Рішення

від 22.08.2016 по справі 905/1933/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.2016 Справа №905/1933/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю В«СЕНС 2010В» , с.Розівка Шахтарського району Донецької області, ЄДРПОУ 36020807,

про стягнення 418 018,41 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю В«СЕНС 2010В» , с.Розівка Шахтарського району Донецької області, про стягнення 418 018,41 грн., у тому числі: суми основного боргу у розмірі 233 826,70 грн., пені у розмірі 43 685,61 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 129 418,21 грн. та 3% річних у розмірі 11 087,89 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1933/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 09.06.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1933/16.

В подальшому розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору купівлі-продажу природного газу №626/14-БО-6 від 02.12.2013р. між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов'язаннями січня-березня, жовтня-грудня 2014р. та виникли підстави для нарахування 3% річних, пені, а також інфляційних витрат.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: розрахунок позовних вимог; у копіях: договір купівлі-продажу природного газу №626/14-БО-6 від 02.12.2013р. разом із додатковими угодами №1 від 28.01.2014р., №2 від 30.04.2014р., №3 від 20.05.2014р., №4 від 13.06.2014р. та №5 від 30.09.2014р. до нього; акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2014р., №б/н від 28.02.2014р., №б/н від 31.03.2014р., №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р.; витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» , з боку яких не підписані акти приймання-передачі; реєстри обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» через газорозподільні мережі ПАТ В«ДонецькоблгазВ» за жовтень-грудень 2014р. (додаток №2 до договору на розподіл природного газу №14/1009/13 від 25.01.2013р.), а також витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2014р. по 31.03.2016р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.07.2016р. продовжено строк розгляду спору по справі №905/1933/16 на 15 днів по 24.08.2016р. в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України, за наявності відповідного клопотання позивача.

11.08.2016р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 11.08.2016р., до якого додано акт звірки розрахунків за період з 01.01.2014р. по 30.06.2016р.

22.08.2016р. позивачем представлено через канцелярію господарського суду Донецької області клопотання б/н від 22.08.2016р., до якого додано у копіях: лист Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» №50-06/1230 від 24.12.2014р., довіреності на представника позивача ОСОБА_2, договір на розподіл природного газу №14/1009/13 від 25.01.2013р., акт приймання-передачі природного газу №б/н від 31.10.2014р., податкові накладні №18533 від 31.10.2014р., №21577 від 30.11.2014р., №23903 від 31.12.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.08.2016р. не з'явився, витребувані документи не надав.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи об'єктивні обставини складної ситуації у державі, суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку ) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«СЕНС 2010В» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №626/14-БО-:, згідно з яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією В«Нафтогаз УкраїниВ» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

За визначеннями п.2.1 договору, Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 86 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 16, лютий - 15, березень - 10, квітень - 5, травень - 5, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 5, листопад - 14, грудень - 16.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

За умовою п.3.4 договору, не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення ціни (граничного рівня ціни) на газ і тарифів його транспортування Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

За змістом п.5.2 договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 823,78грн., крім того ПДВ - 17% - 650,04 грн., всього з ПДВ - 4 473,82 грн.

Можливість змін ціни на природний газ вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.5 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.6.3 договору, сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, встановлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (р.11 договору).

Додатковою угодою №1 від 28.01.2014р. до договору змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.01.2014р. до сплати за 1000 куб.м. газу - 2 783,96 грн., крім того ПДВ - 20% - 556,79 грн., усього з ПДВ - 3 340,75 грн.

Додатковою угодою №2 від 30.04.2014р. до договору з 01.04.2014р. до сплати встановлено ціну за 1000 куб.м. газу на рівні 4 387,40 грн., крім того ПДВ - 20% - 877,48грн., усього з ПДВ - 5 264,88 грн..

Додатковою угодою №3 від 20.05.2014р. до договору змінено ціну на природний газ та встановлено з 01.05.2014р. до сплати за 1000 куб.м. газу - 5 173,48 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 034,70 грн., усього з ПДВ - 6 208,18 грн.

Додатковою угодою №4 від 13.06.2014р. до договору з 01.06.2014р. до сплати встановлено ціну за 1000 куб.м. газу на рівні 5 185,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 037,04грн., усього з ПДВ - 6 222,22 грн..

