00178353).

2. Замінити Відділ державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 34766397) на Тернівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 34766397).

3. В задоволенні скарги приватного підприємства "Удача" на дії відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції - відмовити .

Суддя ОСОБА_3