Додатковою угодою №5 від 30.09.2014р. до договору з 01.09.2014р. сторонами погоджено до сплати за 1000 куб.м. газу на рівні 5 338,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 067,64грн., усього з ПДВ - 6 405,82 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.01.2014р., №б/н від 28.02.2014р., №б/н від 31.03.2014р. за січень-березень 2014р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у січні 2014р. - 10,401 тис.куб.м. на суму 34 747,17 грн.;

у лютому 2014р. - 9,668 тис.куб.м. на суму 32 298,39 грн.;

у березні 2014р. - 7,804 тис.куб.м. на суму 26 071,24 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період січень-березень 2014р. у загальному обсязі 27,873 тис.куб.м. на суму 93 116,80 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Одночасно, як стверджує позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №626/14-БО-6 від 02.12.2013р., у період з жовтня по грудень 2014р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснило постачання Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕНС 2010" природного газу у загальному обсязі 19,963тис. куб.м на загальну суму 140 709,90 грн., а саме:

у жовтні 2014р. - 3,428 тис.куб.м. на суму 21 959,14грн.;

у листопаді 2014р. - 8,103 тис.куб.м. на суму 54 147,81 грн.;

у грудні 2014р. - 8,432 тис.куб.м. на суму 64 602,95 грн.

Однак, за обставин, що склались у Донецькій області, тобто проведення антитерористичної операції у цій місцевості та припинення надсилання поштових відправлень до/з ряду міст Луганської та Донецької областей, у тому числі міст та селищ Шахтарського району, яким є місцезнаходження відповідача, акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.10.2014р.. №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р., котрими оформлено факт постачання означеної кількості природного газу підписано лише з боку позивача. Підпис Єнакіївського управління по газопостачанню та газифікації Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», як газорозподільної організації, та відповідача, як Покупця, - на даних документах відсутні.

Разом з цим, на підтвердження поставки газу протягом жовтня-грудня 2014р. у зазначеному обсязі позивачем надані витяг з реєстрів споживачів природного газу Теплопостачальні підприємства за договорами з НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» , з боку яких не підписані акти приймання-передачі; реєстри обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» через газорозподільні мережі ПАТ В«ДонецькоблгазВ» за жовтень-грудень 2014р. (додаток №2 до договору на розподіл природного газу №14/1009/13 від 25.01.2013р.), договір на розподіл природного газу №14/1009/13 від 25.01.2013р., податкові накладні №18533 від 31.10.2014р., №21577 від 30.11.2014р., №23903 від 31.12.2014р.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оцінивши у сукупності перелічені вище документи, поряд із умовами договору купівлі-продажу природного газу №626/14-БО-6 від 02.12.2013р., судом встановлено таке.

Договір на розподіл природного газу №14/1009/13 від 25.01.2013р. укладено між Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», як газорозподільним підприємством, та Публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , як замовником.

Предметом договору №14/1009/13 від 25.01.2013р. є надання газорозподільним підприємством у 2013році замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів, відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (п.1.1 договору).

Згідно п.3.6 договору №14/1009/13 від 25.01.2013р. обсяг про транспортованого природного газу ГРМ (газорозподільні мережі) підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку.

За змістом п.4.6 договору №14/1009/13 від 25.01.2013р. обсяг протранспортнованого природного газу визначається в пунктах призначення за допомогою комерційних вузлів обліку газу.

На підставі результатів вимірювання комерційних вузлів обліку складаються місячні акти наданих послуг (п.4.7 договору №14/1009/13 від 25.01.2013р.).

При цьому, відповідно до п.3.9 договору №14/1009/13 від 25.01.2013р. акт наданих послуг підписується на підставі реєстрів обсягів реалізації природного газу споживачам замовника, протранспортованого газорозподільними трубопроводами газорозподільного підприємства, у яких зазначаються виділені планові обсяги газу споживачам замовника та фактично про транспортовані газорозподільним підприємством обсяги газу за формою, наведеною у додатку №2 до цього договору.

Як зазначалось вище, матеріали справи містять реєстри обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» через газорозподільні мережі ПАТ В«ДонецькоблгазВ» за жовтень-грудень 2014р. (додаток №2 до договору на розподіл природного газу №14/1009/13 від 25.01.2013р.), що підписані і скріплені печатками з боку позивача та Публічним акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

Згідно даних реєстрів за договором НАК «Нафтогаз України» із ТОВ «Сенс 2010» фактично протранспортовано у жовтні 2014р. - 3,428 тис.куб.м. газу, у листопаді 2014р. - 8,103 тис.куб.м., у грудні 2014р. - 8,432 тис.куб.м.

Виходячи з п.4.1 договору №626/14-БО-6 від 02.12.2013р. та приведені положення договору №14/1009/13 від 25.01.2013р., кількість газу, яка подається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку.

Комерційні вузли обліку встановлюються на межі балансової належності газопроводів Покупця та газотранспортного підприємства (п.4.4 договору №626/14-БО-6 від 02.12.2013р.).

Відтак, з приведених вище показів фактично протранспортованого обсягу газу вбачається передача останнього до межі балансової належності об'єкта споживача НАК «Нафтогаз України», тобто Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС 2010», у жовтні 2014р. - 3,428 тис.куб.м. газу, у листопаді 2014р. - 8,103 тис.куб.м., у грудні 2014р. - 8,432 тис.куб.м.

Дослідив представлені суду акти приймання-передачі природного газу №б/н від 31.10.2014р.. №б/н від 30.11.2014р., №б/н від 31.12.2014р. судом встановлено оформлення ними приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у жовтні-грудні 2014р. у наведеному обсязі.

Також, судом звернуто увагу на передачу газу в обсязі у межах встановленого сторонами та визначеного у п.2.1 договору №626/14-БО-6 від 02.12.2013р.

Застосувавши ціну (граничний рівень цін) на газ і тарифи його транспортування встановлені НКРЕ, що є загально оприлюдненою інформацію, у жовтні 2014р. на рівні 5 338,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 067,64грн., усього з ПДВ - 6 405,82 грн., у листопаді 2014р. на рівні 5 568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 113,74грн., усього з ПДВ - 6 682,44 грн. та у грудні 2014р. на рівні 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94грн., усього з ПДВ - 7 661,64 грн., позивачем визначено загальну вартість поставленого у цей період газу у загальній сумі 140 709,90 грн. та відображено у податковому обліку підприємства, про що свідчать податкові накладні №18533 від 31.10.2014р., №21577 від 30.11.2014р., №23903 від 31.12.2014р.

Доказів, що спростовують приведене суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов виноску про те, що позивачем доведено поставку відповідачу природного газу за період жовтень-грудень 2014р. у загальному обсязі 19,963тис. куб.м на загальну суму 140 709,90 грн.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2014 року - 14.02.2014р.;

за лютий 2014 року - 14.03.2014р.;

за березень 2014 року - 14.04.2014р.;

за жовтень 2014 року - 14.11.2014р.;

за листопад 2014 року - 14.12.2014р.;

за грудень 2014 року - 14.01.2015р.

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо Товариства з обмеженою відповідальністю В«СЕНС 2010В» , відповідачем не здійснено жодної оплати за цими зобов'язаннями.

Отже, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Продавцем природного газу поставленого, зокрема, у січні-березні, жовтні-грудні 2014р. у загальній сумі 233 826,70 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.

Дані обставини у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України не спростовано, протилежного з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ протягом січня-березня, жовтня-грудня 2014р. відповідно до договору № 626 / 14 -БО- 6 від 02.12.2013р. обґрунтовані та доведені, отже підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в сумі 233 826,70 грн.

З огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі інфляційні витрати та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат становить 129 418,01грн. (у межах провадження по даній справі за зобов'язанням січня 2014р. за період березень 2014р. по лютий 2016р., за зобов'язанням лютого 2014р. з квітня 2014р. по лютий 2016р. за зобов'язанням березня 2014р. з травня 2014р. по лютий 2016р. за зобов'язанням жовтня 2014р. з грудня 2014р. по лютий 2016р., за зобов'язанням листопада 2014р. з січня 2014р. по лютий 2016р. та за зобов'язанням грудня 2014р. за період лютий 2014р.- лютий 2016р.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми В«Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОНВ» , судом встановлено правильність визначеного позивачем періоду та погоджено розмір 129 418,01 грн..

Разом з тим, дані позовні вимоги суд задовольняє частково, а саме у вищенаведеній сумі, оскільки позивачем у резолютивній частині позовної заяви визначена до стягнення сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 129 418,21 грн., що не відповідає дійсності.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних 11 087,89 грн. (нарахування здійснено згідно розрахунку, за зобов'язаннями січня-березня, жовтня-грудня 2014р.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми В«Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОНВ» , за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 11 078,97 грн.

З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі встановленій судом.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 43 685,61 грн. (нарахування здійснено згідно розрахунку, за зобов'язаннями січня-березня, жовтня-грудня 2014р. з дотриманням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Згідно Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування пені, з урахуванням встановленого вище, за допомогою програми В«Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОНВ» , за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про дійсний розмір цих вимог в сумі 43 663,57 грн.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«СЕНС 2010В» пені підлягають задоволенню частково, у сумі встановленій судом.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю В«СЕНС 2010В» , с.Розівка Шахтарського району Донецької області, про стягнення 418 018,41 грн., у тому числі: суми основного боргу у розмірі 233 826,70 грн., пені у розмірі 43 685,61 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 129 418,21 грн. та 3% річних у розмірі 11 087,89 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«СЕНС 2010В» (86221, Донецька область, Шахарський район, с.Розівка, вул.Островського, буд.27, ЄДРПОУ 36020807, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (01001, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р26002301921 у АТ В«ОщадбанкВ» , МФО 300465) 417987,25 грн., у тому числі 233826,70грн. основного боргу, 43663,57 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 11078,97 грн. 3% річних та 129418,01 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 6 269,81 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 22.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2016р.

Суддя О.В. Кротінова